Справа № 192/2937/24
Провадження № 1-в/192/612/24
12 грудня 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України стосовно засудженого
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Білозерське Донецької області, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України, засудженого вироком Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі,
про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України,
Початок строку: 30.08.2022 року
Кінець строку: 02.07.2026 року
Начальник Державної установи «Солонянська виправна колонія №21» Міністерства юстиції України звернувся до суду з поданням про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 вказаним вироком засуджений за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України.
У судове засідання прокурор, представник адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» та засуджений не з'явилися. Повідомлені про місце та час розгляду подання належним чином.
Від прокурора надійшли письмові пояснення, згідно яких він просить негайно звільнити засудженого від призначеного покарання за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією діяння, покарання за яке призначене вироком Добропільського міськрайонного суду донецької області від 30 серпня 2022 року, а також від покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією діяння, покарання за яке призначене вироком Добропільського міськрайонного суду донецької області від 27 листопада 2020 року.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 539 КПК України, згідно якої неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду, судом здійснено судовий розгляд у відсутність належним чином повідомлених осіб без фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів, у відповідність до ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд дослідивши додані до подання матеріали вважає, що останнє підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений до 2 років позбавлення волі за вчинення 21 жовтня 2019 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 420 гривень. На підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2021 року вказаний вирок суду першої інстанції було скасовано в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_3 2 роки позбавлення волі за ч. 2 ст. 185 КК України.
Також ОСОБА_3 вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2022 року був засуджений до 2 років позбавлення волі за вчинення 03 січня 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 37 800 гривень, а також за вчинення 30 січня 2021 року двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає по 1 849 гривень відповідно, за вчинення 02 лютого 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 4 254 гривні, за вчинення 02 лютого 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 8 152 гривні 33 копійки, за вчинення 03 лютого 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 2 595 гривень 67 копійок, за вчинення 03 лютого 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а розмір завданої шкоди складає 2 261 гривня.
Остаточне покарання було призначено у вигляді 4 років позбавлення волі на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року вказаний вирок було скасовано в частині призначення покарання та призначено ОСОБА_3 2 роки позбавлення волі за ч. 2 ст. 185 КК України, 3 роки позбавлення волі за ч. 3 ст. 185 КК України.
Остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі призначено на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року.
Згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Закон № 3886-IX, яким було внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення, набув чинності 09 серпня 2024 року.
За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Оскільки вартість викраденого ОСОБА_3 майна на час вчинення діяння (03 березня 2021 року) за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2022 року, який був скасований вироком Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року не перевищувала 2 неоподаткованих мінімуму доходів громадян, тому до вказаного засудженим діяння слід застосовувати ст.ст. 5, 74 КК України.
На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_3 слід негайно звільнити від призначеного покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2022 року, який був скасований вироком Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року в частині засудження за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі (епізод від 03 березня 2021 року).
Разом з тим суд вважає, що оскільки вказаним вироком ОСОБА_3 був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі за сукупністю епізодів, частина з яких не декриміналозівані з підстав, що вартість викраденого майна перевищувала 2 неоподаткованих мінімуму доходів громадян, тому суд не вирішує питання про звільнення від покарання за окремим епізодами, в яких вартість викраденого майна не перевищувала 2 неоподаткованих мінімуму доходів громадян, оскільки покарання призначено за всіма епізодами, кваліфікованими за ч. 2 ст. 185 КК України.
Суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 від покарання, яке було призначено йому вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2022 року, який був скасований вироком Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року за правилами ст. 71 КК України, тобто фактично звільнення від покарання, яке було призначене вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року, є втручанням у резолютивну частину вказаного вироку, а тому не належить до повноважень суду під час розгляду питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України. Тому подання підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України суд,-
Подання начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України відносно ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Негайно звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2022 року, який був скасований вироком Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2023 року в частині засудження за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі (епізод від 03 березня 2021 року), відмовивши в задоволенні іншої частини подання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Солонянський районний суд Дніпропетровської області, а засудженим - з моменту вручення йому її копії.
Суддя ОСОБА_1