12 грудня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2758/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,
розглянувши матеріали касаційної скарги першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2024
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024
у справі № 914/2758/22
за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - комунальний заклад Львівської обласної ради "Навчально-реалібітаційний центр "Левеня",
про стягнення 466 190,63 грн,
Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" про стягнення 466 190,63 грн матеріальної шкоди.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 914/2758/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані недоведеністю підтвердження наявності правової підстави для стягнення 466 190,63 грн, як завищеної вартості встановлених теплоізоляційних плит і такі відступи від умов договору погіршили роботу, що б давало право на зменшення плати за роботу.
Прокурор 28.11.2024 (засобами поштового зв'язку) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2024, постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 914/2758/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Прокурора у справі № 914/2758/22, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.
Позов подано у 2022 році. Предметом позову у справі № 914/2758/22 є стягнення 466 190,63 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 481,00 грн = 1 240 500,00 грн).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
У касаційній скарзі скаржник викладає обставини справи, зазначає, що вказана справа судом першої інстанції не віднесена до категорії малозначних, розглядалась за правилами загального позовного провадження та за відсутності правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню; поряд з цим у якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження вказує підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України; зазначає про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме викладення єдиної позиції для притягнення до відповідальності осіб, які шляхом завищення вартості виконаних робіт в порушення вимог договорів та проектно-технічної документації, не забезпечили належне виконання робіт; також зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, має виняткове значення, оскільки результати її розгляду дозволять і надалі ефективно захищати порушені інтереси держави в інших справах за позовами прокурора в подібних правовідносинах.
Розглянувши міркування наведені у касаційній скарзі та зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявних випадків для відкриття касаційного провадження.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
У поданій касаційній скарзі скаржник хоча і зазначає про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, однак не наводить жодних обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися, що питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права.
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.
Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прокурора на рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 914/2758/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 914/2758/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Жайворонок