Справа № 212/12002/24
2/212/5126/24
12 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Борис О.Н., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту
встановив:
До Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту.
На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 року головуючим суддею у справі було визначено суддю Борис О.Н.
Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст.185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
У зв'язку із зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Так, в позовній заяві позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 1/3 частки у праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті брата, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зняти арешт та заборони відчуження з нерухомого майна, що належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , та виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).
Суд зазначає, що матеріали позовної заяви містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 19.07.2023 року, однак актуальних відомостей на момент звернення із позовною заявою до суду на підтвердження викладених у позові обставин справи позивачем не надано.
Окрім того, позивач у позовній заяві зазначає, що за прийняттям спадщини він звернувся до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Бурлака Р.О., який 17.08.2017 року відкрив спадкову справу №61101298 за №84/2017 та повідомив про те, що на все майно спадкодавця накладений арешт. Позивач також зазначив, що він є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті свого брата ОСОБА_2 , однак через наявність обтяження на майно позивач не може оформити спадкові права.
Водночас, відповідного документального підтвердження наявності станом на час звернення до суду неможливості оформлення спадщини в позасудовому порядку та отримання документу, що підтверджує право на спадщину щодо майно померлого ОСОБА_2 , зазначеного у позові, зокрема відмову нотаріуса у вчиненні вказаної нотаріальної дії, позивач до позову не долучив.
До позову було додано копію довідки приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Бурлака Р.О. від 31.07.2023 року, видану позивачу, з якої не вбачається наявності відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі наявних обтяжень на майно.
Отже, позивачу необхідно долучити до позовної заяви докази, які документально підтверджують викладені у позові обставини справи, що містяться актуальні відомості станом на час звернення до суду з позовом.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (постанова Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20 (провадження № 61-2722св21)).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 в справі № 759/19779/18 зазначено, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Отже, враховуючи кількість зареєстрованих обтяжень в рамках виконавчих проваджень, позивачу необхідно також визначитися з колом відповідачів та заінтересованих осіб, зазначивши їх позові.
Також відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Судом встановлено, що позивач звертаючись до суду із позовною заявою не вказав свого поштового індексу, а також відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи, що є порушенням п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Також, всупереч п.п. 6, 7, 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено у позові відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводились, а також відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Окрім того, суд зазначає, що до позовної заяви необхідно додати її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Вимоги та порядок засвідчення копій документів визначено Національним стандартом ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 року № 144.
Відповідно до п. 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Вказані вимоги процесуального закону позивачем не виконані, оскільки додатки до позовної заяви та копії документів, що є примірниками для сторін, не засвідчені належним чином.
Таким чином, позивачу слід додати до виправленої позовної заяви копії всіх документів, що додаються до неї, оформлених належним чином.
Суд звертає увагу, що недотримання вищевказаних вимог є перешкодою до відкриття провадження у справі. Також, незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Отже, вищевказані вимоги закону позивачем не виконані, позовна заява не містить документального підтвердження викладених фактичних обставин справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, а також позов подано без дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Таким чином, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі позивачу необхідно надати до суду позовну заяву з додатками, що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, на підтвердження заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, повідомивши, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали в зазначений строк заява буде вважатись неподаною та буде повернена зі всіма доданими до неї документами.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана 12 грудня 2024 року.
Суддя О. Н. Борис