Справа № 212/9266/24
2/212/4011/24
12 грудня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарі - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 212/9266/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення франшизи та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 , -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись у його обґрунтування на те, що 8 червня 2024 року об 12-25 год. в м. Кривий Ріг по вул. Січеславській 18 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota RAV4 н. з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, під час перестроювання не дав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку праворуч, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi Lancer н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим відповідач порушив п. 2.3.6, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 липня 2024 року по справі № 212/6407/24, яка набрала законної сили 15 липня 2024 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення в виді штрафу в розмірі 850 грн. Додавав, що транспортний засіб Toyota RAV4 реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований в ПрАТ «СК «Арсенал страхування». Отже, 24 липня 2024 року позивач звернувся до страховика відповідача із заявою про страхове відшкодування. Так між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Арсенал страхування» погоджено суму страхового відшкодування в розмірі 31800 грн. без врахування суми франшизи, розмір якої за полісом № 220236916 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становив 3200 грн. ПрАТ «СК «Арсенал страхування» шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 31800 грн. без врахування суми франшизи. Таким чином відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 3200 грн. франшизи, як частину завданої, але не відшкодованої ОСОБА_1 шкоди. При цьому сторони не дійшли згоди щодо відшкодування франшизи у добровільному порядку, оскільки на неодноразові звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з приводу сплати франшизи, останній не сплатив суму франшизи позивачу, тому він був вимушений звернутися до суду із вказаним позовом. Окрім того в результаті ДТП ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, що виразилося в душевних переживаннях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням його автомобіля. Так невиконання ОСОБА_2 умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності спричинили емоційні страждання позивачу, який залишився без засобу пересування, що вимагало додаткових зусиль для організації життя, оскільки ремонт автомобіля потребував значного часу та матеріальних затрат, пов'язаних з проїздом на комунальному транспорті чи таксі. ОСОБА_1 перебував у стресовому стані, зазнавши негативних переживань у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, мав пригнічений настрій, почуття образи. Також наявність моральної шкоди обґрунтовується необхідністю витрачати свої кошти та час на звернення за правовою допомогою з метою відстоювання своїх прав у суді. Таким чином ОСОБА_1 поніс витрати із судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрати з правничої допомоги в загальній сумі 14000 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 3200 грн., моральну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 10000 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000 грн. та на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Частково не погоджуючись із даним позовом, відповідач подав відзив, де вказував, що не згоден із вимогами ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди та судових витрат, не заперечуючи при цьому при наявності документів на підтвердження страхового відшкодування без урахування суми франшизи, добровільно відшкодувати ОСОБА_1 3200 грн. франшизи. Тому вважав, що позивачу не було потреби сплачувати судовий збір та нести витрати на адвоката. Зазначав, що факт моральних страждань не був доведений позивачем. Також вказував, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача правничої допомоги в розмірі 14000 грн. є набагато завищеними, розмір яких не є розумним, оскільки справа відноситься до категорії нескладних.
Також відповідачем було подано заяву про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу, посилаючись на те, що витрати на правничу допомогу адвоката позивачем були значно завищені, тому просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до реально обґрунтованого.
У відповіді на відзив позивач, підтверджуючи доводи, викладені у позовній заяві, вказував, що пропонував відповідачу сплачувати франшизу із розстрочкою, на що ОСОБА_2 не погодився. Додавав, що ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом Ш групи. Понесені витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 були підтверджені долученими до справи доказами, які є реальними та співмірними. Отже, просив суд його позовні вимоги до ОСОБА_2 задовольнити повністю, стягнувши понесені позивачем судові витрати у повному обсязі.
Позивач, ОСОБА_1 , у судовому засіданні, підтримуючи заявлені ним позовні вимоги, які просив суд задовольнити в повному обсязі, додавав, що відповідач неправомірно відтягував оплату франшизи, що потягло за собою його моральні страждання та необхідність звернення до адвоката.
Відповідач, ОСОБА_2 , у судовому засіданні, частково заперечуючи проти задоволення заявлених до нього позовних вимог, підтримав викладені ним у відзиві доводи, вказуючи при цьому, що визнає розмір франшизи, яку йому слід сплатити на користь позивача, однак додавав, що не міг вчасно сплатити її позивачу, бо його рахунки державним виконавцем були арештовані.
Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, вважає поданий позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.
Суд встановив, що відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.07.2024 р. по справі № 212/6407/24, яка набула чинності 15 липня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 було визнано винними у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням на нього стягнення в межах санкції даної статті.
При цьому в постанові Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.07.2024 р. по справі № 212/6407/24 суд встановив, що 8 червня 2024 року об 12-25 год. в м. Кривий Ріг по вул. Січеславській 18 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota RAV4 н. з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, під час перестроювання, не дав дорогу попутному транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку праворуч, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi Lancer н. з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до ДТП, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим ОСОБА_2 порушив п. 2.3 «б», 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху.
На підставі змісту ч. 6 ст. 82 ЦПК постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої вона ухвалена, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, є такими що не потребують доказування факт наявності провини ОСОБА_2 у спричинені ним ДТП, яка сталась 08.06.2024 року між автомобілями Toyota RAV4 н. з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та Mitsubishi Lancer н. з. НОМЕР_3 під керуванням позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Спеціальний Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
На підставі ст. 5 Спеціального Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Спеціального Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 6 Спеціального Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
За п. 1.3 ст. 1 Спеціального Закону потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Спеціального Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно із п. 1.4 ст. 1 Спеціального Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.
За п. 9.1 ст. 9 Спеціального Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
На підставі ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Спеціальним Законом в страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 3 жовтня 2018 року по справі № 760/15471/15-ц, від 9 листопада 2021 року по справі № 147/66/17.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_4 ) вбачається, що власником автомобіля Mitsubishi Lancer н. з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
На підставі полісу № 220236916 від 8 квітня 2024 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota RAV4 н. з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал», яким було визначено розмір франшизи в сумі 3200 грн., що вбачається із заяви позивача про погодження розміру страхового відшкодування від 24.07.2024 року, якою він погодився на суму страхового відшкодування в розмірі 35000 грн.
Також за заявою ОСОБА_1 від 24.07.2024 року останньому було виплачено ПрАТ «СК «Арсенал» 31800 грн. страхове відшкодування за відрахуванням суми франшизи в розмірі 3200 грн. на шкоду, завдану ДТП за участі автомобілів Mitsubishi Lancer н. з. НОМЕР_2 та Toyota RAV4 н. з. НОМЕР_1 .
Отже, відповідати за завдану ОСОБА_1 шкоду внаслідок ДТП в межах ліміту страхованого відшкодування по даній справі повинен був страховик, ПрАТ «СК «Арсенал»», а за його межами відповідно страхувальник, ОСОБА_2 .
Таким чином відповідальність за сплату франшизи позивачу в сумі 3200 грн. покладається у даному випадку саме на відповідача.
Враховуючи перелічене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував у момент ДТП 8 червня 2024 року транспортним засобом Toyota RAV4 н. з. НОМЕР_1 , який був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в ПрАТ «СК «Арсенал», тому в даному випадку було місце подія, внаслідок якої була заподіяна шкода ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди за участі забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у відповідача настала цивільно-правова відповідальність, застрахована ПрАТ «СК «Арсенал», яке провело відповідно погодженого розміру відшкодування шкоди, заподіяної у результаті такої події майну позивача, в сумі 31800 грн. за виключенням суми франшизи в розмірі 3200 грн.
Отже, на підставі проведення оплати страховиком відповідача страхового відшкодування у сумі 31800 грн. за пошкоджений автомобіль позивача, то ОСОБА_2 повинен відповідати за сплату суми франшизи в розмірі 3200 грн., внаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення на користь позивача з ОСОБА_2 3200 грн. суми франшизи.
На підставі ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілій особі суд враховує, що за ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки в судовому засіданні позивачем було належним чином доведено завдання їм моральної шкоди, яка полягала у фізичному болі та стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнав внаслідок пошкодження його автомобіля Mitsubishi Lancer н. з. НОМЕР_2 в результаті ДТП від 8 червня 2024 року, спричиненого через протиправні дії ОСОБА_2 , то обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди була доведена.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.
Так відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Таким чином суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди ОСОБА_1 кількість часу, яку він очікує від відповідача на виконання обов'язку зі слати франшизи (більше 5-х місяців), з розміру такої франшизи (3200 грн.), спричинених незручностей через відсутність можливості позивача певний час використовувати свій пошкоджений транспортний засіб, а також моральні переживання через пошкодження належного йому майна.
Також суд зазначає, що на підставі постанови від 13 серпня 2024 року Покровського ВДВС в м. Кривому Розі в рамках ВП № 75789856 було накладено арешт на грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 , як боржника на суму 2654,93 грн.
Отже, на підставі переліченого вмотивування, на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди з боку ОСОБА_2 внаслідок ДТП з вини відповідача та несплати ним франшизи на користь позивача протягом тривалого проміжку часу повинен дорівнювати саме 4000 грн., що відповідатиме спричиненій позивачу моральній шкоді через порушення нормальних життєвих зв'язків ОСОБА_1 .
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача франшизи в сумі 3200 грн. та 4000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
При зверненні до суду із даним позовом позивачами було сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Таким чином за ст. 141 ЦПК відповідно до частки задоволених судом позовних вимог з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати позивача з оплати ним судового збору, тобто в сумі 660,65 грн. ((3200 + 4000) / 13200 х 1211,20 = 660,65).
Також суд вказує, що за ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.
Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката підтверджуються договором від 13.08.2024 року № 13/08/24-3 про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та АО «Приват-Юрист» в особі адвоката Новак А. М., яким визначено вартість послуг адвоката встановлюється у акті приймання-передачі наданих послуг, актами приймання-передачі договору від 13.08.2024 року на загальну суму 14000 грн., з яких 2000 грн. за годину консультації адвоката, 10000 грн. за 5 годин складання позовної заяви до суду та 2000 грн. за годину складання відповіді на відзив, а також квитанціями про оплату позивачем наданих послуг АО «Приват-Юрист» від 13.08.2024 року та від 05.11.2024 року в загальній сумі 14000 грн.
Натомість, суд зазначає, що відповідачем було подано заяву про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу, тому вирішуючи таку заяву суд на підставі ч. 4 ст. 137 ЦПК дійшов висновку, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі сторони договору від 13.08.2024 року не дотримались розумності їх розміру, враховуючи складність справи та фінансового стану учасників справи.
Так суд вказує, що послуги адвоката зі складання позовної заяви тривалістю 5 годин (по 2000 грн. за 1 годину) на загальну суму 10000 грн. на переконання суду є суттєво завищеними, тому підлягають зменшенню.
Отже, виходячи з обґрунтованого розміру витрат на правничу допомогу по даній справі, зважаючи на критерій розумності їх розміру та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу зі складання позовної заяви підлягають зменшенню до суми в розмірі 3000 грн.
В іншій частині витрати позивача на правничу допомогу на думку суду відповідають принципу розумності, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, зокрема, на консультацію в сумі 2000 грн. та на підготовку відповіді на відзив у сумі 2000 грн., внаслідок чого на підставі заяви ОСОБА_2 суд зменшує розмір витрат на правничу допомогу позивачу до суми 7000 грн.
Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, то витрати позивача на правничу допомогу у встановленому судом розмірі підлягають згідно із ст. 141 ЦПК стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 3818,18 грн. ((3200 + 4000) / 13200 х 7000 = 3818,18).
Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення франшизи та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в вигляді франшизи - 3200 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 4000 грн., а загалом - 7200 (сім тисяч двісті) грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 660,65 грн., з оплати правничої допомоги в сумі 3818,18 грн., а загалом судові витрати в сумі 4478 (чотири тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 83 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 12 грудня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: Д. О. Козлов