Справа № 211/7087/24
Провадження № 3/211/3518/24
іменем України
12 грудня 2024 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Юзефович І.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції у місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, інвалід 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,-
-за участю особи, відносно якої складено протокол - ОСОБА_1 ,
встановив:
03.11.2024 року біля 13-00 години за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив стосовно своєї сестри гр. ОСОБА_2 фізичне насильство, а саме: викручував руку і завдавав удари ногою по нозі потерпілій, чим завдав фізичного болю і своїми діями вчинив домашнє насильство.
В судовому засіданні ОСОБА_1 користуючись послугами перекладача жестової мови свої матері, пояснив, що вінінвалід 3 групи, має фізичні вади щодо мовлення та слуху, не чує і не розмовляє, щиро кається та провину визнає частково.
Всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов до наступних висновків.
Правилами ст.245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В матеріалах справи відсутні конкретні допустимі докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, працівниками поліції, в порушення вимог ст.251 КУпАП, не долучено до матеріалів справи відповідного відеозапису, у зв'язку з чим, суд не має можливості належним чином встановити, чи мав місце факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення. Отже, суддя приходить до висновку, що працівниками поліції не надано до суду належних доказів про те, що подія мала місце.
Будь-які інші докази, які б з достовірністю підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду не надані.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Також, суддя приймає до уваги, що ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи викладене слід зазначити, зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява №926/08), що суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, з урахуванням пояснень ОСОБА_1 наданих в суді, в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, відповідно якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.33-35, 247 п.1, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: І. О. Юзефович