ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.12.2024Справа №910/10558/24
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Корпорації "ТСМ Груп"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення заборгованості у розмірі 58 891,26 грн,
У серпні 2024 року Корпорація "ТСМ Груп" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 58 891,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог Корпорація "ТСМ Груп" в змісті позовної заяви вказує, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було порушено своє зобов'язання із оплати боргу за Договором №07/21/46-124-08-21-15341 на виконання проектних робіт від 13.08.2021 у розмірі 2 805 600,00 грн, присудженого до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6043/23, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих за період з 12.04.2023 по 27.08.2023 3% річних у розмірі 29 445,63 грн та інфляційних втрат у розмірі 25 182,18 грн.
Попри наведене, також у змісті позовної заяви та в її прохальній частині Корпорація "ТСМ Груп" просить стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 29 445,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 445,63 грн.
Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У змісті позовної заяви Корпорація "ТСМ Груп" виклала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та на оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 відкрито провадження у справі №910/10558/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
10.09.2024 в системі "Електронний суд" Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було сформовано відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що не мав можливості оперативно здійснити оплату для позивача наведених у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6043/23 сум у зв'язку з вкрай важким фінансовим становищем Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями Російської Федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії Російської Федерації проти України. Однак відповідач стверджує, що станом на дату подання відзиву, ним було здійснено повне погашення заборгованості перед Корпорацією "ТСМ Груп". Відповідач вказує, що не мав можливості раніше оплатити вартість товару за Договором №07/21/46-124-08-21-15341 на виконання проектних робіт від 13.08.2021 і не має можливості на цей час здійснити оплату наведених у позовній заяві відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок дії об'єктивних та незалежних від відповідача обставин, оскільки така неможливість не пов'язана із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи. Також Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що заявлений Корпорацією "ТСМ Груп" до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, у зв'язку з чим його відшкодування з відповідача у заявленому позивачем розмірі матиме надмірний характер, в той час яке судова справа №910/10558/24 по своїй суті є нескладна. У своєму відзиві відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю; у разі ухвалення судом рішення у справі про повне або часткове задоволення позовних вимог, зменшити на 90% розмір штрафних санкцій, що підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення оплати поставленого товару за договором; зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача у цій справі, що підлягатимуть стягненню з відповідача на користь позивача до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру; надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду у справі №910/10558/24 тривалістю 3 календарних місяці з дати ухвалення рішення суду.
16.09.2024 в системі "Електронний суд" Корпорацією "ТСМ Груп" сформовано відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження його тверджень про неможливість виконання зобов'язань за Договором №07/21/46-124-08-21-15341 від 13.08.2021 та наявності в нього важкого фінансового становища. Зокрема позивач звертає увагу суду, що на сайті Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 22.01.2024 розмішений відеозапис виступу в.о. голови правління АТ "НАЕК "Енергоатом" Петра Котіна, який прямо спростовує доводи щодо негативного впливу захоплення Запорізької АЕС на фінансовий стан відповідача, навпаки вказує, що доходи товариства зростають. При цьому, відповідач звертає вагу суду, що розмір 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, становить 54 627,81 грн, або 0,0000355% від доходу відповідача за 2023 рік, що жодним чином не може вважатись значним розміром. Крім того, позивач, посилаючись на Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2022 р. ДП "НАЕК "Енергоатом", вказує, що, чистий прибуток відповідача за 9 місяців 2022 року становить 212,62 млн грн (код рядка 2350), відтак на момент спливу строку на оплату виконаних позивачем робіт (30.07.2022) АТ "НАЕК "Енергоатом" мало достатньо коштів для проведення розрахунків, тому не існує та не існувало жодних обставин, які б перешкоджали відповідачу виконувати його зобов'язання по Договору №07/21/46-124-08-21-15341 від 13.08.2021. Таким чином, на думку позивача, відповідачем не доведено існування обставин, які відповідно до ст. 331 ГПК України є підставою для відстрочення виконання рішення. Також позивач вказує, що норми ч. 3 ст. 551 ЦК України не поширюються на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а тому підстави для зменшення цих нарахувань відсутні.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у справі №910/10558/24 встановлено Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" строк на подання заперечень на відповідь на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Примірник відповіді на відзив був доставлений до електронного кабінету Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 16.09.2024 о 17 год. 06 хв., що підтверджується Квитанцією №1694302 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, відповідь на відзив вручена відповідачу 17.09.2024.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вправі було подати заперечення на відповідь на відзив у строк до 23.09.2024 включно (згідно ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній день 5-денного строку на подання заперечень припадав на вихідний день - 22.09.2024 - неділю).
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
13.08.2021 між Корпорацією "ТСМ Груп" (виконавець) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) був укладений Договір №07/21/46-124-08-21-15341 на виконання проектних робіт (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1, 1.3, 1.8 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання, в порядку та на умовах, визначених цим договором за завданням замовника, виконати проектні роботи за темою: "Технічне переоснащення контрольно-пропускних пунктів пропуску персоналу та проїзду транспортних засобів № 2, 5, 8 ВП "Хмельницька АЕС" Розробка робочого проекту". Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані проектні роботи відповідно до умов цього договору. Результатом проектних робіт за цим договором є розроблена виконавцем проектно-кошторисна документація на паперовому та електронному носіях.
Згідно п. 2.1 Договору та відповідно до протоколу угоди про договірну ціну (Додаток №1 до договору) та зведеного кошторису (Додаток №3 до договору), що є невід'ємними частинами даного договору, була визначена вартість робіт за цим договором, яка складала 3 026 592,00 грн з ПДВ.
Замовник здійснює оплату виконаних проектних робіт за договором протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання виконаних проектних робіт (п. 4.1 Договору).
Згідно 6.4 Договору виконавець після закінчення виконаних проектних робіт по відповідному етапу протягом 10 робочих днів надсилає замовнику акт виконаних проектних робіт в 2-х примірниках та звітну документацію, складену відповідно до технічних вимог (Додаток №4). Замовник протягом 20 робочих днів з дня його одержання зобов'язаний підписати і направити виконавцю 1 примірник акта або надати мотивовану відмову від прийняття виконаних проектних робіт. Замовник направляє виконавцю лист з переліком встановлених недоліків та необхідних доопрацювань. Разом з актом виконаних проектних робіт виконавець надає замовнику підтверджуючі документи, зазначені в п. 4.4 договору. Витрати на відрядження включаються в акти виконаних проектних робіт окремим рядком.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом", за умови підписання обома сторонами та скріплення печатками, і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 10.1 Договору).
Відповідно до підписаних між сторонами актів здачі-прийняття виконаних робіт, а саме: - акт №1 від 29.10.2021 на суму 168 000,00 грн; - акт №2 від 30.06.2022 на суму 2 805 600,00 грн, на виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 2 973 600,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №5801 від 30.05.2022 відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 168 000,00 грн.
У зв'язку з невиконанням Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" своїх зобов'язань за Договором у квітні 2023 року Корпорація "ТСМ Груп" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 3 154 241,65 грн, з яких: борг у розмірі 2 805 600,00 грн, 3% річних у розмірі 59 032,90 грн за період з 31.07.2022 по 12.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 289 608,75 грн за період з 31.07.2022 по 12.04.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6043/23 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" суму основного боргу у розмірі 2 805 600,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 289 608,75 грн, 3% річних у розмірі 58 571,70 грн, судовий збір у розмірі 37 845,37 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 26 000,00 грн; в частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 461,20 грн - відмовлено.
13.09.2023 на виконання вказаного рішення суду Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
Відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6043/23 було виконано в період з 02.08.2023 по 29.08.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №6519 від 02.08.2023 на суму 300 000,00 грн, №6889 від 08.08.2023 на суму 300 000,00 грн, №6985 від 15.08.2023 на суму 348 000,00 грн, №7309 від 22.08.2023 на суму 1 002 000,00 грн, №7476 від 24.08.2023 на суму 444 000,00 грн, №7522 від 28.08.2023 на суму 411 600,00 грн та №7691 від 29.08.2023 на суму 412 025,82 грн.
Як вбачається із розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 №394-р, від 27.06.2023 №571-р та від 29.12.2023 №1226-р, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було перетворено у Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", яке є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства.
11.01.2024 було проведено державну реєстрацію Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Спір у справі №910/10558/24 виник у зв'язку з твердженнями Корпорації "ТСМ Груп" про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" нарахованих за період з 12.04.2023 по 27.08.2023 на суму боргу у розмірі 2 805 600,00 грн 3% річних у розмірі 29 445,63 грн та інфляційних втрат у розмірі 29 445,63 грн (відповідно прохальної частини позовної заяви).
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Так, остаточним судовим рішенням - рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6043/23 встановлено факт наявності у відповідача обов'язку сплатити на користь Корпорації "ТСМ Груп" борг у розмірі 2 805 600,00 грн з оплати виконаних позивачем за Договором робіт, а також факт прострочення відповідачем виконання такого обов'язку, що мало своїм наслідком стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в тому числі інфляційних втрат у розмірі 289 608,75 грн та 3% річних у розмірі 58 571,70 грн, нарахованих за період з 02.08.2022 по 12.04.2023.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/6043/23 встановлено, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", повинне було оплатити виконані Корпорацією "ТСМ Груп" роботи вартістю 2 805 600,00 грн у строк до 01.08.2022 включно, а з 02.08.2022 відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Отже, за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Із наданих позивачем платіжних інструкцій вбачається, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було сплачено присуджені до стягнення рішенням суду від 10.07.2023 у справі №910/6043/23 кошти у період з 02.08.2023 по 29.08.2023, а саме: згідно платіжних інструкцій №6519 від 02.08.2023 на суму 300 000,00 грн, №6889 від 08.08.2023 на суму 300 000,00 грн, №6985 від 15.08.2023 на суму 348 000,00 грн, №7309 від 22.08.2023 на суму 1 002 000,00 грн, №7476 від 24.08.2023 на суму 444 000,00 грн, №7522 від 28.08.2023 на суму 411 600,00 грн та №7691 від 29.08.2023 на суму 412 025,82 грн.
Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про неможливість оперативно здійснити оплату наведених у рішенні суду від 10.07.2023 у справі №910/6043/23 сум у зв'язку з вкрай важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями Російської Федерації частини виробничих потужностей відповідача в ході військової агресії проти України, то суд відзначає, що остаточним судовим рішенням по справі №910/6043/23 встановлено, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором та законодавством строк не виконало, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Тобто обов'язок відповідача сплатити суму боргу у 2 805 600,00 грн виник до ухвалення рішення суду по справі №910/6043/23 та в останньому встановлено як факт прострочення Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконання свого грошового зобов'язання, так і наявність правових підстав для застосування до нього міри відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Господарського процесуального кодексу України, в той час як доводи відповідача в межах справи №910/10558/24 фактично зводяться переоцінки встановлених у справі №910/6043/23 обставин.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора вимагати сплату боргу з нарахованими на нього 3% річних та інфляційними втратами за весь час прострочення.
Використання у вказаній нормі закону формулювання "за весь час прострочення" свідчить про те, що законодавець передбачив право кредитора на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних від дати, з якої боржник є таким, що прострочив, до дати припинення обов'язку зі сплати коштів, зокрема внаслідок виконання боржником свого грошового зобов'язання зі сплати суми основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, ним нараховуються на суму боргу 2 805 600,00 грн інфляційні втрати за період з 01.04.2023 по 01.08.2023 та 3% річних за період з 13.04.2023 по 27.08.2023.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за період з 01.04.2023 по 01.08.2023 інфляційних втрат у розмірі 25 182,18 грн та нарахованих з 13.04.2023 по 27.08.2023 3% річних в розмірі 29 445,63 грн.
В іншій частині в задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 4 263,47 грн (29 445,63 грн інфляційних втрат заявлених до стягнення в прохальній частині позовної заяви - 25 182,18 грн встановленого судом розміру інфляційних втрат, стягнення якого є правомірним) слід відмовити.
Здійснення розрахунків за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, з чим погоджується в тому числі Верховний Суд (постанови від 05.06.2024 у справі №921/403/22, від 05.12.2023 у справі №921/481/22, від 19.09.2019 у справі №905/106/19).
Щодо викладеної у відзиві на позов заяви про зменшення на 90% нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частині другій цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та відсотків річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
Натомість, загальний розмір нарахованих в межах справ №910/6043/23 та №910/10558/24 3% річних та інфляційних втрат складає менше 15% від суми боргу, оплата якого прострочена відповідачем, а відтак обставини справи №910/10558/24 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.
До того ж у справі №902/471/18 касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення 3% річних, оскільки процентна ставка відсотків річних була встановлена на рівні 40% та 96%, і явно не відповідала принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/10558/24 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Окремо суд звертає увагу відповідача, що інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Тобто стягнення інфляційних втрат забезпечує одержання кредитором суми боргу в еквівалентному розмірі до розміру боргу станом на перший день прострочення виконання грошових зобов'язань.
Натомість 3% річних є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов'язання боржником свого грошового зобов'язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого майна як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).
Положення статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Щодо посилань відповідача на своє скрутне фінансове становище, то частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведене суд відмовляє у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
За таких обставин позов Корпорації "ТСМ Груп" підлягає частковому задоволенню, а з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають стягненню нараховані на суму боргу у розмірі 2 805 600,00 грн інфляційні втрати за період з 01.04.2023 по 01.08.2023 у розмірі 25 182,18 грн та 3% річних за період з 13.04.2023 по 27.08.2023 у розмірі 29 445,63 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі на 3 календарних місяці з дати ухвалення рішення суду.
Відповідач мотивує заяву про відстрочення тим, що примусове стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" наведених у позовній заяві відсотків річних та втрат від інфляції загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності відповідача через арешт банківських рахунків, примусове звернення стягнення на його кошти і майно, що унеможливить або принаймні істотно ускладнить можливість:
- належного фінансування відповідачем заходів на утримання в стані безпечному для належного функціонування 15 атомних енергоблоків, а також виконання інших обов'язків у сфері ядерної та радіаційної безпеки, покладених на відповідача чинним законодавством України як на експлуатуючу організацію (оператора) ядерних установок;
- виконання Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу (ПСО), а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів України, покладених на нього державою відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (зі змінами);
- наведене, у свою чергу становить загрозу техногенної та екологічної катастроф загальнодержавного масштабу, дефіциту електроенергії і зумовленої цим необхідності її імпорту та різкого і значного зростання вартості електроенергії для всіх підприємств, установ, організації, і населення України, що прямо загрожує забезпеченню соціальної спрямованості економіки України, а також суверенітету та економічній безпеці держави Україна;
- в той же час, невиконання ПСО унеможливить досягнення основної мети покладення таких обов'язків - забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки; загрожує нормальному функціонуванню ринку електричної енергії України та катастрофічно впливає на стан соціального благополуччя населення України.
Позивач у відповіді за відзив заперечив проти відстрочення виконання рішення, оскільки стягувані суми є для відповідача незначними, останній має достатньо коштів для їх оплати; крім того, Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не доведено існування обставин, які, згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відстрочення виконання рішення.
Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої та сьомої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки / розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Особа, яка подала заяву про відстрочку / розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.
Відповідач зазначає, що його фінансовий стан ускладнився зараз ще більше через зменшення грошових надходжень за відпущену на ринок електроенергію у зв'язку початком військової агресії збройних сил Російської Федерації проти України і введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який триває з 24.02.2022 по теперішній час, а також триваючою окупацією військовими формуваннями Російської Федерації значної частини виробничих потужностей відповідача, а саме Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області. Енергодарська міська територіальна громада, у якій розташована ВП ЗАЕС, віднесена до тимчасово окупованих країною-агресороом територій України з 02.03.2022 згідно із переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.
Як зазначено у відзиві, з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 року відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами відповідача, до моменту окупації військовими країни-агресора найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. При цьому, дохід АТ "НАЕК "Енергоатом" на 99% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями.
Відповідач стверджує, що на теперішній час АТ "НАЕК "Енергоатом" втрачено значні виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, відповідач продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. За таких обставин, а також через втрату відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, було розбалансовано фінансовий стан відповідача. Крім того, постійні ракетні атаки країною-агресором на енергетичну інфраструктуру України також безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України. Через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проєктному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему.
По-перше, доводи АТ "НАЕК "Енергоатом" про необхідність відстрочення виконання рішення суду, оскільки стягнення коштів близько 60 тис. грн загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності відповідача через арешт банківських рахунків, примусове звернення стягнення на його кошти і майно, є необґрунтованими з огляду на те, що наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості видало від 02.08.2024 №95 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661) включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №101.
По-друге, всі суб'єкти господарювання та фізичні особи на території України з 24.02.2022 зазнають негативних (невідворотних) наслідків як в господарські діяльності, так і в повсякденному житті, спричинені невмотивованою агресією ворожої держави. Суд зазначає, що військова агресія Російської Федерації на території України впливає на здійснення господарської діяльності не лише відповідача, а й позивача.
По-третє, під час розгляду заяв про відстрочку / розстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Так, у відповіді на відзив позивач зазначав, що доводи відзиву на позов про дефіцит платіжного балансу та знаходження АТ "НАЕК "Енергоатом" у скрутному фінансовому становищі не відповідають дійсності, оскільки фінансовий стан відповідача є цілком задовільний. Відповідно до Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом", розміщеного на сайті АТ "НАЕК "Енергоатом" (з посиланням https://www.energoatom.com.ua/parts/pdffile/quarterly%20reporting%209%20month%202022.pdf), чистий прибуток відповідача за 9 місяців 2022 року становить 212,62 млн. грн.
Крім того, на сайті АТ "НАЕК "Енергоатом" (за посиланням https://energoatom.com.ua/ua/post/1444) міститься новина про те, що за підсумками 2023 року доходи відповідача від продажу електроенергії зросли на 30% (або на 44,0 млрд грн) порівняно із попереднім роком і склали 190,7 млрд гривень.
З огляду на суми коштів, якими оперує відповідач у своїй господарській діяльності, у суду відсутні підстави для висновку, що сплата на виконання рішення суду у даній справі АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ Груп" суми коштів, що не перевищувати 100 тис. грн на три місяці раніше може зумовити критичні негативні наслідки, що могли б вважатись виключними у розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Також поза увагою суду не залишилась та обставина, що у даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у справі на 3 місяці, проте не обґрунтовує запропонований термін відстрочення.
Таким чином, відповідачем не додано до матеріалів справи належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності виключних обставин для можливості розстрочки виконання рішення суду, а також доказів того, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку, зміняться в майбутньому після можливої відстрочки та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.
Як передбачено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, від 27.04.2018 у справі №910/313/17 та від 02.05.2018 р. у справі №910/3816/16.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення / відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення / відстрочення виконання судового рішення, якщо важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
У відповідності до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Таким чином, дослідивши заяву відповідача, викладену у змісті відзиву, суд вважає, що останнім не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для надання відстрочки його виконання, відповідач при зверненні до суду з заявою не надав жодних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.
За таких обставин, враховуючи приписи законодавства, фактичні обставини справи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, господарський суд приходить до висновку, що заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10558/24 не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Корпорація "ТСМ Груп" просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У змісті позовної заяви Корпорація "ТСМ Груп" виклала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та на оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Представництво інтересів Корпорація "ТСМ Груп" в межах справи №910/10558/24 здійснювалось адвокатом Носиком Богданом Миколайовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2271 від 14.02.2011) на підставі ордеру серії АЕ №1174276 від 17.01.2023 та Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Корпорацією "ТСМ Груп" було долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 05.08.2021, укладений між Адвокатським об'єднанням "Віннерлекс" (адвокатське об'єднання) та Корпорацією "ТСМ Груп" (клієнт), у відповідності до п. 1.1 якого адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а клієнт зобов'язується оплатити відповідно до умов Договору надану адвокатським об'єднанням правову допомогу та виграти, пов'язані з виконанням Договору, що здійснюються адвокатським об'єднанням.
Конкретний вид та обсяг правової допомоги за Договором сторонами зазначається в специфікації, що є невід'ємним додатком до Договору, яка відображає доручення клієнта адвокатському об'єднанню на падання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу (п. 1.2 Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021).
У пункті 4.2 Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021 сторони погодили, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за Договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків. При цьому клієнт зобов'язується здійснити попередню виплату гонорару (вартості послуг) адвокатського об'єднання за Договором у розмірі оплати 100% вартості правової допомоги, обчисленої у Специфікації. За домовленістю сторін допускається інший порядок оплати.
22.08.2024 Адвокатським об'єднанням "Віннерлекс" та Корпорацією "ТСМ Груп" підписано Специфікацію №120, якою передбачено надання професійної правової допомоги позивачу під час розгляду Господарським судом міста Києва справи про стягнення заборгованості з АТ "НАЕК "Енергоатом" за Договором №07/21 від 13.08.2021, в тому числі з складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів.
22.08.2024 Адвокатським об'єднанням "Віннерлекс" було виставлено рахунок на оплату правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 05.08.2021 та Специфікації №120 на суму 8 000,00 грн, а Корпорацією "ТСМ Груп" було сплачено вказаний рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №1495 від 23.08.2024.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відзиві на позов АТ "НАЕК "Енрегоатом" вказує на нерозумність, необґрунтованість, неспівмірність та явне завищення витрат Корпорації "ТСМ Груп" на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим просило зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача у цій справі, що підлягатимуть стягненню з відповідача на користь, до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру.
Суд погоджується із доводами відповідача про не співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є стягнення нарахованих на вже присуджену в межах справи №910/6043/23 до стягнення суму коштів інфляційних втрат та процентів за користування коштами. Тобто факт порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати виконаних за Договором підрядних робіт та наявність у відповідача боргу у розмірі 2 805 600,00 грн вже були встановлені судами у межах справи №910/6043/23. При цьому, в межах справи №910/6043/23 на користь Корпорації "ТСМ Груп" було стягнуто відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.
Всі, необхідні для розгляду справи №910/10558/24, докази по суті спору складаються із рішення суду по справі №910/6043/23, семи платіжних інструкцій та розрахунку нарахувань.
Фактично надані адвокатом правничі послуги в межах даної справи зводились до підготовки та подання позову та здійснення нескладних розрахунків (шість періодів нарахування).
При цьому, дана справа не є складною, у зв'язку з чим судом розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для висновку, що адвокатом Носиком Богданом Миколайовичем, який є професійним суб'єктом надання правової допомоги із 13-ти річним досвідом, було витрачено значний час на дослідження доказів, що мають відношення до даного спору; здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (які також не являються складними); складення позовної заяви та подання її шляхом формування в системі "Електронний суд".
Відтак, суд не вважає, що розмір витрат позивача на оплату професійної допомоги у даному спору у розмірі 8 000,00 грн не є розумним та виправданим, тим більше з огляду на прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, тому вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та приходить до висновку про необхідність покладення на АТ "НАЕК "Енрегоатом" витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 74, 75, 79, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Корпорації "ТСМ Груп" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; ідентифікаційний код 37034171) 3% річних у розмірі 29 445 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 25 182 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят дві) грн 18 коп., судовий збір у розмірі 2 247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн 03 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10558/24.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 11.12.2024.
Суддя Р.В. Бойко