номер провадження справи 34/112/24
04.12.2024 Справа № 908/1705/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/1705/24
за позовом: Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр-т Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурс Трейд-1», ідентифікаційний код юридичної особи 32297597 (вул. Ентузіастів, буд. 9, м. Запоріжжя, 69079)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 44118663 ( пр. Соборний, будинок, 166, м. Запоріжжя, 69107)
про стягнення суми
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Щербаха Р.Ю., посвідчення № 1644 від 22.07.2024;
від відповідача: Батій Т.М., адвокат, посвідчення ЗП 001943 від 21.11.2022, ордер АР № 1190886 від 01.08.2024; Лізньова З.М., паспорт НОМЕР_1 від 04.06.1998, виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області
від третьої особи: не з'явився;
До Господарського суду Запорізької області 13.06.2024 через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурс Трейд-1» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в розмірі 722 782,91 грн.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 Цивільного кодексу України та закону України “Про оренду землі» і обґрунтовано тим, що відповідач використовував земельну ділянку без укладення із Запорізькою міською радою договору оренди землі, а отже у вищезазначений період часу користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 у розмірі 722 782,91 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 справу 908/1705/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.06.2024 у справі № 908/1705/24 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
07.08.2024 від відповідача надійшло клопотання з проханням проводити судовий розгляд справи в загальному позовному провадженні для об'єктивного, всебічного, повного встановлення всіх обставин справи.
З огляду на вищевикладене, з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі, враховуючи надані відповідачем докази та клопотання відповідача, завдання підготовчого засідання, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача, наявність правових підстав для переходу до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження і призначення підготовчого засідання на 05.09.2024 о 09 год 45 хв. в приміщенні суду.
В судовому засіданні 05.09.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1705/24. Оголосив склад суду.
Суд з'ясував про відводи. Відводів не заявлено.
Позивач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомляв.
Представник відповідача надала пояснення по суті спору, заявила клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій в підтвердження часткової сплати боргу.
Судом клопотання представника відповідача задоволено, долучено платіжні інструкції до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 05.09.2024 відкладено підготовче засідання по справі на 25.09.2024 о 09 год. 40 хв.
В судовому засіданні 25.09.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1705/24. Оголосив склад суду.
Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення по суті спору, просила долучити до матеріалів справи платіжні інструкції про часткову оплату боргу.
Представник позивача не заперечував проти долучення документів відповідача, надав пояснення по суті спору, просив надати час для підготовки пояснень.
Платіжні інструкції прийняті судом до розгляду, долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 25.09.2024 суд за власної ініціативи залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 44118663 (пр. Соборний, будинок, 166, м. Запоріжжя, 69107), оскільки рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки.
25.09.2024 судом продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 16.10.2024 об 11 год. 00 хв., запропонувавши сторонам направити на адресу третьої особи всі заяви по суті (позов, відзив, заяви, пояснення) по справі № 908/1705/24 з описом вкладення, докази направлення надати суду. Відповідачеві надати суду пояснення з урахуванням судового засідання 25.09.2024. Третій особі надати пояснення по суті спору, в тому числі щодо залишку заборгованості з сплати за землю, докази направлення іншим учасникам по справі надати суду.
В судовому засіданні 16.10.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
11.10.2024 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.
15.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи.
16.10.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі із проханням надати строк для уточнення позовних вимог та надання відповіді на пояснення третьої особи.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились.
Надані сторонами документи долучені до матеріалів справи, клопотання учасників справи задоволені.
Ухвалою суду від 16.10.2024 відкладено підготовче засідання по справі на 28.10.2024 о 10 год. 30 хв.
В судовому засіданні 28.10.2024 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/1705/24. Суд оголосив склад суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомляв.
25.10.2024 від представника третьої особи через підсистему “Електронний суд» надійшли пояснення, в яких представник третьої особи просила відкласти розгляд справи.
В судовому засіданні представник позивача та третьої особи надали пояснення по суті спору, просили відкласти судове засідання.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відкладено підготовче засідання по справі на 06.11.2024 о 12 год. 20 хв.
В судовому засіданні 06.11.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
06.11.2024 через підсистему “Електронний суд» представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на лікарняному.
Враховуючи закінчення перебігу строку підготовчого провадження, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
29.10.2024 та 31.10.2024 представник третьої особи надала до суду пояснення, які прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення по суті спору.
За наслідками судового засідання, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, суд, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.11.2024 о 10 год. 00 хв.
19.11.24 від відповідача надійшла заява із поясненнями щодо стану розрахунків, акт звірки складений відповідачем, а також заявлено клопотання про розстрочення викоання рішення на 12 місяців. Вказана заява в порядку ст. 207 ГПК України прийнята судом до розгляду.
20.11.24 до початку судового засіданні від позивача через електронний суду подана заява про зменшення позовних вимог до 320272,16 грн за період з 01.01.21 по 31.12.23 та судового збору в сумі 4804,08 грн. Представники відповідача та третьої особи отримали вказану заяву нарочно в судовому засіданні. Вказана заява в порядку ст. 207 ГПК України прийнята судом до розгляду.
Судом розглядаються вимоги Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурс Трейд-1» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в розмірі 320272,16 грн та судового збору в сумі 4804,08 грн.
В судовому засіданні 20.11.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила прийняти рішення з урахуванням позиції відповідача щодо залишку боргу та надати розстрочку виконання рішення.
Представник третьої особи підтримала надані пояснення просила їх врахувати при прийнятті рішення.
Судом оголошено перерву до 04.12.24.
03.12.24 відповідачем надано розрахунок орендної плати за землю станом на 02.12.24.
В судовому засіданні 04.12.2024 здійснювалось здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд».
В судовому засіданні 04.12.2024 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, суд
04 квітня 2007 на підставі рішень двадцять другої та двадцять восьмої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради №37/510 від 01.08.2005, №15/28 від 23.12.2005 між Запорізькою міською радою, з одного боку, та ТОВ «АТБ-Торгстрой» (далі - Орендар 1) та ТОВ «Промресурс Трейд-1» (далі - Орендар 2, Відповідач), з іншого боку, був укладений Договір оренди землі (далі - Договір), площею 0,3287 га що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 9, для розташування культурно-торгового центру.
Договір укладено строком до 04.04.2017 року та зареєстровано у Запорізькій філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2007 за №040726100467. Одночасно з реєстрацією Договору між його сторонами було підписано Акт прийому передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:014:0036.
02.02.2011 року між Запорізькою міською радою, з одного боку, та ТОВ «Промресурс Трейд-1» (далі - Орендар, Відповідач), ТОВ «АТБ-Торгстрой», з іншого боку, був укладений договір пор внесення змін до договору оренди земельної ділянки №040726100467 від 21.06.2007, згідно з яким пункт 9 Договору викладено в наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розміри 127 953 грн. 72 коп. (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три грн. 72 коп.), наступним чином: « «Орендар 1» 63 299 грн 88 коп. (шістдесят три тисячі двісті дев'яносто дев'ять грн. 88 коп.), «Орендар 2» - 64653 грн. 84 коп. (шістдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят три грн. 84 коп.), що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2011р.».
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідок №365603667 від 13.02.2024, №364146109 від 01.02.2024 та №365603995 від 13.02.2024, вбачається, що за Відповідачем обліковується нерухоме майно у вигляді нежитлових приміщень 2 та 2а за адресою м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 9.
Після закінчення строку дії Договору, а саме після 04.04.2017, нових угод про оренду земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 9, не укладалося.
Запорізькою міською радою складено наступний розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування Відповідачем 1, земельною ділянкою площею 0,3287 га, з кадастровим номером 2310100000:06:014:0036, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 9, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, який розраховано наступним чином.
Згідно із ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Запорізька міська рада отримала нормативну грошову оцінку землі в цінах 2023 року, яка складає 11 004 119,99 грн. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) листом від 12.01.2023 №6-28-0.222-323/2-23 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2022 роки. Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021-2022 роки складали: 2021 - 1,1; 2022 - 1,15. Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 30.06.2015 №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою за адресою м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів 9, площею 0,3287 га, з кадастровим номером 2310100000:06:014:0036 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, сума якого становить 722 782,91 грн.
Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивачем зазначено, що первісні позовні вимоги Позивач заявив щодо стягнення із Відповідача заборгованості за користування земельною ділянкою площею 0,3287 га, кадастровий номер 2310100000:06:014:0036, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 9. Розмір первісних позовних вимог був розрахований виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:014:0036, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки за 2021-2022 роки та виходячи з відомостей, наданих Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради за наявними даними інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів «LOGICA», через яку у відповідності до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 627 здійснюється інформаційна взаємодія між органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, та органами місцевого самоврядування. 11.07.2024 Позивач отримав відзив на позовну заяву разом із додатками, а саме: платіжними інструкціями за період 2021-2023 роки та поясненнями щодо того, що земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:06:014:0036, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 9, фактично користуються дві юридичні особи, а саме - ТОВ «Промресурс Трейд-1» та ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ» (ЄДРПОУ - 34918876). Така інформація підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 389862055 від 06.08.2024, №389861939 від 06.08.2024, №389861338 від 06.08.2024 та №389861188. Тобто, за період 2021-2023 роки власниками об'єктів нерухомості і користувачами земельної ділянки були 2 юридичні особи: - ТОВ «Промресурс Трейд-1»; - ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ».
Відповідно до п. 5 Договору оренди землі, на який посилається Позивач, та який припинив строк своєї дії відповідно до п. 8 Договору з 04.04.2017, при описі фактичних обставин справи у позовній заяві, розмір земельної ділянки яка була надана ТОВ «Промресурс Трейд-1» складає 53/100 частини від площі 0,3287 га, що складає 0,1742 га., а ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ» - 47/100 частини від площі 0,3287 га, що складає 0,1545 га.
Таким чином, виходячи з первісних позовних вимог та їх розрахунку, наведеного у позовній заяві, загальний розмір орендної плати за 53/100 частин земельної ділянки, за кадастровим номером 2310100000:06:014:0036, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 9, що мав би сплачувати Відповідач за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 складає: 330 123,60 грн. (за період з 01.01.2023 по 31.12.2023) + 287 064,00 грн. (за період з 01.01.2022 по 31.12.2022) + 260 967,27 грн. (за період з 01.01.2021 по 31.12.2021) = 878 154,87 грн. (за період з 01.01.2021 по 31.12.2023) * 53% = 465 422,08 грн. Де: 53% - частка земельної ділянки, якою користується Відповідач відповідно до змісту ст. 120 Земельного кодексу України.
29.10.2024 Позивач через електронну систему ЕСІТС отримав від третьої сторони по справі ГУ ДПС у Запорізькій області, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відомості щодо сплати Відповідачем орендної плати за класифікатором 18010600 - орендна плата за землю.
Відповідно до отриманих від ГУ ДПС у Запорізькій області відомостей Відповідачем було сплачено орендної плати за землю за період з 01.01.2021 по 31.12.2023: 122 661,84 грн. орендної плати за землю за 2021 рік + 22 488,08 грн. орендної плати за землю за 2022 рік. = 145 149,92 грн.
За позицією позивача, виходячи з вищенаведених відомостей та розрахунків загальний розмір заборгованості за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 становить: 465 422,08 - 145 149,92 = 320 272,16 грн.
Загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Промресурс Трейд-1», 53/100 частинами земельної ділянки, площею 0,3287 га, з кадастровим номером 2310100000:06:014:0036, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, буд. 9, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 визначено в сумі 320 272,16 грн, про стягнення яких позивач звернувся з цим позовом.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач є власником нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень 2 та 2а за адресою: м. Запоріжжя, вуд. Ентузіастів, 9, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру від 13.02.2024.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентовано у статті 120 Земельного кодексу України у редакції 2001 року. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на об'єкти нерухомості). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).
Правовий механізм переходу права на землю, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті закону норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.
Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідачем речові права на вказану вище земельну ділянку не оформлено, не зареєстровано, строк договору оренді землі закінчився.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За вимогами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки » державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Отже, за змістом указаних приписів законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Разом з цим, обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018, у справі №922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 від 13.02.2019 та від 04.12.2019 № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.
Як свідчать матеріали справи та надані сторонами докази, зокрема платіжні документи зі сплати орендної плати за землю, і їх призначення платежу, при дослідженні розрахунків між сторонами, судом встановлено, що за 2021 рік відповідачеві нараховано 260967,27 грн х53%=138312,65 грн, з яких 122662,06 грн плати за землю було погашено, що підтверджується розрахунками і відповідача і третьої особи. Залишок 15650,59 грн.
За 2022 рік, враховуючи призначення платежів за платіжними документами, відповідачем сплачено 22 488 грн 08 коп., що також підтверджується і самим відповідачем.
Таким чином за 2022 рік орендна плата за землю складає 287064 грн х53%=152143,92 грн, з яких сплачено 22488,08 грн.
Залишок боргу за 2022 - 129655,84 грн
За 2023 рік орендна плата за землю складає 330123,60 грн х53%=174965,51 грн, з яких сплачено за платіжними документами із призначенням платежу орендна плата за землю за 2023 рік - 61301 грн 55 коп. (з яких: 32840,47 грн сплачено до подання позову, а 28 461,08 - вже після), цю ж суму підтверджує і розрахунок відповідача. Залишок - 113663,96 грн.
Загалом залишок не сплаченої орендної плати за землю за 2021-2023 на момент розгляду справи в суді склав - 258 970 грн 39 коп. (15650,59 + 129655,84 = 113663,96).
Таким чином, заборгованість зі сплати орендної плати за землю за 2021-2023 рік станом на час розгляду справи в суді становить 258 970 грн 39 коп. (465 422, 08 - 12262, 06 - 22488,08 - 613011, 55).
При цьому, слід зазначити, що згідно з платіжним дорученням від 27.05.2024 сума 32 840 грн 47 коп. орендної плати за 2023 рік сплачена ще до подання позову.
Крім того у позові також безпідставно заявлено до стягнення 0,22 грн плати за землю за 2021 рік, враховуючи сплату відповідачем за 2021 - 122 662 грн 06 коп., а не 122 661 грн 84 коп., як вказано у позові (заяві про зменшення позовних вимог).
Однак, як свідчать додані до розрахунку відповідача платіжні документи про сплату орендної плати за землю за 2023 рік, 28 461 грн 08 коп. зі сплаченої за 2023 рік орендної плати сплачені відповідачем вже після подання позивачем позову у даній справі (13.06.2024) і зменшенням позовних вимог не охоплювались, у зв'язку з чим, суд закриває провадження у даній праві щодо стягнення 28 461 грн 08 коп., у зв'язку з відсутністю предмета спору, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Слід зазначити, що сплата відповідачем за 2021-2023 орендної плати за землю у сумі 206 451 грн 69 коп. (за 2021- 122662, 06 + за 2022 - 22488, 08 та за 2023 - 61301,55) підтверджується платіжними документами доданими у справу та розрахунками заборгованості самого відповідача, що надані ним до справи.
При ухваленні рішення у даній справі суд враховує у т.ч. наступне.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За 2022 рік відповідач вважає, що підлягає застосуванню податкова пільга, з чим суд погодитись не може.
Доводи стосовного того, що із введенням на території України воєнного стану, на підставі відповідних законодавчих актів, законодавцем внесено зміни до податкового кодексу України, якими звільнено платників від сплати земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками, розташованими на території активних бойових дій, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Слід зазначити, що спірна земельна ділянка розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади. На території міста Запоріжжя ніколи, починаючи з 24.02.2022, не велися активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою.
Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навкруги м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.
Первинно, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Верховна Рада ухвалила Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX, яким доповнила підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14 наступного змісту: 69.14. Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
В умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.
При цьому, первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Наказом від 25.04.2022 № 75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року № 457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України", Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789) не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року. Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з'явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31 травня 2022 року № 104, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 травня 2022 р. за № 554/37890, станом на 27 травня 2022 року.
Станом на 25.05.2022 територія м. Запоріжжя також не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
За приписами ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вказана ситуація не змінювалася і в подальшому, а тому редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 пункт 69.14 було викладено наступним чином: За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Отже, законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022.
До того ж, обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Зміни до Договору оренди земельної ділянки щодо звільнення орендаря від сплати орендних платежів у 2022-2023 роках сторонами не вносилися, жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося.
Аналогічні висновки викладені у постановах Центрального апеляційного господарського суду по справах №908/1118/23 від 08.02.2024, №908/1180/23 від 11.12.2023, №908/1435/23 від 08.11.2023.
Щодо належного позивача у справі суд вважає, що Запорізькою міською радою позов заявлено правомірно.
Оренда плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
В пунктах 82, 83, 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в п. 288.4 ст. 288 цього Кодексу (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).
Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Крім того, за змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Подібний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.
З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17) (провадження № 11-1317апп18)).
За таких обставин, пріоритетність застосування судом норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20.
Адже справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договорами оренди землі, в тому числі ті, де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.
Суд вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань Орендарем земельної ділянки перед Орендодавцем.
Висновки щодо належного суб'єкта отримання плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності, яким виступає міська рада, за позовами про її стягнення з орендаря, були неодноразово підтверджені Верховним Судом у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, від 04.05.2023 у справі № 910/15023/21.
Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 904/5955/19, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між Орендодавцем та Орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відповідно до ч. 1 якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання розстрочки виконання рішення.
Стаття 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що фінансова звітність - це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності щодо виконання своїх зобов'язань.
За посиланням відповідача, ТОВ “Промресурс Трейд-1» має дони вид діяльності - здача приміщення в оренду, до початку військових дій податки на нерухоме майно сплачувались без затримки, після пост акту повномасштабного вторгнення більшість орендарів виїхали за межі міста зайнятість орендованих приміщень скоротилась.
Відповідно до фінансових звітів малого підприємства за 2023 рік, 9 міс 2024 року фінансові результати підприємства є негативними -2994.6 та - 115.8 відповідно.
Отже, на цей час вбачається не можливість з боку боржника щодо виконання рішення суду по цій справі одним платежем, та тяжкі наслідки для підприємства у випадку накладення додаткових фінансових обтяжень. Разом з тим, існує реальна можливість виконання рішення у випадку надання розстрочки, оскільки в процесі розгляду справи відповідачем частинами заявлена заборгованість погашалася.
Беручи до уваги вищевикладені обставини, додані до заяви докази, зокрема довідки відповідача, фінансові звіти, баланс інтересів сторін, докази погашення заборгованості, суд задовольняє заяву відповідача частково та надає розстрочку виконання рішення суду у даній справі на 6 місяців.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову із надання розстрочки виконання рішення в частині основного боргу на 6 місяців.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. В частині закриття провадження у справі судовий збір підлягає поверненню позивачеві за його зверненням.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі щодо стягнення 28 461 грн 08 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурс Трейд-1», ідентифікаційний код юридичної особи 32297597 (вул. Ентузіастів, буд. 9, м. Запоріжжя, 69079) на користь Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр-т Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в сумі 258 970 (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят) грн 39 коп., розстрочивши виконання рішення в цій частині на шість місяців ці сплатою рівними частинами щомісячно:
43 161 (сорок три тисячі сто шістдесят одна) грн 74 коп. до 04.01.2025 року,
43 161 (сорок три тисячі сто шістдесят одна) грн 73 коп. до 04.02.2025 року,
43 161 (сорок три тисячі сто шістдесят одна) грн 73 коп. до 04.03.2025 року,
43 161 (сорок три тисячі сто шістдесят одна) грн 73 коп. до 04.04.2025 року,
43 161 (сорок три тисячі сто шістдесят одна) грн 73 коп. до 04.05.2025 року,
43 161 (сорок три тисячі сто шістдесят одна) грн 73 коп. до 04.06.2025 року,
та 3 884 (три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 56 коп. судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 12.12.2024.
Суддя А.О. Науменко