вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/13175/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 10.12.2024:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізький залізнорудний комбінат»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024
у справі № 910/13175/24 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом Акціонерного товариства «Криворізький залізнорудний комбінат»
до Національного антикорупційного бюро України
третя особа Міністерство юстиції України
про усунення перешкод у користуванні майном.
1. Короткий зміст заявлених вимог
Акціонерне товариство «Криворізький залізнорудний комбінат» (далі - АТ, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ, відповідач).
В прохальній частині позову просив прийняти рішення про припинення обтяження 49,94% кожної одиниці рухомого майна Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», зареєстрованого 08.09.2023 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №30810568 на підставі постанови Національного антикорупційного бюро України про арешт майна №02-201/27552 від 07.09.2023.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізький залізнорудний комбінат» до Національного антикорупційного бюро України про усунення перешкод у користуванні майном.
При цьому суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження зазначив, що арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним. Тоді як ГПК України не передбачає можливості такого захисту в порядку господарського судочинства.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство «Криворізький залізнорудний комбінат» 08.11.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/13175/24 і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізький залізнорудний комбінат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/13175/24, розгляд якої призначено на 10.12.2024.
В судове засідання 10.12.2024 представники обох сторін не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлено належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку всім учасникам 12.11.2024 документу в особисті електронні кабінети учасників.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів
Апелянт не погоджується із ухвалою суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції при її постановленні порушено норми матеріального та процесуального права, що обґрунтовується наступним.
Скаржник зазначає, що в ухвалі від 30.10.2024 суд першої інстанції посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах у справах №202/5044/17, №636/959/16-ц, №640/17552/16-ц, №202/1452/18, №504/1306/15-ц, №352/1802/18. Тоді як, за доводами апелянта, врахування судом першої інстанції позиції Великої Палати Верховного Суду у вказаних справах при розгляді питання відкриття провадження за даним позовом позивача - вважає помилковим.
При цьому, за доводами скаржника, аналіз правових висновків у справах, на які посилається суд першої інстанції, свідчить про суттєву відмінність обставин у справах, які розглядались Великою Палатою Верховного Суду, та даній справі. Так, у справах, на які посилається суд першої інстанції, позивачі оскаржували в порядку цивільного судочинства діючі арешти, накладені на майно в порядку кримінального процесуального законодавства. В ситуації ж з позивачем у даній справі, тимчасовий арешт на рухоме майно позивача, накладений на підставі постанови директора Національного антикорупційного бюро України, вже є скасованим в силу положень ч. 9 ст. 170 КПК України. Порушення ж майнових прав позивача полягає у невжитті Національним антикорупційним бюро України заходів з припинення обтяження, яке обліковується в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
А тому апелянт просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Інші учасники апеляційного провадження своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України не скористались, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі фактичного отримали 13.11.2024. Жодних заяв не надійшло.
6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановами директора НАБУ № 02-201/27552 від 07.09.2023 та № 01-201/28263 від 13.09.2023 на 49,49% рухомого майна АТ «Криворізький залізнорудний комбінат» був накладений арешт в межах кримінального провадження № 12017040000000531 від 03.06.2017, яке в подальшому було закрите ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21.09.2023, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023, проте, питання про зняття арешту з майна позивача, який не є учасником указаного кримінального провадження, вирішено не було.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також право кожної особи на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а у статті 16 ЦК передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з положеннями статті 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2).
Отже, частина 1 статті 14 ГПК передбачає обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Позивач як особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
При цьому суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
У частині 2 статті 16 ЦК визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Водночас, щодо визначення юрисдикції даного спору, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18. Так, система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами. Відповідно до частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).
Водночас, спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного чи господарського судочинства у позовному провадженні залежно від суб'єктного складу сторін, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Вказану праву позиції суд апеляційної інстанції враховує на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України.
В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує доводи апелянта, що при розгляді клопотання позивача про скасування арешту рухомого майна, накладеного згідно постанови Національного антикорупційного бюро України №02- 201/27552 від 07.09.2023, Вищий антикорупційний суд в мотивувальній частині встановив, що такий арешт припинив своє існування в силу положень ч.9 ст.170 КПК України та не потребує додаткового скасування арешту ухвалою слідчого судді (ухвала від 19.08.2024 у справі №991/7619/24).
Тоді як оскарження ж бездіяльності Директора Національного антикорупційного бюро України не може бути реалізовано позивачем в рамках кримінального процесуального законодавства, оскільки, як зазначив Вищий антикорупційний суд в ухвалі від 19.08.2024, Кримінальний процесуальний кодекс України не покладає на особу, якою винесено рішення про попередній арешт майна в порядку ч. 9 ст. 170 КПК України, обов'язку вчинити дії, спрямовані на реєстрацію відомостей про припинення обтяження, оскільки таке процесуальне рішення має чіткий, законодавчо визначений строк дії. Однак оскарження таких дій можливе в порядку адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись з даним позовом позивач не просив встановити неправомірність дій, зокрема, НАБУ, а тому, виходячи із суб'єктного складу учасників даних правовідносин, вказаний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства з метою захисту порушених майнових прав позивача в розумінні ст. 4 ГПК України. Тоді як питання обґрунтованості (чи необґрунтованості) таких позовних вимог, суб'єктивний склад учасників (сторін) - не вирішується на даній стадії.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 наведено правовий висновок, за змістом якого спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження.
Також суд апеляційної інстанції ураховує зазначене Верховним Судом у постановах від 29.03.2023 у справі № 910/16046/21, від 22.03.2023 № 462/6533/21, що згідно із частиною 1 статті 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК).
У статті 328 ЦК закріплено презумпцію правомірності набуття права власності на майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
А тому висновок суду першої інстанції в частині того, що судовий захист у даному спорі має здійснюватися саме в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, тому у відкритті провадження за позовом АТ «Криворізький залізнорудний комбінат» необхідно відмовити - є необґрунтованим та таким, що спростовується вище викладеними висновками Верховного Суду.
На підставі зазначеного вище, апеляційний суд вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про відмову в відкритті провадження у даній справі. А тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Положеннями частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За змістом пункту 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу до суду першої інстанції.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у відкритті провадженні у даній справі. Відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з передачею заяви (справи) на розгляд суду першої інстанції (для вирішення питання про відкриття провадження у справі).
8. Судові витрати
З огляду на направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.
Керуючись ст. 2, 4, 269, 270, 271, ст. 275 - 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізнорудний комбінат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/13175/24 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/13175/24 - скасувати.
3. Розподіл судового збору за розгляд даної апеляційної скарги доручити здійснити суду першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
4. Заяву Акціонерного товариства «Криворізький залізнорудний комбінат» у справі №910/13175/24 передати до Господарського суду міста Києва (для вирішення питання про відкриття провадження у справі).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у порядок та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.12.2024.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім