79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2024 р. Справа №926/3394/23
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді О.В. Зварич
суддів М.Б. Желік
О.І. Матущак
секретар судового засідання Р.А. Пишна
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" б/н від 08.11.2024 року (вх. № 01-05/3178/24 від 08.11.2024 року)
на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 28.10.2024 року (суддя А.А.Батурський, повний текст ухвали складено 31.10.2024 року)
за заявою Акціонерного товариства “Чернівціобленерго» про відстрочення виконання судового рішення від 13.09.2024 року
у справі № 926/3394/23
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі ПрАТ НЕК "Укренерго")
до відповідача: Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (надалі АТ "Чернівціобленерго")
про стягнення заборгованості у сумі 91 297 083,55 грн,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Шатарська Т.Н. - адвокат (довіреність за №20/11-14 від 20.11.2024 року);
від відповідача (в режимі відеоконференції): Хлапоніна О.Р. (самопредставництво юридичної особи),
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції по суті спору
ПрАТ НЕК “Укренерго» звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до акціонерного товариства “Чернівціобленерго» про стягнення заборгованості у сумі 91 297 083,55 грн з яких: 75 829 308,11 грн основний борг, 10 003 685,39 грн пені, 1 735 353,37 грн інфляційних втрат, 879 245,28 грн 3% річних, а також штраф у сумі 2 849 491,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 26.06.2019 в частині своєчасної оплати наданих послуг за жовтень 2022 року - червень 2023 року.
За наслідками розгляду справи рішенням Господарського суду Чернівецької області від 13.09.2024 у справі № 926/3394/23 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ “Чернівціобленерго» на користь ПрАТ “НЕК “Укренерго» 1 735 353,37 грн інфляційних втрат, 879 245,28 грн 3% річних та 26 866,84 грн судового збору. У частині стягнення з відповідача 75 829 308,11 грн основного боргу закрито провадження у справі, у частині стягнення 10 003 685,39 грн пені та штрафу у сумі 2 849 491,40 грн позов залишено без розгляду.
Короткий зміст заяви про надання відстрочки виконання рішення
11.10.2024 АТ “Чернівціобленерго» звернулось до місцевого господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення, в якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.09.2024 у справі №926/3394/23 строком на 1 рік з дня ухвалення рішення з тих підстав, що єдиним джерелом існування відповідача є отримання оплати за послуги з розподілу та пов'язаних і розподілом послуг, відповідно кошти отримані за розподіл є джерелом оплати послуг з диспетчеризації наданих ПАТ “НЕК “Укренерго». Спірна заборгованість виникла не з вини Товариства, а внаслідок того, що тарифи на послугу з розподілу електричної енергії, затверджені станом на 01.01.2023, НКРЕКП не було переглянуто в бік збільшення напротязі всього 2023 року, що призвело до їх необґрунтованості та дефіцитності, що в свою чергу зумовило формування невідшкодованих тарифом витрат Товариства на загальну суму 350 685 тис. грн, з яких 286 443 тис. грн. сума недоотриманого доходу від непідняття тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, яка становить 15% від встановленої на 2023 рік структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT «Чернівціобленерго».
Окрім того відповідач вказує, що щодо нього тривають форс-мажорні обставини за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та вважає, що надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі сприятиме належному виконанню AT «Чернівціобленерго» своїх наявних зобов'язань, надасть можливість запланувати та здійснити відповідні витрати, як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін та переслідуватиме мету недопущення значного погіршення економічної ситуації боржника, яке може призвести до зупинки виробничої діяльності.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.10.2024 у справі № 926/3394/23 у задоволенні заяви АТ “Чернівціобленерго» про відстрочення виконання судового рішення у справі - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що обставини, наведені відповідачем, не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що могло би бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, АТ “Чернівціобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення ля вирішення питання про відстрочення рішення суду, а відтак просить суд скасувати ухвалу, постановити нову, якою відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.09.2024 строком на 1 рік з дня ухвалення рішення.
Зокрема, скаржник вважає, що місцевим господарським судом не враховано відсутність вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан відповідача та наявність форс-мажорних обставин. Суд безпідставно не взяв до уваги, що попри всі зусилля АТ «Чернівціобленерго» для забезпечення повних та своєчасних розрахунків з позивачем, ситуація з економічно необґрунтованими тарифами унеможливлює одночасне погашення вже існуючої заборгованості та забезпечення 100% рівня поточної оплати. При цьому, відстрочення виконання рішення є тією мірою, яка надасть Товариству можливість працювати та здійснити поступове погашення заборгованості, оскільки примусове виконання рішення суду покладе на відповідача додатковий фінансовий тягар і гарантовано призведе до зупинки виробничої діяльності, з ризиками для забезпечення якісного та надійного електропостачання споживачів для життєдіяльності Чернівецької області в цілому.
В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01/04-7960/24 від 20.11.2024). Вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку та постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону, відповідно просить суд апеляційної інстанції залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, вважає безпідставним твердження скаржника про неможливість виконання рішення суду, оскільки сума стягнута за рішення суду у загальному розмірі 2 614 598,65 грн не є занадто великою та яка б спричинила зупинення діяльності відповідача. Позивач погоджується з висновком суду про те, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, а наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду строком до одного року та не доводять неможливість негайного виконання рішення суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частина третя цієї статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на інший строк, який визначається господарським судом.
За приписами ч.4 ст.331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У контексті наведених приписів саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
В ході розгляду апеляційної скарги суд встановив, що відповідач, як на підставу для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду посилається на те, що єдиним джерелом існування відповідача є отримання оплати за послуги з розподілу та пов'язаних і розподілом послуг, відповідно кошти отримані за розподіл є джерелом оплати послуг з диспетчеризації наданих ПАТ “НЕК “Укренерго». Заборгованість відповідача перед позивачем виникла не з вини Товариства, а в наслідок настання сукупності ряду обставин, зокрема Постановою НКРЕКП “Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ “Чернівціобленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання» від 21.12.2022 №1813, з 01.01.2023 по 31.03.2023 Товариству затверджено тарифи на послуги з розподілу електричної енергії на наступному рівні: для першого класу напруги - 152,37 грн/МВт-год (без ПДВ) та для другого класу напруги - 1 225,28 грн/МВт-год (без ПДВ), а пп.2 п.1 установлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2023 рік. Відтак, суму загальних витрат на розподіл електричної енергії (необхідний дохід) для АТ “Чернівціобленерго» встановлено на рівні 1 915 040 тис. грн. У подальшому, постановами НКРЕКП від 30.03.2023 №585, від 27.04.2023 №789, від 23.05.2023 №932, від 28.06.2023 №1138 та від 21.07.2023 №1354 рівні тарифів для АТ “Чернівціобленерго» не переглядалися, а змінювався лише термін їх дії.
При цьому, як стверджує заявник, зазначені тарифи заздалегідь були дефіцитними та не покривали витрат, затвердженої структури тарифів.
Однак, проаналізувавши подану заяву, колегія суддів зазначає, що така не містить достатніх доказів на підтвердження того, що тарифи заздалегідь для відповідача були дефіцитними та не покривали витрат, затвердженої структури тарифів.
Також заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк та наявності виняткового випадку, а саме доказів наявності тяжкого фінансового стану боржника, загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також не надано доказів, які б підтверджували фактичну можливість виконання рішення у строки, зазначені заявником.
Тобто подана заява не містить ні фінансових звітів відповідача за спірний період, ні докладного аналізу фінансових показників господарської діяльності відповідача, які би надали можливість суду встановити реальний фінансовий стан АТ “Чернівціобленерго», який впливає як на виникнення заборгованості, так і на виконання рішення суду, і що такі негативні фінансові показники стали наслідком об'єктивних причин.
Слід зазначити, що за наслідками розгляду судового спору рішенням суду було стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати в загальній сумі 2 614 598,65 грн, яка нарахована на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. Дана сума не є занадто великою в порівнянні із заявленим позовними вимогами у даній справі. Відповідно твердження заявника про покладення на нього додаткового фінансового тягаря, що гарантовано призведе до зупинки виробничої діяльності, є необґрунтованим.
Визначене ч.2 ст. 625 ЦК України право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
Окрім того, відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України.
При цьому колегія суддів враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Щодо покликання заявника на дію форс-мажорних обставини за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, то такі також не знайшли свого підтвердження та були спростовані судом першої інстанції при винесенні рішення від 13.09.2024 у даній справі.
Так, зокрема суд зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
У разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до ст.86 ГПК України.
Сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов'язань, оскільки сам по собі не свідчить про принципову неможливість виконання стороною своїх договірних зобов'язань.
Покликання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання).
Досліджуючи обставини настання форс-мажорних обставин для відповідча, у зв'язку з введенням в Україні військового стану, суд дійшов висновку, що такі не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, оскільки відповідач не надав доказів неможливості здійснення ним господарської діяльності після 24.02.2022 та виконання договірних зобов'язань під час введеного воєнного стану, а навпаки матеріалами справи підтверджуються подальші систематичні оплати коштів за договором після вказаної дати.
Окрім того, в даному випадку, суд враховує, що ПрАТ НЕК «Укренерго» є державним стратегічним підприємством, від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому. В умовах воєнного стану ПрАТ НЕК «Укренерго» також несе значні витрати на відновлювальний ремонт пошкоджених електричних мереж, електропідстанцій та інших об'єктів енергетичної інфраструктури в межах всієї України внаслідок щоденних терористичних атак з боку російської федерації, що потребує значних фінансових витрат.
В той час, як відповідач здійснює виключно розподільчі функції електричної енергії до кінцевого споживача.
А відтак, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість такої заяви та відповідно відсутність підстав для її задоволення, апеляційна інстанція визнає правомірним.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Чернівецької області від 28.10.2024 у справі №926/3394/23.
Оскаржувана ухвала місцевого господарського прийнята у відповідності до норм процесуального права, яку необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" б/н від 08.11.2024 року (вх. № 01-05/3178/24 від 08.11.2024 року) залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 28.10.2024 року у справі №926/3394/23 без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя М.Б. Желік
Суддя О.І. Матущак