Справа № 953/13901/21 Головуючий суддя І інстанції Єфіменко Н. В.
Провадження № 22-ц/818/3034/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Інші справи
28 листопада 2024 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2024 року, по справі № 953/13901/21, за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
13 липня 2021 року Харківська міська рада (далі: позивач) звернулась до суду з позовом, направленим поштою, про зобов'язання ОСОБА_1 (далі: відповідач) здійснити за власний рахунок перебудову балкона кв. АДРЕСА_1 , шляхом знесення прибудови, привівши балкон та фасад будинку у стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме: до характеристик раніше існуючого балкону та фасаду будинку, який був спроектований за архітектурно-планувальним завданням, що не передбачає створення приміщень замість балкону.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на проведення відповідачем, без отримання дозвільних документів, робіт зі зміни фасаду шляхом реконструкції балкону кв. АДРЕСА_1 , який перебуває на державному обліку як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980р. №334 та занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883, охоронний №7219-Ха, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом на захист інтересів територіальної громади м. Харкова з урахуванням принципу законності та дотримання прав співвласників багатоквартирного житлового будинку.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2024 року закрито провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
В апеляційній скарзі ХМР посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ХМР звернулась до суду як власник земельної ділянки до ОСОБА_1 із позовною вимогою про зобов'язання відповідача за власний рахунок здійснити перебудову балкона квартири АДРЕСА_1 шляхом знесення прибудови , привівши балкон та фасад будинку у стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме до характеристик раніше існуючого балкону та фасаду будинку який був спроектований за архітектурно-планувальним завданням. Що не передбачає створення приміщень замість балкону.
Підкреслює, що в контексті даної справи не реалізовувалися делеговані повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності.
ХМР, реалізуючи право на самозахист цивільного права і законодавчо визначені повноваження щодо самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема виявлення фактів самочинного будівництва, реалізацію яких здійснює Інспекція з благоустрою відповідно до Положення про Інспекцію з благоустрою і чинного законодавства, використала зібрані вказаним виконавчим органом фактичні матеріали по справі та звернулася до суду виключно як власник земельної ділянки, а не як орган , що здійснює владно-управлінські функції.
Звертає увагу, що судом першої інстанції неправильно трактуються норми матеріального права, проігноровано доводи ХМР щодо юрисдикції справи, які були вказані в позовній заяві, не взято до уваги сформовану практику Верховного Суду в аналогійних справах.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір по справі не пов'язаний безпосередньо із вирішенням питання речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участі суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва, порушення порядку благоустрою населеного пункту та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування з метою захисту інтересі громади. Справа за позовом такого суб'єкта у спірних правовідносинах належить до компетенції адміністративних судів.
Суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України послався на правові висновки, які були висловлені у постановах Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18), від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц (провадження № 14-108цс18),від 22 травня 2018 року у справі № 826/4089/16 (провадження № 11-213апп18),від 25 червня 2019 року у справі № 914/1092/18 (№ 12-31гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 464/104/16-ц (провадження № 14-441цс19), а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 357/8343/16-ц (провадження № 61-19828св18), від 04 вересня 2019 року у справі № 1309/10788/12 (провадження № 61-34438св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 464/4087/17 (провадження № 61-10473св19), від 26.03.2023 у справі справа № 522/14301/20 (провадження № 61-19198св21), від 28.02.2024 у справі 522/10859/19 (провадження № 61-7543св23).
З цих підстав суд виснував, що даний спір віднесений до юрисдикції адміністративних судів та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Встановлено, що ХМР, звернувся у суд з позовом до про зобов'язання ОСОБА_1 (далі: відповідач) здійснити за власний рахунок перебудову балкона кв. АДРЕСА_1 , шляхом знесення прибудови, привівши балкон та фасад будинку у стан, що існував до здійснення самочинної реконструкції, а саме: до характеристик раніше існуючого балкону та фасаду будинку, який був спроектований за архітектурно-планувальним завданням, що не передбачає створення приміщень замість балкону.
Позивач посилався на проведення відповідачем, без отримання дозвільних документів, робіт зі зміни фасаду шляхом реконструкції балкону кв. АДРЕСА_1 , який перебуває на державному обліку як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», прийняту на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980р. №334 та занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883, охоронний №7219-Ха, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом на захист інтересів територіальної громади м. Харкова з урахуванням принципу законності та дотримання прав співвласників багатоквартирного житлового будинку.
Судом встановлено, Відповідач є власником кв. АДРЕСА_1 , що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.06.2021.
20.05.2021 Інспекцією з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин стосовно відповідача винесено припис №466-П про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою території міста Харкова за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, а саме: проведення робіт з реконструкції балкону зі зміною розмірів на фасаді кв. АДРЕСА_1 без дозвільних документів та з вимогою про добровільне усунення порушень, приведення фасаду кв. АДРЕСА_2 у попередній стан у п'ятиденний строк.
28.05.2021 головними спеціалістами - інспекторами з благоустрою відділу контролю за станом благоустрою у сфері житлово-комунального господарства Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, на підставі виданого начальником Інспекції з благоустрою Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради направлення від 01.07.2021 за №661-Н, ст.40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», § 8 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 №504/11, проведено перевірку фасаду кв. АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу, та за результатами перевірки благоустрою міста Харкова встановлено порушення п.1 ч.1 ст.16, п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів п.5.7.1.1., п.5.7.1.2., п.6.3.1. Правил благоустрою міста Харкова, що підтверджується Актом №466-А від 28.05.2021.
Як вбачається з листа № 01-04/833-2/784 від 20.04.2021 Департаменту містобудування та архітектури буд. АДРЕСА_3 перебуває на державному обліку, як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Жилий будинок», прийнята на облік рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980р. №334 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 №1883, охоронний №7219-Ха.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України(частина перша, пункт 5 частини другої статті 17 КАС України у вказаній редакції).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Отже з наведеного вбачається, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється органами місцевого самоврядування.
З огляду на підстави та предмет позову суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України обґрунтовано застосував правові висновки, які за аналогічних обставин справи були висловлені у постановах про те, що звертаючись до суду з позовом про перебудову об'єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, також з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.
Тому колегія суддів погоджується з тим, що спір, який виник між позивачем та відповідачем в даній справі не носить характер приватноправового спору, оскільки позивач у спірних правовідносинах діє не як представник власника земельної ділянки - місцевої громади міста, а реалізує владні повноваження публічного характеру щодо контролю за безпековими положеннями архітектурно-будівельного контролю у розумінні норми ч. 7 ст. 376 ЦК України.
Отже такий спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції в частині захисту публічних прав та інтересів.
Повноваження зі здійснення контролю за використанням, схоронністю і станом благоустрою житлового фонду, а також за утриманням будинків і квартир, що належать громадянам, передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису. Тобто, публічні правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.
Так як відповідач добровільно не усунув допущених порушень, позивач як суб'єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об'єктів житлового фонду будь-якої форми власності звернувся до суду з позовом про зобов'язання здійснити за власний рахунок перебудову вказаної квартири та привести у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва, а саме до поверхового плану та експлікації квартири за вказаною адресою відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи, що знаходяться у КП «ХМБТІ».
Наведені обставини та правове обґрунтування дозволяють виснувати, що даний спір дійсно треба розглядати за правилами адміністративного судочинства, що також узгоджується з правовим висновком, який був висловлений у постанові Великої палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 в справі № 464/104/16-ц.
Такі ж висновки ВП ВС щодо того, що спори за аналогічних правовідносин є публічно-правовими, і їх слід вирішувати за правилами адміністративного судочинства висловлювала в своїх постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11), від 15 травня 2018 року у справі № 520/10754/14-ц (пункт 64), від 30 травня 2018 року у справі № 464/5495/13-ц,від 13 березня 2019 року у справі № 461/12053/15-ц (пункт 43), від 2 квітня 2019 року у справі № 914/2584/17 (пункт 6.24), від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12, від 20 листопада 2019 року у справі № 462/4783/16-ц (пункт 5.18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 462/348/15-ц (пункт 45).
Наведені у доводах скарги правові висновки касаційного суду не є релевантними та актуальними на день розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції і тому колегія суддів їх відхиляє.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга відповідно до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду..
Повний текст судового рішення складений 12 грудня 2024 року.
Головуючий - В.Б. Яцина
Судді Ю.М.Мальований
О.Ю.Тичкова