Іменем України
10 грудня 2024 року
м. Харків
справа №635/2415/13-ц
провадження № 22-ц/818/3740/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - Публічне Акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2013 року, постановленого під голуванням судді Шинкарчука Я.А.,
У березні 2013 року Публічне Акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 669080,85 гривень. та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2013 року, позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/603 від 22.05.2007 року у розмірі 669080 гривень 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» судовий збір у розмірі по 1720,50 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний-Шматько Станіслав Миколайович просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом
першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що судом першої інстанції було розглянуто справу без участі відповідача, що позбавило її можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права та захистити законні інтереси. Відповідач не отримувала будь-яких документів та судових повісток від суду з поважних причин та внаслідок невірного зазначення позивачем її адреси реєстрації. Крім того зазначає, що відповідачка протягом тривалого часу своєчасно та в повному обсязі сплачувала всі необхідні платежі за кредитним договором та за весь час сплатила майже всю заборгованість по кредитному договору. Вказує, що до 21.04.2021 року включно, відповідач не отримувала листів/вимоги щодо погашення заборгованості, поки не дізналась, що право власності на її квартиру перейшло до ТОВ "ФК "Маніту", їй не було відомо про наявність жодних справ та рішень про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором. Зазначає, що 23.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ "ФК "Маніту", третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, поновлення відомостей про право власності та постановою Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у справі №644/3734/21 позов задоволено поновлено відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1 на власника ОСОБА_1 .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що відповідачами умови взятого на себе кредитного зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/603 від 22.05.2007 року у розмірі 669080 гривень 85 коп..
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 22 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»), в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6/4/2007/840-К/603. Відповідно до умов зазначеного договору банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 52590, 00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12, 49 % річних. Ціль кредитування - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 965 від 22.05.2007 року - нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 . Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку, що підтверджується меморіальним ордером № 770 від 22.05.07 року В свою чергу відповідач, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконала.
Відповідно до п. 3.3 договору, ОСОБА_1 зобов'язалась проводити погашення кредиту та сплачувати відсотки за його користування шляхом щомісячної сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 655 доларів США. Кінцевий термін повернення кредиту - 20.05.2022 року Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється згідно п.п. 1.3-1.4 договору.
Згідно ст. 3.5 якщо на протязі дії цього договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімально необхідний платіж та/чи інші платежі, передбачені цим договором, то банк приймає виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору в наступному порядку: - плата за управління кредитом; прострочені відсотки за користування кредитом; - відсотки за користування кредитними коштами; - пені та штрафи; - прострочена сума кредиту; - сума кредиту.
Відповідно до п. 3.6 з метою виконання умови, передбаченої п.3. цього договору, банк при наявності несвоєчасного та/чи не в повному об'ємі виконання позичальником своїх обов'язків щодо сплати мінімально необхідного платежу та/чи інших платежів, передбачених цим договором, самостійно розподіляє грошові кошти, внесені позичальником на розподільний рахунок згідно черговості, передбаченої п.3.5 цього договору або іншої черговості, встановленої на розсуд банку.
Згідно до п.5.2 у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначених у п.п. 3.3.3 цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.4.2.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Пунктом 5.3 передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.2, 4.3.4, 4.3.10, 4.3.12, 4.3.13 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеного п.1.1 цього договору за кожний випадок.
У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 6/4/2007/840-К/603 від 22.05.2007 року за відповідачем утворилась заборгованість, яка станом на 18.02.2013 року становить 83708, 35 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 669080, 85 грн і складається з: заборгованості за кредитом - 51147, 41 доларів США, що дорівнює 408821, 25 грн; заборгованості за відсотками - 27805, 88 доларів США, що дорівнює 222252, 37 грн., пені - 4755, 06 доларів США, що дорівнює 38007, 23 грн.
Відповідно до укладеного договору поруки № 6/4/26/2007/840-П/605 від 22.05.2007 року поручитель відповідач, ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 6/4/2007/840-К/603 від 22.05.2007 року.
Згідно до п. 1. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право банка вимагати виконання зобов'язань, вказаних у цьому договорі, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника і поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідно до п. 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед банком за виконання зобов'язання у повному об'ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
Як на підставу позовних вимог Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» посилалось на те, що 22 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (правонаступником якого з 04.02.2011 року є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»), в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6/4/2007/840-К/603. Відповідно до умов зазначеного договору банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 52590,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12, 49 % річних. Ціль кредитування - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 965 від 22.05.2007 року - нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 . Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банку, що підтверджується меморіальним ордером № 770 від 22.05.07 року В свою чергу відповідач, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконала у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 18.02.2013 року у розмірі 83708, 35 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 669080, 85 грн. Відповідно до укладеного договору поруки № 6/4/26/2007/840-П/605 від 22.05.2007 року поручитель відповідач, ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 6/4/2007/840-К/603 від 22.05.2007 року. Непогашення заборгованості відповідачем ОСОБА_1 перед банком по кредитному договору свідчить про грубе порушення ст. 525 ЦК України, яке встановлює неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань, що у відповідності до ст. 3 ЦПК України дає позивачу право звернутись з даним позовом до суду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статі 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 553 ЦК України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у випадку порушення божником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належний йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору, датою остаточного повернення кредиту є 20.05.2022 року.
Умовами договору кредиту передбачено право Банку вимагати дострокового виконання зобов'язань.
Пунктом 4.2.4 Кредитного договору встановлено, що Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів інших платежів передбачених цим Договором та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений п.3.3.3 цього договору, а також не уклав договір іпотеки, визначеному у п.2.1. цього договору, у строк зазначений у п.4.3.4. цього Договору.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після укладення договору ОСОБА_1 виконувала його шляхом повернення грошових коштів, проте з листопада 2008 року стала допускати несвоєчасне і не в повному обсязі внесення коштів на погашення кредиту.
Посилання апелянта на те, що відповідачка протягом тривалого часу своєчасно та в повному обсязі сплачувала всі необхідні платежі за кредитним договором, та за весь час сплатила майже всю заборгованість по кредитному договору, колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачкою не надано належних доказів на підтвердження вищезазначеного.
Висновки суду про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Тому зазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Судова колегія вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитом.
Доводи апелянта на те, що рішення суду ухвалене за відсутності апелянта, яка не була повідомлена про час та місце судового засідання, що позбавило її можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права та захистити законні інтереси колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.
Згідно ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції станом на час ухвалення рішення суду) у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.9 ст.76 ЦПК України (в редакції станом на час ухвалення рішення суду) якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч.9 ст.74 ЦПК України (в редакції станом на час ухвалення рішення суду) відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачці ОСОБА_1 направлялась судова повістка про виклик за адресою проживання: АДРЕСА_3 , яка зазначена в кредитному договорі.
Повістка повернулась неврученою з поміткою про відсутність адресату.
Згідно оголошення в газеті «Слобідський край» від 22.1.2013 року, Харківський районний суд Харківської області здійснював виклик відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 10 год. 45 хв 11.11.2013 року. (а.с.33)
Зазначені обставини свідчать про виконання судом вимог цивільно-процесуального закону щодо повідомлення відповідачки. Тому ОСОБА_1 вважається такою, що повідомлена про час та місце судового засідання.
Тому доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідачки як підставу для скасування судового рішення суперечать матеріалам справи.
Згідно ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апелянтом не спростовано висновки суду щодо наявності підстав для дострокового стягнення заборгованості у заявленому розмірі.
Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2013 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю.Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 11.12.2024 року.