Іменем України
11 грудня 2024 року
м. Харків
справа № 645/1621/24
провадження № 22-ц/818/3760/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку ст.369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року, постановлене під головуванням судді Ульяніч І.В., -
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти на повнолітнього сина у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходу відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.03.2024 року і до закінчення навчання в Харківському гуманітарном університеті "Народна українська академія", але не більш ніж досягнення ОСОБА_1 23-х років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було враховано матеріальний та сімейний стан відповідача, зокрема з моменту народження дитини з 10.0.2023 року відповідач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з чим не може працевлаштуватися та отримує допомогу від держави та не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, яку його батько, ОСОБА_2 не надає. Зокрема, суду першої інстанції не надано належних доказів на підтвердження відсутності у відповідача матеріальної можливості сплачувати аліменти у повному обсязі, а саме у розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти на повнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 27 березня 2024 року на період його навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатною особою та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками повнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до рішення Київського районного суду м.Харкова від 27.02.2023 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 ». (а.с.12-14).
Відповідно до довідки № 16/24 від 14.03.2024 року, позивач ОСОБА_1 навчається на другому курсі заочного відділення факультету «Бізнес-управління» у Приватному закладі вищої освіти Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія» за бакалаврською освітньою програмою «Бізнес-економіка та її правове забезпечення» (а.с.11).
Відповідно до Договору на навчання в ХГУ «НУА» (бакалавр, заочна форма навчання) за №140/2-21 від 21.09.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та Харківським гуманітарним університет «Народна українська академія», ОСОБА_1 навчається за спеціальністю 051- Економіка (Бізнес економіка); загальна вартість сплати за навчання на рік становить 15600 грн., вартість навчання за місяць становить 1300,00 грн., за один навчальний семестр 7800 грн., п.4.1 договору. Термін навчання становить за спеціальністю - «Економіка» та «Соціологія» - 4 роки, за спеціальністю «Філологія» - 5 років., п.1.2 договору. Відповідно до п.6.6 договору, між іншим, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами й діє протягом усього терміну навчання. (а.с.9-10)
Позивач проживає в орендованій квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором оренди квартири від 13.02.2024 року, укладеною між позивачем та ОСОБА_6 , розмір орендної плати становить 3000,00 грн. в місяць, крім того сплату комунальних послуг здійснює орендар. Строк дії договору до 13.08.2024 року з можливістю пролонгації при згоді обох сторін. (а.с.31) Відповідач в судовому засіданні не оспорював, що виселив позивача з квартири, де він мешкав з дитинства та був зареєстрований.
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що він з народження проживав з батьками в квартирі покійної бабусі - ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 . Після розлучення батьків позивач залишився проживати в вищезазначеній квартирі, відповідач обіцяв її переоформити на позивача. Однак, близько місяця тому, відповідач, без попередження, змінив замки в даній квартирі і позивач залишився без криші над головою, йому доводиться винаймати житло для проживання, орендна оплата становить 3000,00 гривень щомісячно, окремо сплачуються комунальні послуги. До того ж відповідач, без відома позивача, зняв його з реєстрації за адресою, де він мешкав з дитинства. Позивач зазначає, що він є повнолітнім, але продовжує навчатись в Приватному закладі вищої освіти Харківського гуманітарного університету «Народна Українська академія», на другому курсі, факультету «Бізнес-управління» за бакалаврською освітньою програмою «Бізнес-економіка та її правове забезпечення». Оскільки в позивача немає освіти, він не має змоги влаштуватись на роботу з постійним заробітком. Крім того, позивач навчається на платній основі і йому щомісяця потрібно сплачувати за навчання, згідно Договору № 140/2-21 від 21.09.2021 року, щомісячно 1300.00 грн., які йому дає мати - ОСОБА_4 . Також мати надає кошти на підручники, на проїзд до навчального закладу, одягає та купує їжу. У зв'язку з цим вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з часу звернення позивача до суду з позовом, та до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення 23 років.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 200 СК України Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Вирішення питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у частці від заробітку залежить від наявності у відповідача такої можливості та з урахуванням можливості надання утримання іншим із батьків.
Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 навчається у Приватному закладі вищої освіти Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія» за бакалаврською освітньою програмою «Бізнес-економіка та її правове забезпечення»
Відповідач ОСОБА_2 , 1976 року народження, є працездатною особою.
Відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.65).
Від шлюбу відповідач має малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_3 (а.с.63)
Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період його навчання, узгоджується з приписами ч. 1 ст. 199 СК України.
Проте з висновком суду щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
Покладаючи на відповідача обов'язок зі сплати аліментів на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що платник аліментів має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину у розмірі 1/6 частки його доходу щомісячно, разом з тим визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню суд не в повній мірі врахував обставини, що мають істотне значення у справі.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 , виданих ПФ України, відповідач працював та мав дохід до березня 2024 року.
Наразі знаходиться у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку, та зазначає, що його єдиним джерелом доходу є допомога від держави у розмірі 860 грн.
Згідно довідки виданої КНП «Міська студентська лікарня» від 04 червня 2024 року, дружина відповідача ОСОБА_8 знаходиться на обліку по вагітності в жіночій консультації КНП "Міська студентська лікарня" з 16.04.2024 року по теперішній час (а.с.59).
Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, колегія суддів вважає, що матеріальне становище платника аліментів, наявність на його утриманні малолітньої дитини та вагітної дружини, має бути враховано при визначені розміру аліментів.
За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача, який продовжує навчання, підлягають аліменти у розмірі 1/10 частки від його доходу щомісячно.
Тому рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру стягнутих аліментів.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року в частині визначення розміру аліментів змінити.
Визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь повнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/10 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
В іншій частині рішння суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина