Справа №635/2656/23 Головуючий 1 інстанції: Карасава І.О.
Провадження №33/818/1259/24 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
11 грудня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Люшні А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
На зазначену постанову суду 07 червня 2024 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що після отримання 19 лютого 2024 року копії оскаржуваної постанови усвідомив потребу в правовому захисті адвоката. Вказав, що пошук захисника зайняв більше тижня, оскільки через війну пересування чоловіків обмежено, фахівців в галузі права, які надають послуги в с.Покотилівка мало, в м.Харків поїхати, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, було не можливо, так як на в'їзді до міста розташований блок-пост на якому здійснюється перевірка документів.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, вважаю, що підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився.
10 грудня 2024 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав до Харківського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відвідуванням 11 грудня 2024 року лікаря-кардіолога, яке не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Електронне направлення №3543-6904-5029-9967 від 10 грудня 2024 року даних про захворювання серця ОСОБА_1 не містить, вказує лише про планову консультацію з лікарем-кардіологом.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року було призначено до розгляду на 13 листопада 2024 року.
Однак, 13 листопада 2024 року судове засідання за клопотанням ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його відрядженням на курси підвищення кваліфікації було відкладено на 20 листопада 2024 року.
Документів, які підтверджують відрядження ОСОБА_1 так і не було надано.
20 листопада 2024 року судове засідання за клопотанням ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з його знаходженням на курсах підвищення кваліфікації спеціалістів у Київській області м.Біла Церква було відкладено на 27 листопада 2024 року.
Документів, які підтверджують перебування ОСОБА_1 на курсах підвищення кваліфікації так і не було надано.
27 листопада 2024 року судове засідання за клопотанням ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з його перебуванням на курсах підвищення кваліфікації з 11 листопада 2024 року по 29 листопада 2024 року було відкладено на 11 грудня 2024 року.
Документів, які підтверджують перебування ОСОБА_1 на курсах підвищення кваліфікації так і не було надано.
Таким чином, звертаючись чотири рази з клопотаннями про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 апеляційному суду доказів на підтвердження підстав для перенесення судових засідань не надав.
Зазначені дані свідчать про умисне затягування ОСОБА_1 розумних строків розгляду справи.
Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)
За таких обставин, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , оскільки всі засоби процесуального характеру для реалізації права учасника процесу на участь в судовому засіданні здійсненні в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, закон пов'язує строк внесення апеляції на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення не з датою отримання постанови суду, а лише з датою ухвалення судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 15 лютого 2024 року, надавав пояснення (а.с.41-45).
28 лютого 2024 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 звертався до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій містилося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.47-53).
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 травня 2024 року відмовлено особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року, повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала, оскільки були відсутні поважні причини його пропуску (а.с.75-78).
Звернувшись 07 червня 2024 року з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пропустив десятиденний строк на апеляційне оскарження.
Посилання ОСОБА_1 на те, що пошук захисника займає певний час як на підставу вважати поважним пропуск строку на апеляційне оскарження, є необґрунтованими. Копія оскаржуваної постанови отримана ОСОБА_1 19 лютого 2024 року в межах строку апеляційного оскарження. Резолютивна частина постанови містить роз'яснення строку та порядку її оскарження.
Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися з апеляційною скаргою у визначений законом строк, після чого доповнити її.
Крім того, матеріали справи даних про укладання договору про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 з захисником, не містять.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п.27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п.41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).
Таким чином, твердження особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За вищенаведених обставин підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції - відсутні, оскільки відсутні поважні причини його пропуску.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Відмовити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 , а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду А.І. Люшня