Постанова
Іменем України
07 грудня 2024 року
м. Харків
справа № 638/17269/21
провадження № 22-ц/818/3968/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року, ухвалене суддею Подус Г.С., -
10.11.2021 року представник КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2016 року по 30.09.2021 року у сумі 65069 грн., інфляційні витрати у розмірі 3454,47 грн., 3% річних у розмірі 1507,70 грн., а також стягнути судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Вказує, що внаслідок неповної та несвоєчасної оплати відповідачами наданих послуг за період з 01.03.2016 року по 30.09.2021 року виникла заборгованість у розмірі 65069 грн., яка підлягає стягненню на користь підприємства відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII). Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню три проценти річних у розмірі 1507,70 грн., а також інфляційні витрати у сумі 3454,47 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_1 в ФХОУ АТ «Ощадбанк») заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2016 року по 30.09.2021 року у розмірі 65069 грн. (шістдесят п'ять тисяч шістдесят дев'ять гривень).
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_1 в ФХОУ АТ «Ощадбанк») інфляційні витрати у розмірі 3454,47 грн., 3% річних у розмірі 1507,70 грн.
Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі" (м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_1 в ФХОУ АТ «Ощадбанк») судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення та закрити провадження, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що справу було розглянуто у спрощеному порядку без виклику сторін у судове засідання, а рішення було ухвалено під час активних бойових дій на території Харківський області, він та його дружина знаходились закордоном України в Республіці Польща, а його квартиру було зруйновано, зазначає, що не знав не міг дізнатися про існування судового рішення, в зв'язку з чим я був позбавлений можливості звернутися з заявою до суду про пропуск строків позовної давності. Таким чином позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з 2016 року по 2018 рік знаходяться за межами строків позовної давності. Вказує, що представник КП «ХТМ» письмово стверджує, що позивач не звертався з позовом в суд до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, чим ввів суд в оману. Зазначає, що на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 р. та Постанови Харківського апеляційного суду від 22.11. 2019 року, цивільна справа № 2011/5479/12, з нього частково повторно стягується сума заборгованості на користь КП «Харківські теплові мережі», що є неприпустимим. Окрім того, згідно «відомості про нарахування та оплату за послуги теплопостачання» вбачається що всі розрахунки проводилися виходячи, що опалювана площа його квартири становить 66,2 кв. м., між тим відповідач зазначив, що загальна площа його квартири складає 72,8 кв.м., а житлова 45,4 кв.м., отже площа для опалювання буде складати 59,7 кв. м., а ні в якому разі не 66,2 кв.м.
Представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що враховуючи те, що на всій території України запроваджено карантин до 31.12.2022 року, а під час дії цього карантину строки, визначені, зокрема ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з квітня 2017 по 30.01.2022 не виходить за строки позовної давності і позивачем такий строк не пропущено, що підтверджується судовою практикою, а саме рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/1626/22, № 638/4908/23, № 638/2566/23, № 638/4905/23, постановами Східного Апеляційного господарського суду у справах № 922/4463/21, № 922/2638/21, № 922/1210/21, постановами Харківського Апеляційного суду по справі № 638/4905/23, 638/14043/21, 638/1247/23, 638/1714/23, отже борг за послуги з теплопостачання наданих до квартири АДРЕСА_1 за період з 01.04.2017 по 31.09.2021 становить 50321,51 грн. Звертає увагу суду на те, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженою постановою Кабінетів Міністрів України від 21.07.2005 №630, та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії затвердженою постановою Кабінетів Міністрів України від 21.08.2019 №830 опалювальна площа - загальна площа приміщення без урахування площі лоджій, балконів терас. Виходячи з доданої до апеляційної скарги копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 до опалювальної площі квартири відповідача входить 12.7 м2+14,3м2+18,4м2 =45.4м2 житлової площі, та 7,4м2 - площа коридору, 2.1 м2 ванна кімната, 0.7м2 шафа, 9,4м2-площа кухні, 1.2 м2 - площа туалету, тобто 45.4+7.4+2.1 +0.7+9.4+1.2=66.2 м2.
ОСОБА_1 надав відповідь на заперечення на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що припустився помилки при обчислені опалювальної площі своєї квартири, та зазначає, що опалювана площа його квартири, відповідно до Закону, становить 66,25 кв. м. Звертає увагу на те, що в будинку було встановлено лічильник споживання тепла, тип лічильника X-12, який знаходиться на балансі КП «ХТМ». При здійснені «розрахунку» за надані послуги КП «ХТМ» повинно було виходити з вимог встановлених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженою наказом Міністра регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року. Просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином зобов'язання щодо оплати комунальних послуг не виконали, наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.03.2016 року по 30.09.2021 року у розмірі 65069 грн., інфляційні витрати у розмірі 3454,47 грн., 3% річних у розмірі 1507,70 грн.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачем послуг з теплопостачання, які надає КП «ХТМ».
За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я відповідача ОСОБА_1 .
Як вбачається з наданої позивачем відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, заборгованість відповідача за послуги, які надає КП «ХТМ», за період з 01.03.2016 року по 30.09.2021 року у сумі 65069 грн.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідачу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 3454,47 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1507,70 грн.
Апеляційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що відповідачів не було належним чином повідомлено про розгляд справи.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Передбаченого ст. ст. 274-279 ЦПК України.
Згідно ст. 274 ЦПК України, малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8)думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Справи, які є малозначними визначені ч.6 ст. 19 ЦПК України.
Оскільки ціна позову у даній справі становить 72 301, 17 грн., то вказана справа є малозначною.
У даному випадку матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції направлялись на адресу відповідачів копія ухвали про відкриття провадження, проте до суду повернулись повідомлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», отже відповідачі не були належним чином повідомлені про розгляд справи, а тому з поважних причин не мали можливості заявити про застосування строку позовної давності.
Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
У відповідності зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з вимогами ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідачі незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язані оплатити надані послуги.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Вимогами ст. 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ст. 257, п. 4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).
Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.
З апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 прохає про застосування позовної давності.
Вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», заявлені за період з березня 2016 року по вересень 2021 року, тобто з пропуском позовної давності за період до квітня 2017 року, тому підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню заборгованість за послуги з теплопостачання з 02 квітня 2017 року по 30 вересня 2021 року у сумі 50321,51 грн.
За наявності заборгованості та у зв'язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні втрати 3454,47 грн. та 3% річних за прострочення ним виконання грошового зобов'язання 1507,70 грн.
Стосовно доводів відповідача про те, що на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 р. та Постанови Харківського апеляційного суду від 22.11.2019 року у справі № 2011/5479/12, з нього частково повторно стягується сума заборгованості на користь КП «Харківські теплові мережі», колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 р. позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість по наданим послугам теплопостачання за період з 01.11.2003 по 31.08.2010 та з 01.07.2011 по 29.06.2016 - у розмірі 33844 (тридцять три тисчі вісімсот сорок чотири) гривні 59 копійок. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 3 відсотки річних на суму заборгованості у розмірі 903,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7858,77 грн., а всього 8762 (вісім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 11 копійок. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1668,66 грн., по 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 33 коп. з кожного.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22.11.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року змінено в частині періоду та розміру стягнення заборгованості. Викладено резолютивну частину рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року у наступній редакції: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість по наданим послугам теплопостачання за період з 24.09.2007 по 31.08.2010 та з 01.07.2011 по 29.06.2016 - у розмірі 29 704 (двадцять дев'ять тисяч сімсот чотири) гривні 56 (п'ятдесят шість) копійок. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 3 відсотки річних на суму заборгованості у розмірі 903 (дев'ятсот три гривні 34 (тридцять чотири) копійки та інфляційні втрати у розмірі 7858 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок, а всього 8762 (вісім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 11 (одинадцять) копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 96 (дев'яносто шість) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок з кожного». Стягнуто з Комунального підприємства «Харківській теплові мережі» на користь ОСОБА_1 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 41 (сорок одну) копійку судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
У даній справі, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за теплопостачання, зокрема за період 01.03.2016 року по 26.06.2016 року, щодо яких вже було ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, тому справа в частині цих позовних вимог підлягає закриттю.
Посилання апелянта на те, що в будинку було встановлено лічильник споживання тепла, тип лічильника X-12, та при здійснені «розрахунку» за надані послуги КП «ХТМ» повинно було виходити з вимог встановлених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженою наказом Міністра регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
Роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11 лютого 2019 року «Щодо застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг при нарахуванні плати споживачам» передбачає,що нова Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом від 22 листопада 2018 року №315, зареєстрованим в Мін'юсті 28 грудня 2018 року за № 1502/32954, встановлює порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання.
Згідно роз'яснення Мінрегіону від 8 лютого 2019 року, Методика №315 може застосовуватись лише після укладення споживачами нових договорів з виконавцями комунальних послуг (за вимогами нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). До того часу нарахування населенню за комунальні послуги має здійснюватися за чинними договорами та правилами.
Методика встановлює порядок розподілу у будинку обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, а до укладення нових договорів споживачі отримують послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, визначені чинними на той момент нормативно-правовими актами та договорами.
24 червня 2021 року адміністративна колегія Північного міжобласного територіального Відділення Антимонопольного комітету України надала КП «Київтеплоенерго» обов'язкові для розгляду рекомендації утриматись від застосування Методики № 315 під час розрахунків зі споживачами, з якими не укладено договори відповідно до вимог нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та здійснити перерахунки споживачам, з якими були укладені до 1 травня 2019 року договори про надання комунальних послуг, розміру плати за послуги з централізованого опалення відповідно до Методики № 359. Адже воно (підприємство) без укладання нових договорів зі споживачами, здійснювало нарахування за новою Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.
Антимонопольний комітет звернув увагу на те, що старі договори зі споживачами не передбачають можливість застосування виконавцями послуг Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.
Відповідно до роз'яснень Міністерства розвитку громад та територій України, в тому числі які надавались листом від 2 травня 2019 року № 7/10.1/7260-19 до КМДА. Методика № 315 може застосовуватись виключно до нових договорів, які укладено згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року.
До часу укладення нових договорів, підприємства тепло-,водопостачання та водовідведення не можуть застосовувати Методику №315 та здійснювати будь-які нарахування, посилаючись на неї, оскільки вона була розроблена Мінрегіоном на виконання Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальніпослуги», який вступив в дію з 1 травня 2019року.
Антимонопольний комітет зазначив, що Методика № 315 може застосовуватись лише після укладення споживачами нових договорів з виконавцями комунальних послуг (за вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). До того часу, нарахування населенню за комунальні послуги має здійснюватися за чинними договорами та правилами. Тобто, тепло- та водопостачальні підприємства не можуть розподіляти воду і тепло відповідно до Методики № 315. Це є прямим порушенням умов чинних договорів зі споживачами.
Розподіл теплопостачальною організацією між споживачами обсягу спожитих у будинку комунальних послуг відповідно до Методики № 315, за умови відсутності нових договорів, може призвести до ущемлення інтересів споживачів таких послуг, шляхом понесення ними додаткових неправомірних витрат.
Антимонопольний комітет України рекомендував КП «Київтеплоенерго» 24 червня 2021року №60/17-рк/к утриматись від застосування Методики № 315 розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року під час розрахунків із споживачами, з якими не укладено договори відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017; здійснити перерахунки споживачам, з якими були укладені до 1 травня 2019 року договори про надання комунальних послуг, розміру плати за послуги з централізованого опалення відповідно до Методики розрахунку кількості теплової, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плат за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359.
Позивачем надано розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачами.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з поданої позивачем відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу (а.с.4-5), розрахунок вартості наданих послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_3 здійснювався позивачем з урахуванням опалювальної площі квартири 66,2 кв.м.,
Докази, що КП «ХТМ» здійснено нарахування за послуги не згідно законодавства, роз'яснень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України та Методики розрахунку кількості тепла, спожитого на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, відсутні.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено на 78,9%, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1791,03 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» по 895,51 грн. з кожного.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 0,7 %, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 23,83 грн підлягає стягненню з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 .
При зверненні до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 повинен був сплатити 3405 грн. судового збору, проте сплату було відстрочено, апеляційну скаргу задоволено частково, а тому з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню 3381,17 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368,п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період з 01.03.2016 року по 29.06.2016 року.
Стягнути солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання з 02 квітня 2017 року по 30 вересня 2021 року, яка становить 50321,51 грн; 3 % річних - 1507,70 грн, та інфляційні втрати - 3454,47 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 23,87 грн за подачу апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»1791,03 грн., по 895,51 грн. з кожного за подачу позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3381,17 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна