Справа № 752/9064/24
Провадження № 2-а/752/176/24
Іменем України
18 листопада 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Плахотнюк К.Г., за участі секретаря судового засідання Ахмеяна Б.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пустовий Богдан Вікторович до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
у квітні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б.В. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії 1КІ № 0000582659 про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження у справі про її притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що 07.11.2023 року головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Тур О.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серія 1КІ № 0000582659 відносно ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу Honda CR-V н.з. НОМЕР_1 , який було зупинено у м. Києві по вул. Хрещатик, 15 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та накладення стягнення у вигляді штрафу. Звертав увагу суду на те, що оскаржувана постанова містить посилання на технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію, однак аналіз даних доказової бази по адміністративному правопорушенню, які містяться в мережі Інтернет, не дає підстави стверджувати про те, шо оскаржувана постанова та вищевказаний документ містять відомості про причетність позивача, а саме належного їй транспортного засобу до вчинення вказаного правопорушення, зокрема фотографіях зображено транспортний засіб Peugeot 301 н.з. НОМЕР_1 . Зазначене на думку представника позивача, свідчить про відсутність транспортного засобу марки Honda CR-V н.з. НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34, оскільки на зазначених зображеннях він відсутній. Вказані обставини дають підстави стверджувати про відсутність належних і допустимих доказів події адміністративного правопорушення.
Крім того, одночасно зі зверненням до суду з позовом, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б.В. звернувся з заявою про поновлення строку на оскарження постанови серія 1КІ № 0000582659 відносно ОСОБА_1 . Як на підставу для поновлення строків посилався на те, що про наявність оскаржуваної постанови позивачці стало відомо 16 квітня 2024 року, оскільки на її адресу, як внутрішньо переміщеної особи ніяких документів не надходило, в мобільному додатку «Дія» позивачка виявила відкрите виконавче провадження, яке було розпочате на підставі оскаржуваної постанови.
Ухвалою судді від 01.05.2024 року відкрито провадження у справі з розглядом у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін.
Представник позивачки у судовому засіданні відсутній, до суду звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. У даному відзиві зазначив, що з матеріалів фотофіксації, що наявні в матеріалах справи вбачається, що транспортний засіб який зупинено в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку стоянку заборено" - Peugeot 301 ДНЗ НОМЕР_2 , а постанова від 07.11.2023 серії 1КІ 0000582659 винесена стосовно транспортного засобу - Honda CR-V ДНЗ НОМЕР_1 . Це призвело до притягнення особи до адміністративної відповідальності, чию вину не доведено. Крім того визнав, що матеріали фотофіксації не мають жодного відношення до постанови від 07.11.2023 серії 1КІ 0000582659, так як інспектором допущено помилку при завантаженні матеріалів фотофіксації до картки адміністративного правопорушення через технічний засіб АРМ Інспектор до мобільного застосунку "Київ Цифровий". Що ж стосується позовної вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач просив відмовити у його задоволенні, з огляду на незначну складність справи та ціну позову відповідач вважає суму витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. безпідставно завищеною, такою, що не відповідає обставинам справи, не підтверджена доказами та не відповідає принципу співмірності.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) Туром Олександром Олеговичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення правил, зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ 0000582659 відносно ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу Honda CR-V ДНЗ НОМЕР_1 , який було зупинено за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15 в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку та стоянку заборонено" ПДР України, та накладено стягнення у вигляді штрафу.
Згідно оскаржуваної постанови вбачається, що 07.11.2022 року о 12 год. 58 хв. ОСОБА_1 на вул. Хрещатик, 15 в м. Києві, транспортний засіб Honda CR-V державний номер НОМЕР_1 , зупинено в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 12).
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За змістом ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 3.34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, визначено знак «Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
19.03.2024 року Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на запит ОСОБА_1 надано копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серія 1КІ № 0000582659 від 07.11.2023 року та матеріали фотофіксації з доказової бази.
Як убачається з зазначених вище матеріалів фотофіксації з зазначенням часу фіксації 12:58:26 07.03.2023 року, транспортний засіб, який зупинено в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку стоянку заборено" - Peugeot 301 д.н.з. НОМЕР_2 .
Доказів на підтвердження того, що транспортний засіб Honda CR-V н.з. НОМЕР_1 , було зупинено за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15 в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку та стоянку заборонено" ПДР України матеріали справи не містять.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем визнано той факт, що матеріали фотофіксації не мають жодного відношення до постанови від 07.11.2023 серії 1КІ 0000582659, так як інспектором допущено помилку при завантаженні матеріалів фотофіксації до картки адміністративного правопорушення через технічний засіб АРМ Інспектор до мобільного застосунку "Київ Цифровий".
Тому, суд вважає даний доказ неналежним, недопустимим та таким, що не доводить вину позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Порядок та особливості розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлений у ст. ст. 2791-2794 КУпАП.
Згідно зі ст. 2791 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене ч. ч. 1, 3 ст. 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), ч. ч. 1, 2 ст. 1521 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Разом з тим, доказів на підтвердження того, що 07.11.2023 року о12 год. 58 хв. позивачкою на транспортному засобі Honda CR-V н.з. НОМЕР_1 було здійснено зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» матеріали справи не містять.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо скасування постанови серії 1КІ № 0000582659 про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене вище та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про закриття провадження в справі.
Щодо поновлення процесуального строку, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Представник позивачки, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для звернення до суду, зазначив, що в мобільному додатку «Дія» позивачка виявила відкрите виконавче провадження, яке було розпочате на підставі оскаржуваної постанови, яке вона отримала лише 16 квітня 2024 року, оскільки на її адресу, як внутрішньо переміщеної особи ніяких документів не надходило.
З огляду на зазначене, процесуальний строк підлягає поновленню.
При вирішенні питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята). У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа N 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа N 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява N 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 N 5076-VI (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Статтею 19 Закону N 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону N 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі N 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 018-04/24 від 16.04.2024, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 053/24 від 22.04.2024 року, відповідно до якої прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору № 018-04/24 від 16.04.2024 року 10 000 грн. ; акт про надання - приймання професійної правничої допомоги з детальним переліком і описом виконаних робіт та наданих послуг за договором № 018-04/24 від 16.04.2024 року.
За договором про надання правової (правничої) допомоги № 018-04/24 від 16.04.2024 року адвокат зобов'язався надати Клієнту правничу допомогу у справі щодо захисту прав та інтересів останнього, передбачених чинним законодавством України без обмежень повноважень в судах, зокрема щодо права власності транспортним засобом Honda CR-V н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до п. 3.2 за надання правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором клієнт сплачує адвокату фіксовану суму гонорару в розмірі 10 000 грн.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що розмірі витрат є на надання професійної правничої допомоги є завищеним та неспівмірним.
Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності та була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок висвітлений у постанові від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, враховуючи достатність та допустимість усіх наданих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 2000, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
ухвалив:
поновити позивачці ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії 1КІ № 0000582659 від 07.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пустовий Богдан Вікторович до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серії серії 1КІ № 000058265 від 07.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративно відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. ( дві тисячі гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Суддя К.Г. Плахотнюк