12.12.2024
Справа № 720/3345/24
Провадження № 1-кп/720/187/24
12 грудня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024262020004066 від 14 листопада 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, молдована, неодруженого, із неповною середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 1 КК України, -
Відповідно до обвинувального акту, затвердженого прокурором 29 листопада 2024 року, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 14 листопада 2024 року близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи в автомобілі марки «Мерседес Спрінтер», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 на перехресті вулиць Г. Нандриша та Європейської в с. Магала Чернівецького району Чернівецької області зустріли ОСОБА_5 , який рухався на автомобілі марки «ВАЗ 21063, державний номерний знак « НОМЕР_2 », вартістю 19199 гривень 94 копійок.
В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зупинились біля ОСОБА_5 та в них розпочалась суперечка з приводу ремонту автомобіля ОСОБА_9 .. Під час вказаної суперечки, обвинувачений перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та всупереч волі ОСОБА_5 , переслідуючи умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, який належить останньому, витягнув з його руки ключі від автомобіля марки ВАЗ 21063, державний номерний знак « НОМЕР_2 », сів за кермо та завів двигун, після чого поїхав з місця події, розпорядившись автомобілем на власний розсуд.
Такі дії ОСОБА_7 кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 289 ч. 1 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
12 грудня 2024 року між обвинуваченим та потерпілим була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно даної угоди потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч. 1 ст. 289 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений. Так, обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Сторони кримінального провадження із урахуванням того, що обвинувачений вину повністю визнав та у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та добровільно відшкодував завдану шкоду, узгодили покарання обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення із застосування ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Прокурор не заперечував проти затвердження судом угоди про примирення між сторонами та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
З досліджених характеризуючих матеріалів стосовно особи обвинуваченого вбачається, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та добровільне відшкодування завданої ним шкоди.
Обставиною, яка обтяжує його відповідальність є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Сторони добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Обвинувачений вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та підтримав укладену з потерпілим угоду про примирення.
Потерпілий також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Виходячи з вищевикладеного, із урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.
З системного аналізу кримінального закону випливає, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише в разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Слід зазначити, що призначене судом покарання має відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливати з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Застосування ч. 1 ст. 69 КК можливе у випадку, коли пом'якшуючі обставини настільки знижують тяжкість злочину, що призначення винному покарання в межах санкції було б явно несправедливим (постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 442/1887/16-к, провадження № 51-1118 км 18).
З огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачений не уникав, ураховуючи другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого за період кримінального провадження, приймаючи до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, вину повністю визнав та у вчиненому щиро розкаявся, активно посприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно відшкодував завдану шкоду, суд погоджується із узгодженою сторонами мірою покарання, визнає дані обставини винятковими та вважає, що мінімальна міра покарання за ч. 1 ст. 289 КК України не відповідає його особі, а вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв'язку із чим, керуючись ст. 69 ч. 1 КК України приходить до висновку про доцільність переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 289 ч. 1 КК України, а саме у виді штрафу, який є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При визначенні суми штрафу суд виходить з роз'яснень, викладених у п. 2 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7, відповідно до яких, призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
Виходячи з принципів індивідуалізації та справедливості, а також загальних засад призначення покарань визначених в ст.ст. 50, 65 КК України, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та майнового стану обвинуваченого, суд погоджується із доводами сторін про призначення обвинуваченому основного покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неподаткових мінімумів громадян.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України, а наявні судові витрати по справі відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню в дохід держави з обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 471, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 12 грудня 2024 року про примирення між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_7 .
Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 1 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень.
Речові докази кримінального провадження:
- автомобіль марки «ВАЗ 21063 державний номерний знак « НОМЕР_2 », який знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Комунальників, 4-В), після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_5 , знявши з нього арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2024 року;
- ключі та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «ВАЗ 21063 державний номерний знак « НОМЕР_2 », які зберігаються з камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_5 , знявши з них арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2024 року;
- чорну куртку, паспорт, пластикову карту, страховий поліс, військово-обліковий документ, які зберігаються у ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили, вважати повернутими власнику;
- 3 паперові конверти із змивом ДНК та сліди пальця руки, запакований до паперового конверту, які зберігаються з камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, знищити;
- 5 ключів та брелок на одній зв'язці, які були вилучені у ОСОБА_8 14 листопада 2024 року та зберігаються з камері зберігання речових доказів ВП № 6 (м. Новоселиця) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, після набрання вироком законної сили, повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи по справі в розмірі 2387 (двох тисяч триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України потерпілий та прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення копії вироку.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1 ст. 473 КПК України.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1