04.12.2024Справа №607/23510/24
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №122616 від 18 жовтня 2024 року, 13 жовтня 2024 року, близько 18 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи в магазині «Рукавичка», що знаходиться по вул. Острозького, 18 м. Тернопіль, таємно викрав з полиці магазину горілку «Особлива люкс» 40%, 0,5 л «Kalganoff» 1 шт., чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 111,25 грн без ПДВ, дії вчинялись повторно протягом року, за що відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 51 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, а також рекомендованим повідомленням. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Тому на підставі ст.268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку:
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу вимогстатті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ч. 3 ст. 51 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та вказані дії вчинені стосовно майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинені особою, яку протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, а саме:
- відомостями, зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №122616 від 18 жовтня 2024 року;
- матеріалами відеофіксації;
- заявою керуючого магазину «Рукавичка» ОСОБА_2 ;
- довідкою про вартість товару;
- рапортом поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП;
- витягом з ІПНП України електронного рапорту від 19 жовтня 2024 року;
- копією постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 гривень.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та стосовно майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинені особою, яку протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті.
Таким чином, ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення в межах санкції статті.
При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також обставину, яка обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення - повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, доходжу висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в межах санкції ч. 3 ст. 51 КУпАП.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.
Таким чином, у відповідності до положень п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
Керуючись статтями 7, 9, 33, 40-1, 51, 245, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень у дохід держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяВ. М. Братасюк