Справа №442/10142/24
Провадження №2/442/2300/2024
12 грудня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Гарасимків Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи : Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визначення місця проживання дитини,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в Дрогобицький міськрайонний суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи : Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визначення місця проживання дитини.
В підтвердження заявлених вимог посилається на те, що між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 листопада 2000 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Відділом РАГСу Дрогобицького міськвиконкому.
Від даного шлюбу у них народилась донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через особисті неприязні відносини та постійні конфлікти мати дитини фактично проживає окремо від нього та дочки, а саме в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №179 від 25.11.2024р. виданою ОСББ «Каштан 1973». Натомість, їхня неповнолітня дочка зареєстрована та фактично проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 25.11.2024р. про встановлення факту проживання та витягом з реєстру територіальної громади №2024/011197648.
Кожен з них живе своїм життям та своїми інтересами. Оскільки, вони з відповідачкою проживають окремо та не можуть дійти згоди, з ким має проживати їхня неповнолітня донька, він звернувся до відділу - служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради із заявою про визначення місця проживання дітей з батьком.
Крім цього, факт самостійного виховання ним його неповнолітньої дочки підтверджується свідченнями хрещеного батька його доньки - ОСОБА_4 .
З його боку відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали б проживання дитини разом з ним, відповідачка на теперішній час повністю залишила дочку на нього та влаштовує своє життя. Просить позов задоволити.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач відзив на позовну заяву не подавала, поступила заява про визнання заявлених позовних вимог.
Представник третьої особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради в судове засідання не з'явився, відтак суд знаходить можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30 листопада 2000 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Відділом РАГСу Дрогобицького міськвиконкому.
Від даного шлюбу у них народилась донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається із Витягу з реєстру територіальної громади від 16.08.2024р., ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_3 .
Як вбачається із Витягу з реєстру територіальної громади від 16.09.2024р., ОСОБА_3 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 .
Як вбачається із Довідки від 25.11.2024р., про встановлення факту проживання, виланою головою ОСББ «Барського,18», ОСОБА_1 проживає разом із ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_2 .
Як вбачається із Довідки, виданої ПП «Стоматологічний центр», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 спостерігається у лікаря-стоматолога ОСОБА_5 в ПП «Стоматологічний центр» (клініка «РОМА»), на всі візити дитину супроводжує батько, активно цікавиться станом здоров'я і виконує всі настанови лікаря щодо профілактики та лікування.
Як вбачається із довідки від 25.11.2024р., виданої гімназією №5 імені С.Кульчицького. м.Дрогобича, батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , учениці 9-А класу гімназії - ОСОБА_1 цікавиться успішністю дитини, спілкується з вчителями, відвідує батьківські збори, Дитину приводить до школи і забирає батько.
Судом взято до уваги і той факт, що від даного шлюбу у сторін народилася ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та яка на даний час проживає з батьком, позивачем по справі.
Вказані обставини підтверджуються долученим до матеріалів справи доказами, зокрема: як вбачається з Акту обстеження умов проживання від 09.12.2024р., в квартирі АДРЕСА_4 , умови проживання у квартирі задовільні, в квартирі є електро-, водо-,газопостачання, необхідні меблі, побутова техніка; дитина забезпечена сезонним одягом, взуттям, шкільним приладдям, всім необхідним для належного проживання та виховання.
У відповідності до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Оскільки донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявила бажання проживати тільки з позивачем ОСОБА_1 , тобто тільки з батьком, більше прив'язана до нього та краще знаходить з ним спільну мову, зазначені вище обставини не заперечуються і матір'ю дитини, яка зареєстрована окремо від позивача, що у свою чергу також підтверджує факт здійснення батьком самостійного виховання своєї доньки та її перебування на повному фінансовому утриманні батька.
Таким чином, суд при визначенні місця проживання дитини бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, а оскільки проживання дитини разом із батьком буде цілком відповідати інтересам дитини, позаяк позивач приділяє більше уваги та турботи своїй неповнолітній доньці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дбає про утримання та виховання, фізичний та моральний розвиток, повною мірою займається її вихованням, дбає про її здоров'я, чого відповідачка у свою чергу забезпечити не може, відтак не виникає сумніву про доцільність задоволення заявлених позовних вимог позивача.
Аналізуючи викладене, судом встановлено, що оскільки дитина сторін проживає з позивачем та відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між вирішуватися судом.
Місцем проживання фізичної особи, згідно ч.1 ст.29 ЦК України, будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька або за конкретною адресою.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789X11 (78912) від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, отже, правові підстави, передбачені вказаними нормами матеріального права, для розлучення дитини зі своєю матір'ю відсутні.
Позиція, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України». Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Крім того, судом враховано той факт, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини, слід насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції про права дитини, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто найбільше може створити найбільш сприятливі умови для дитини, інші обставини, що мають істотне значення. Також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріальному - побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначити місце проживання дитини залишається за кожним з батьків, і питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Таким чином, судом встановлено, що позивач самостійно виховує та утримує свою доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати дитини залишила їх проживати з батьком, самоусунулася від виховання та утримання останньої, відтак визначення місця проживання неповнолітньої дитини саме з батьком, позивачем по справі, відповідатиме її інтересам і сприятиме її гармонійному розвитку в спокійному та безпечному середовищі, тому заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такі, що підтверджуються належними доказами і відповідають якнайкращим інтересам дитини
Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 315, 317, 354 ЦПК України, ч.1 ст.160, ч.1 ст.161 СК України, суд,-
Позов задоволити.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з її батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем його проживання: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачений при поданні позову до суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі :
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.
Третя особа : Орган Опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, юридична адреса : м.Дрогобич, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 26307196.
Суддя Л.І. Гарасимків