Справа №753/11078/24
Провадження №2/461/3186/24
10 грудня 2024 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
04.06.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №102003871 від 08.06.2021 у розмірі 64233 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.06.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН»), ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту №102003871. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021 з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15000 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого 14.09.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №08Т, ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за кредитним Договором №102003871 від 08.06.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 . Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 64233 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 14550 грн; заборгованість за відсотками становить 46833 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 2850 грн. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі №102003871 від 08.06.2021, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору. Не зважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором №102003871 від 08.06.2021.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.08.2024 цивільну справу передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.
Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 25.09.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
02.10.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. на виконання ухвали судді від 25.09.2024 подано заяву про усунення недоліків, а саме підтвердження щодо зарахування судового збору.
Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2024 цивільну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
29.10.2024 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на наступне. Так, згідно Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка має бути на рівні 1%. Позивачем не надано доказів видачі кредитних коштів відповідачу, та правильності нарахування процентів за користування кредитом. Вважає, що надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки такі документи не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів. Долучені до позовної заяви документи не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача. Звертає увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу не містить підпису сторін, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором. З наданих представником позивача документів не можливо встановити по яку дату нараховувались відсотки за користування кредитом та за якою ставкою. Просить врахувати, що він є військовослужбовцем, та покликається на вимоги ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу.
04.11.2024 представником позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Виссалом В.В. подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Так, в спростування заперечень відповідача щодо позову зазначає, що 08.06.2021, за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН», відповідачем подано заявку на отримання кредиту №102003871. Таким чином, ОСОБА_1. електронним повідомленням (SMS) на номер телефону: НОМЕР_1 , який особисто вказаний ним у договорі про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021, одноразовий ідентифікатор F34817, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Щодо зазначення одноразового ідентифікатора на договорі, файл із зашифрованим підписом було завантажено разом з позовною заявою через Електронний кабінет підсистеми «Електронний Суд», однак ані при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний Суд» у форматі для перегляду, ані при друкуванні файлу - він не відображається з питань збереження конфіденційності інформації. Разом з тим, звертає увагу, що PDF файл, який міститься в матеріалах справи в додатках до позову, містить у собі одноразовий ідентифікатор, на підтвердження чого долучив відповідний скріншот. Щодо доводів відповідача, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту відступлення права грошової вимоги (виникнення факторингових відносин) до відповідача за договором, зазначає, що позивачем на підтвердження відступлення права вимоги долучено: копію договору факторингу №08Т від 14.09.2021 разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю, витяг з додатку №1 до договору факторингу №08Т від 14.09.2021 (реєстр прав вимоги), копії платіжних інструкцій за договором факторингу №08Т від 14.09.2021. Враховуючи, що додаток №1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги, до позовної заяви долучено саме витяг з додатку №1 до договору факторингу №08Т від 14.09.2021, який був підписаний сторонами (ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»), що не суперечить вимогам ч.2 ст.95 ЦПК України. З приводу необхідності врахування положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначає, що відповідачем не долучено військового квитка як доказ та підставу застосування положень вказаного закону.
Ухвалою суду від 06.11.2024 зобов'язано Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» надати інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжну картку № НОМЕР_3 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 08.06.2021-11.06.2021 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 08.06.2021-11.06.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_3 , у тому числі, прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адресу електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.
10.12.2024 на виконання вимог ухвали суду від 06.11.2024 представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано витребувані документи та інформацію.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просить розглядати справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як вбачається з довідки начальника відділу кадрів НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України Овчаренко А. від 16.09.2024 №08/2228-24 вих., ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України 29.12.2023. З 12.09.2024 по теперішній час проходить службу в НОМЕР_5 прикордонному загоні (військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_1 ).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Разом з тим, відповідачем не надано в розпорядження суду інформацію про те, що військова частина НОМЕР_6 , в якій проходить військову службу ОСОБА_1 , переведена на воєнний стан або залучена до ведення бойових дій.
Окрім цього, клопотань про зупинення провадження від відповідача на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 08.06.2021 ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створив та заповнив анкету-заяву на кредит №102003871, в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефону та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту, місце роботи та щомісячні доходи. Анкета-заява на кредит також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, перевірку у базі кредитних історій, обробку, підписання договору (а.с.71-72).
08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102003871 (а.с.74-81).
Згідно п.1.1. вказаного кредитного договору позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній в п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. цього договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, сума кредиту становить 15000 грн у валюті: українські гривні.
Згідно п.п.1.3., 1.4. вказаного договору, кредит надається строком на 10 днів з 08.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 18.06.2021.
Відповідно до п.1.5. договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5850 грн в грошовому виразі та 14,077,636.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна загальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1.-1.5.2. договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 20850 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний у п.1.4. договору.
Пунктом 1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 3000 грн, які нараховуються за ставкою 2% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п.1.6. кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п.2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п.6.1. договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, або у SMS повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Товариству (п.6.2. договору).
Відповідно до п.6.3. договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором F34817, який був направлений ТОВ «МІЛОАН» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону: НОМЕР_4 , зазначений ним особисто у договорі про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Також відповідачем одноразовим ідентифікатором було підписано паспорт споживчого кредиту №102003871 від 08.06.2021, в якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію, зокрема, щодо продовження строку кредитування (а.с.82-83).
Разом з договором про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021, сторони погодили графік розрахунків, відповідно до якого: сума кредиту - 15000 грн, комісія за надання кредиту - 2850 грн, проценти - 3000 грн, а всього - 20850 грн, дата платежу - 18.06.2021 (а.с.84).
Згідно з платіжним дорученням №28514756, 08.06.2021 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 15000 грн згідно кредитного договору №102003871, кредитний рахунок №516874*50 (а.с.49).
14.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (Клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) було укладено договір факторингу №08Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» зобов'язується відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідному реєстру прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з Витягом з Додатку до договору факторингу №08Т від 14.09.2021, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102003871 від 08.06.2021 у розмірі 64233 грн, із яких: заборгованість за тілом - 14550 грн; заборгованість за відсотками - 46833 грн; заборгованість за комісією - 2850 грн.
27.09.2023 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору №102003871 від 08.06.2021, яка станом на 27.09.2023 становить 64233 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника станом на 10.05.2024, становить 64233 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 14550 грн; заборгованість за відсотками - 46833 грн; заборгованість за комісією - 2850 грн.
Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно частин 1, 3 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10. 2020 №127/33824/19.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено у ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд приходить до висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №102003871 від 08.06.2021.
Відтак, оскільки умови кредитного договору №102003871 від 08.06.2021, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, право грошової вимоги за ним на підставі договору факторингу №08Т від 14.09.2021 перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованим та підлягає до задоволення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованісті за відсотками згідно розрахунку, наданого позивачем .
Разом з тим, за договором про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 2850 грн заборгованості за комісією.
Згідно п.1.5.1. вказаного договору, комісія за надання кредиту - 2850 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12.09.2023 у цивільній справі №204/224/21 констатуючи відсутність виключної правової проблеми з приводу встановлених банками різного роду комісій у кредитних договорах, які є нікчемними, наголосила на тому, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає, передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Для кваліфікації умови кредитного договору як оспорюваної чи нікчемної має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив. Вказане однаково стосується й установленої у кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту, до якої, ймовірно включена плата за РКО.
Встановивши в договорі про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021 умову про сплату комісії за надання кредиту в розмірі 2850 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово, банк не повідомив, які конкретно послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні вказаного кредитного договору, то положення договору щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим вимога про стягнення з ОСОБА_1 2850 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягає.
Таким чином, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, предмет та підстави позовних вимог, відсутність доказів сплати відповідачем кредитної заборгованості, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021 в розмірі 61383 грн, з яких: 14550 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 46833 грн - сума заборгованості за процентами.
Щодо покликань відповідача на те, що в матеріалах відсутні будь-які документи, які б підтверджували сам факт видачі йому кредитних коштів за договором про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021, суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, на підтвердження видачі коштів відповідачу за договором про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» долучено до матеріалів справи платіжне доручення №28514756, згідно якого 08.06.2021 ТзОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 15000 грн згідно кредитного договору №102003871, кредитний рахунок №516874*50 (а.с.49).
Окрім цього, представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надано відповідь, відповідно до якої встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_7 (IBAN НОМЕР_8 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_7 в період з 08.06.2021 по 11.06.2021, та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 - НОМЕР_9 .
Цей же номер зазначений відповідачем і у поданому відзиві на позовну заяву.
Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено до матеріалів справи виписку по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_7 за період з 08.06.2021 по 11.06.2021, згідно якого 08.06.2021 на вказану карту надійшов платіж в розмірі 15000 грн.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «МІЛОАН», приналежність засобів зв'язку, як то номеру мобільного телефону, який використовувались як ТОВ ТОВ «МІЛОАН», так і відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач, а також як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів за таким на вказаний ним картковий рахунок (приналежність такого не відповідачу, а іншій особі, відповідачем також не доведено).
Також суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що суд повинен обмежитись стягненням денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1% в силу ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки до укладеного між сторонами договору застосовується положення законодавства про споживче кредитування, з огляду на таке.
Так, Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, враховуючи те, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 08.06.2021, який в подальшому було пролонговано до 20.08.2021, тобто до набрання чинності цим Законом, а також те, що строк дії цього договору сторонами не продовжувався після набрання чинності указаним Законом, тому процента ставка нараховувалась відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом і підстави для застосування процентної ставки в розмірі 1% відсутні.
Щодо покликань відповідача на те, що з нього не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до долученої ОСОБА_1 довідки начальника відділу кадрів НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України Овчаренко А. від 16.09.2024 №08/2228-24 вих., останній призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України 29.12.2023, та проходить військову службу по теперішній час. Натомість, позивач просить стягнути заборгованість за процентами з відповідача, нараховані з 09.06.2021 по 20.08.2021, тобто в період, коли положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджувалась на відповідача.
З приводу покликань відповідача на невірний розрахунок процентів та нарахування таких поза межами строку кредитування, суд зазначає наступне.
За змістом пункту 2.3., 2.3.1.1., 2.3.1.2. договору про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021, строк кредитування може бути продовжено наступним чином.
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту на певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору.
Пролонгація на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позивальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З матеріалів справи вбачається вчинення ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 дій з продовження строку кредитування, зокрема, надання ТОВ «МІЛОАН» такої можливості, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати комісії за управління та обслуговування кредиту та певної частки заборгованості по кредиту.
Зокрема, відповідно до наданих ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021, ОСОБА_1 20.06.2021 сплачено комісію за пролонгацію в розмірі 450 грн, та сплачено 450 грн тіла кредиту та 735 грн процентів по кредиту.
ОСОБА_1 , у свою чергу, не надано доказів на спростування наведених обставин виконання договору між ним та ТОВ «МІЛОАН».
З приводу доводів відповідача, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами факту відступлення права грошової вимоги (виникнення факторингових відносин) до відповідача за договором.
Як вже раніше було зазначено, 14.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (Клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) було укладено договір факторингу №08Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» зобов'язується відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідному реєстру прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Позивачем до позовної заяви було додано наступні докази на підтвердження відступлення ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за договором про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021, а саме: копію договору факторингу №08Т від 14.09.2021 разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; витяг з додатку до договору факторингу №08Т від 14.09.2021, копії платіжних інструкцій за договором факторингу №08Т від 14.09.2021.
Враховуючи, що додаток №1 до договору факторингу (реєстр прав вимоги) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги, до позовної заяви долучено саме витяг з додатку №1 до договору факторингу №08Т від 14.09.2021, який був підписаний сторонами (ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»), що не суперечить вимогам ч.2 ст.95 ЦПК України.
Разом з тим, договір факторингу №08Т від 14.09.2024 не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст.204 ЦК України, не спростована.
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України представником ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.04.2024, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Білецьким Б.М.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 10.05.2024, відповідно якого сторони підтвердили, що адвокат Білецький Б.М. надав, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000 грн; детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості; додаткову угоду №003271311631 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.04.2024, відповідно до якої адвокат Білецький Б.М. зобов'язався здійснювати представництво та захист інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Згідно ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Визначаючи розмір витрат які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме складності справи (справа про стягнення заборгованості розглянута за правилами спрощеного позовного провадження), часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (час витрачений на обґрунтування позиції сторони і надання консультацій для її погодження), обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони.
З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, та того, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, слід стягнути 2000 грн витрат на правничу допомогу.
Окрім цього, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судового збору в розмірі 2314,91 грн.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, cуд,-
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит №102003871 від 08.06.2021 в сумі 61383 (шістдесят одну тисячу триста вісімдесят три) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 2314 (дві тисячі триста чотирнадцять) грн 91 коп судового збору та 2000 (дві тисячі) грн витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлений 12.12.2024.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 42649746, рахунок НОМЕР_10 в АТ «СЕНС БАНК», номер телефону: 068 164 6719, електронна пошта:info@dgfinance.com.ua;
представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_11 АДРЕСА_2 , номер телефону: НОМЕР_12 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону: НОМЕР_13 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд.17-21, ЄДРПОУ 40484607, номер телефону: 044 337 3667, електронна пошта: info@miloan.ua.
Суддя О.Б. Кротова