Провадження № 11-кп/803/3647/24 Справа № 191/5187/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у провадженні за клопотанням засудженого про умовно-дострокове звільнення від покарання, відповідно до ст. 81 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року задоволено клопотання начальника ДУ “Синельниківська виправна колонія (№94)» та звільнено засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання умовно-достроково відповідно до ст. 81 КК на не відбутий строк 1 рік 8 місяців 5 днів.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції зазначив, що засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання має 6 заохочень та отримав 1 стягнення, яке погашене у встановленому законом порядку, його лінія поведінки та спосіб життя протягом тривалого часу відбуття покарання були постійними та стабільними, ставлення до праці є сумлінним, тому останній довів своє виправлення і до нього можливо застосувати умовно-дострокове звільнення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в застосуванні до засудженого ст. 81 КК. Вважає, що засуджений не довів своє виправлення. Суд залишив поза увагою його особу, який раніше неодноразово судимий за умисні злочини, на даний час відбуває покарання за вчинення умисних злочинів, в тому числі тяжких. За зразкову поведінку і ставлення до праці засудженим за час відбування покарання у 2024 році не отримано жодного заохочення. Згідно з довідкою про отримання заробітної плати засудженим за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 встановлено, що він отримував доходи лише за 4 місяці, що свідчить про неналежне його ставлення до праці, що є однією з обов'язкових умов при застосуванні положень ст. 81 КК. Крім того не враховано судом, що стосовно засудженого у відділах державної виконавчої служби відкрито 20 виконавчих проваджень про стягнення коштів на користь держави, заборгованість по яких не погашена та засудженим не вжито жодного заходу щодо її сплати.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання установи про умовно-дострокове звільнення засудженого від подальшого відбування покарання.
Засуджений в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Зі змісту частини другої статті 50 КК слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 81 КК до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, з вищенаведеної статті вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання та стан здоров'я засудженого, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Як вбачається із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд вважає їх достатньо обґрунтованими, а зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не були виконані належним чином.
Розглядаючи подання про умовно-дострокове звільнення та задовольняючи його, суд послався на те, що засуджений відбув 2/3 строку покарання, за час відбування покарання в установі характеризується позитивно, має 6 заохочень, стягнень не отримував, режиму утримання не порушує, має зразкову поведінку та сумлінно ставиться до праці, тому суд дійшов висновку щодо готовності засудженого до самокерованої правослухняної поведінки.
Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки даним, що характеризують особу засудженого, те, що останній раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих умисних злочинів проти власності, відбував покарання у виді позбавлення волі строк 3 роки 6 місяців та, звільнившись 11.12.2020 по відбуттю строку покарання, належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став і знову вчинив нові умисні кримінальні правопорушення, за що був засуджений 01.04.2021 вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289 КК до 5 років позбавлення волі та 16.11.2021 вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до 5 років 2 місяців позбавлення волі, яке засуджений відбуває наразі.
При цьому не відбута частина покарання становить один рік та 8 місяців.
За матеріалами справи засуджений також мав одне стягнення у виді догани за порушення розпорядку дня в Криворізькій УВП №3, яке погашене, має 6 заохочень (01.08.2022, 19.10.2022, 03.02.2023, 21.04.2023, 14.07.2023, 18.01.2024) у виді подяки за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до своїх обов'язків та до праці, працевлаштований.
Вказані обставини підтверджують, що поведінка засудженого не була сумлінною протягом всього строку відбування покарання та такі позитивні зміни свідчать, що останній тільки став на шлях виправлення і поки що не довів його.
Апеляційний суд оцінює поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, а не за окремий період та хоча загалом позитивні зміни у поведінці засудженого мають місце, однак за вказаних вище обставин, для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання в даному випадку є передчасним.
Разом з тим, твердження в апеляційній скарзі прокурора щодо наявності відкритих 20 виконавчих проваджень про стягнення з засудженого коштів на користь держави, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки відповідно до довідки з установи виконавчі листи на утримання позовів та аліментів з засудженого до установи не надходили. Інших доказів в підтвердження цього прокурором не надано.
Враховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, апеляційний суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора є належними, тому вона підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід відмовити в задоволенні подання установи.
Керуючись статтями 81, 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання начальника ДУ “Синельниківська виправна колонія (№94)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________ ______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4