05.12.2024
Справа № 635/5629/21
Провадження по справі № 2/635/2469/2024
05 грудня 2024 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Даниленко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Загайко Г.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,
Позивач ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат - Мазуренко С.С., звернулася до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до ОСОБА_2 , яким просить стягнути з останнього на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 116004,72 грн, витрати по сплаченому судовому збору у розмірі 1214,53 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 22848,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №6201069-02-21-01 від 12.10.2018, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу, а саме автомобіля «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 15.09.2019 о 17 год 30 хв по пр-ту Московському, в м.Харкові, від бульвару Б. Хмельницького у напрямку до вул. Свистуна, біля буд. №256 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ-2108», д.н.з. « НОМЕР_2 » - під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Маzda 6», д.н.з. « НОМЕР_1 » - під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ». Згідно Постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.01.2020 у справі №645/6786/19, Відповідач 15.09.2019 року о 17 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2108» д.н.з. « НОМЕР_2 » по пр-ту Московському, в м. Харкові, від бульвару Б. Хмельницького у напрямку до вул. Свистуна, біля буд. №256, на порушення вимог п.11.4, п.2.3 «б» ПДР України, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «Маzda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 » під керуванням водія ОСОБА_4 , який завершував розворот ліворуч, на зустрічну смугу пр-ту Московського. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди. Не дивлячись на невизнання своєї вини, винуватість Відповідача підтверджується поясненнями потерпілого- водія ОСОБА_4 , протоколом про адміністративне правопорушення (серії ДПР18 № 360616) від 15.10.2019 р., та схемою місця ДТП. Об'єктивність схеми місця ДТП ніким з учасників справи не спростована, дані вказаної схеми узгоджені з обома водіями учасниками ДТП, про що свідчать їх підписи. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Не зважаючи на те, що адміністративне провадження, щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, згідно до п. 2 ч. 1 ст. 38 КУпАП. суд на підставі доказів, встановив факт порушення ОСОБА_2 Правил Дорожнього Руху України та визнав його винуватість у даному ДТП. Потерпіла особа від вищезазначеної ДТП - ОСОБА_4 (водій автомобіля «Маzda 6» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») звернувся до ПрАТ «ВУСО із заявою на виплату страхового відшкодування. Співробітниками ПрАТ «ВУСО 15.09.2019 року було здійснено огляд автомобіля «Магсіа 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » та складено акт (протокол) огляду транспортного засобу, фото-таблицю пошкоджень. Згідно рахунків-фактури №ДЧ5-0000000156 від 20.09.2019 року та №КА5-0000000502 від 23.09.2019 року загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » склала - 116 004,72 грн. Факт ДТП 15.09.2019 року визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком. Виконуючи взяті на себе зобов'язання по Договору №6201069-02-21-01 від 12.10.2018 року, на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи (через автосервіс) у сумі 116 004,72 грн. Згідно страхового акту № 11589-02 від 25.09.2019 сума страхового відшкодування в розмірі 89 839,20 грн перехована на рахунок СТО, де проводився ремонт пошкодженого автомобіля «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » TOB «АККО МОТОРС» та в розмірі 26 165, 52 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_5 . Транспортний засіб «ВАЗ-2108» д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував Відповідач на момент вчинення ДТП не був забезпечений жодним договором страхування. Оскільки, цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована, то відшкодування завданих збитків має бути сплачене ним, як винуватцем ДТП в повному обсязі. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав: 116 004,72 грн.Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 25 вересня 2019 року,. Отже, відшкодувавши матеріальну шкоду заподіяну Відповідачем внаслідок ДТП 15.09.2019 року, ПрАТ «СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до Відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 116 004, 72 грн. 08 лютого 2021 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір № 08/02/2021 про відступлення права вимоги від 08 лютого 2021 року, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №6201069-02-21-01 від 12.10.2018 року. Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з Відповідача вищевказаної суми боргу.З метою досудового врегулювання спору, 16.02.2021 року Відповідачу було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу (рекомендовані листи №0102121332482, який повернувся за зворотною адресою із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою» та №0102121332466, який повернувся - «за закінченням терміну зберігання»). Відповідач проігнорував дану вимогу та не почав проводити ніяких платежів Позивачу. В зв'язку з тим, що Відповідач не погашає заборгованості в добровільному порядку, Позивач змушений звернутись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами ЦК України.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.08.2021 прийнято до розгляду суддею Бобко Т.В. відкрито провадження по справі та призначено в судове засідання
Відповідно до розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та Закону України «Про внесення зміни до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус судді» справу передану для розгляду за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області, що підтверджується актом приймання-передачі справ та речових доказів від 01.04.2022.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2023 справу передано за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.03.2024 провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи була повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №6201069-02-21-01 від 12.10.2018, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу, а саме автомобіля «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
15.09.2019 о 17 год. 30 хв по пр-ту Московському, в м.Харкові, від бульвару Б. Хмельницького у напрямку до вул. Свистуна, біля буд. №256 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ-2108», д.н.з. « НОМЕР_2 » - під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Маzda 6», д.н.з. « НОМЕР_1 » - під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».
Згідно постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.01.2020 по справі №645/6786/19, відповідач 15.09.2019 о 17 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2108» д.н.з. « НОМЕР_2 » по пр-ту Московському, в м. Харкові, від бульвару Б. Хмельницького у напрямку до вул. Свистуна, біля буд. №256, на порушення вимог п.11.4, п.2.3 «б» ПДР України, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «Маzda 6» д.н.з. « НОМЕР_1 » під керуванням водія ОСОБА_4 , який завершував розворот ліворуч, на зустрічну смугу пр-ту Московського. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди. Не дивлячись на невизнання своєї вини, винуватість відповідача підтверджується поясненнями потерпілого- водія ОСОБА_4 , протоколом про адміністративне правопорушення (серії ДПР18 № 360616) від 15.10.2019 та схемою місця ДТП. Об'єктивність схеми місця ДТП ніким з учасників справи не спростована, дані вказаної схеми узгоджені з обома водіями учасниками ДТП, про що свідчать їх підписи. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Не зважаючи на те, що адміністративне провадження щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, згідно до п. 2 ч. 1 ст. 38 КУпАП суд на підставі доказів, встановив факт порушення ОСОБА_2 ПДР України та визнав його винуватість у даному ДТП.
Отже, суд вважає встановленим, що шкоду майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.09.2019 завдано з вини відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_4 (водій автомобіля «Маzda 6» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ») звернувся до ПрАТ «ВУСО із заявою на виплату страхового відшкодування.
Співробітниками ПрАТ «ВУСО» 15.09.2019 було здійснено огляд автомобіля «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » та складено акт (протокол) огляду транспортного засобу, фото-таблицю пошкоджень.
Згідно рахунків-фактури №ДЧ5-0000000156 від 20.09.2019 та №КА5-0000000502 від 23.09.2019 загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » склала - 116 004,72 грн.
Факт ДТП 15.09.2019 визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком, що підтверджується страховим актом № 11589-02 від 25.09.2019.
Виконуючи взяті на себе зобов'язання по договору №6201069-02-21-01 від 12.10.2018, на підставі страхового акту, на виконання вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України співробітниками ПрАТ «СК «ВУСО» було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи (через автосервіс) у сумі 116 004,72 грн.
Згідно страхового акту № 11589-02 від 25.09.2019 сума страхового відшкодування в розмірі 89 839,20 грн перехована на рахунок СТО, де проводився ремонт пошкодженого автомобіля «Маzda 6», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » TOB «АККО МОТОРС» та в розмірі 26 165, 52 грн на рахунок ФОП ОСОБА_5 .
Транспортний засіб «ВАЗ-2108» д.н.з. « НОМЕР_2 », яким керував Відповідач на момент вчинення ДТП не був забезпечений жодним договором страхування. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відшкодування завданих збитків має бути сплачене ним, як винуватцем ДТП в повному обсязі.
Загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав: 116 004,72 грн.
Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у ПрАТ «СК «ВУСО» з моменту виплати страхового відшкодування, тобто 25.09.2019.
Відшкодувавши матеріальну шкоду заподіяну відповідачем внаслідок ДТП 15.09.2019, ПрАТ «СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 116 004,72 грн.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України (надалі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. З ст. 20 ЗУ «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. З ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8. ст. 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»),
У відповідності до ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика ,в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну.
Відповідно до ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Як вказує п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Відповідно до п. З ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода) відшкодовується в повному обсязі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на вищезазначене, фактичний розмір збитків (вартість відновлювального ремонту) має бути сплачена Відповідачем.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювана шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювана, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні статей Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», у Відповідача виникло зобов'язання перед ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі виплаченого страхового відшкодування, а саме: 116 004, 72 грн.
08.02.2021 між ПрАТ «СК «ВУСО» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір № 08/02/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором № 6201069-02-21-01 від 12.10.2018.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу.
З метою досудового врегулювання спору, 16.02.2021 відповідачу було направлено вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу (рекомендовані листи №0102121332482, який повернувся за зворотною адресою із зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою» та №0102121332466, який повернувся - «за закінченням терміну зберігання»).
Згідно квитанції № 58566 від 13.07.2021 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 160,04 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 160,04 грн.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 22 848,00 грн на підтвердження якої надано договір № 17 від 10.02.2021 про надання правової (правничої) допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Мазуренко С.С., платіжну інструкцію та акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правових послуг.
Вирішуючи це питання суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України та включає в себе консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зазначено в ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конфенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналізуючи викладені вище обставини суд вважає, що складність справи, її значення для позивача, реальність адвокатських витрат та затраченого останнім часу на надання послуг, обсяг таких послуг, а також розумність їхнього розміру, вказують, що заявлені вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є цілком співмірними з обсягом і складністю наданих послуг, а тому стягує витрати в сумі 22 848,80 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 116 004 (сто шістнадцять тисяч чотири) гривні 72 (сімдесят дві) копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 22 848 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 160 (одна тисяча сто шістдесят) гривень 04 (чотири) копійки.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості, що не проголошуються :
позивач - позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ;
представник позивача - адвокат Мазуренко Сергій Сергійович, адреса для листування: м.Київ, Київ-21, а/с-23;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП зареєстроване у встановленому законом порядку місце реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Т.П.Даниленко