Справа № 953/5949/24
н/п 1-кс/953/9002/24
"10" грудня 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024220000000491 від 15.04.2024 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працевлаштованої, , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
10 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024220000000491 від 15.04.2024 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями, СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2024 за № 12024220000000491, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_7 в квітні 2024 року (точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) виник умисел, направлений на втягнення осіб у зайняття проституцією, з використанням їх уразливого стану, зайняття сутенерством, а також на створення та утримання місць розпусти і надання таких місць для здійснення розпусних дій, з метою наживи, під виглядом масажного салону.
З метою отримання більшої наживи від противоправної діяльності ОСОБА_7 залучив для своєї злочинної діяльності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виконували роль адміністраторів, розробив спільний злочинний план, про що повідомив всіх членів групи. ОСОБА_8 та ОСОБА_5 погодились із злочинним планом ОСОБА_7 на вчинення кримінальних правопорушень.
Так, згідно спільного злочинного плану, ОСОБА_7 підшукав та орендував приміщення, в якому в подальшому створив та утримував місце розпусти і надав таке місце для здійснення розпусних дій, з метою наживи.
Крім того, ОСОБА_7 повинен був підшукувати осіб жіночої статі, які внаслідок виниклих особистих та сімейних обставин перебували в уразливому стані, викликаному їх тяжким матеріальним становищем, та в подальшому в ході бесід, втягувати осіб у заняття проституцією; забезпечувати систематичне надання ними платних сексуальних послуг у приміщенні створеного місця розпусти; підшукувати клієнтів шляхом розміщення оголошень в мережі «Інтернет» про надання платних послуг сексуального характеру під виглядом надання послуг масажу; отримувати частку виручених коштів від надання платних сексуальних послуг жінками, яких вони втягнули у зайняття проституцією; контролювати дії невстановлених в ході досудового слідства осіб, які виконували роль адміністраторів.
ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які виконували роль адміністраторів, в обов'язки яких входило: у вже орендованому приміщенні за згодою та під контролем ОСОБА_7 утримувати місце розпусти і надавати таке місце для здійснення розпусних дій, з метою наживи; забезпечувати систематичне надання жінками платних сексуальних послуг у приміщенні створеного місця розпусти; отримувати частку виручених коштів від надання сексуальних послуг жінками, розміщувати оголошення в мережі «Інтернет» про надання високооплачуваної роботи для жінок; підшукувати клієнтів шляхом розміщення оголошень в мережі «Інтернет» про надання платних послуг сексуального характеру, під виглядом надання послуг масажу та відповідати на телефонні дзвінки клієнтів; отримувати частку виручених коштів від надання платних сексуальних послуг жінками.
Спільні протиправні дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які були спрямовані на втягнення жінок у зайняття проституцією, з використанням їх уразливого стану, зайняття сутенерством, а також на створення та утримання місця розпусти і надання такого місця для здійснення розпусних дій, з метою наживи, тривали до серпня 2024 року.
Так, на початку березня 2024 року, точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_7 діючи у складі групи з ОСОБА_5 , реалізуючи спільний умисел направлений на здійснення сутенерських дій, з корисливих мотивів, в ході телефонної розмови з ОСОБА_9 , яка звернулась з приводу високооплачуваної роботи, повідомив останній про можливість великих заробітків при зайнятті проституцією під виглядом надання послуг еротичного масажу, при цьому пообіцявши забезпечувати її місцем для надання сексуальних послуг, за що ОСОБА_9 у разі надання згоди на пропозицію ОСОБА_7 повинна буде віддавати йому та адміністратору ОСОБА_5 шістдесят (60 %) відсотків заробітку з кожного клієнта.
ОСОБА_9 , перебуваючи у тяжкому матеріальному становищі та розраховуючи на легкість і доступність отримання заробітку, шляхом заняття проституцією, була змушена погодитись на пропозицію ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 діючи у складі групи з ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , реалізуючи спільний умисел направлений на заняття сутенерством, яке полягало у вчинені дій щодо забезпечення заняття проституцією ОСОБА_9 , в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: підшукування для ОСОБА_9 клієнтів, надання масажної олії, інтимних змазок, для використання під час сурогатних статевих актів, отримування від клієнтів грошових коштів в якості винагороди за надання сексуальних послуг ОСОБА_9 , які ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , розподіляли між собою.
Вказані протиправні дії спрямовані на сутенерство тривали до початку серпня 2024 року (більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим).
Таким чином своїми діями ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 303 КК України - сутенерство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.
06.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред'явлена підозра, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками, протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, - аудіо- відео контроль особи.
На даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого можливе покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк від чотирьох до семи років, є підстави вважати, що вона може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, тобто наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
На підставі зазначеного наявні підстави для застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, який є найменш обтяжливим заходом забезпечення кимінального провадження та необхідний для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Прокурор, слідчий у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання в повному обсязі, просили його задовольнити.
Підозрювана у судовому засіданні причетність до скоєного визнала, відмовилась від надання показань на підставі ст. 63 КУ. Зазначила, що не заперечує проти застосування запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_6 не заперечував проти застосування запобіжного заходу, однак зазначив, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення є недоведеними.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у виді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.303 КК України, тобто в сутенерстві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст.303 КК України.
Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».
Щодо наявності ризиків.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування таких ризиків: ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення і наступного покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст.303 КК України може ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Таким чином, тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами, дають підстави стверджувати про наявність ризику того, що підозрювана у разі незастосування до нього запобіжного заходу та відсутності контролю за її процесуальною поведінкою з боку органу досудового розслідування, під загрозою настання кримінальної відповідальності за вчинення злочину, зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
При оцінці доводів слідчого про існування ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 як підозрюваної, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що остання наділена потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Оскільки стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , характеру та обставин справи, особи підозрюваної дійшов висновку про необхідність застосування до останньої запобіжного заходу, що сприятиме виконанню нею процесуальних обов'язків та забезпечить можливість контролю за її поведінкою з боку органу досудового розслідування та суду з метою досягнення мети кримінального провадження.
Особисте зобов'язання є найменш обтяжливим запобіжним заходом із передбачених законом, а тому слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є цілком законним, обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу
У клопотанні слідчий посилається на необхідність покладення на підозрювану таких обов'язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатися з населеного пункту в якому мешкає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, утриматись від будь якого спілкування із учасниками кримінального провадження, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Покладення таких обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання ризиків, які були обґрунтовані раніше та ефективності здійснення кримінального провадження.
Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Беручи до уваги вищевикладене, стороною обвинувачення доведено необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання та покладення на неї обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-179, 193-194, 196, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання в межах строку досудового розслідування, тобто до 25 грудня 2024 року.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;
- не відлучатися з населеного пункту в якому мешкає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- утриматись від будь якого спілкування із учасниками кримінального провадження, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зазначені обов'язки діють в межах строку досудового розслідування, тобто до 25 грудня 2024 року.
Роз'яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на неї цією ухвалою обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1