Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/893/24
Провадження № 3/670/567/24
10 грудня 2024 року селище Віньківці
Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Голуб О.Є., розглянувши матеріали, які надійшли із сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції №3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.11.2024 серії ВАД 271870, в період часу з 21:00 год 26.11.2024 по 01:30 год 27.11.2024 громадянка ОСОБА_1 за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство в сім'ї відносно чоловіка ОСОБА_2 , з яким проживають у цивільному шлюбі, а саме виражалася нецензурними словами, пошкодила матрац, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого, чим порушила п. 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона проживає з ОСОБА_2 близько 6 місяців. 27.11.2024 у неї виникла суперечка з ОСОБА_2 в ході якої саме він розпочав висловлюватися нецензурними словами в її адресу та погрожувати їй. Даний конфлікт виник на емоціях і в той же день себе вичерпав. Зазначає, що не вчиняла домашнє насильство щодо нього.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що 27.11.2024 у нього виникла словесна перепалка на побутовому ґрунті з ОСОБА_1 з якою він на даний час проживає. Зазначає, що ОСОБА_1 не вчиняла щодо нього домашнє насильство та не ображала його. Вказав, що конфлікт виник між ними саме через його дії про які він щиро жалкує. Просить не притягувати ОСОБА_1 до відповідальності у зв'язку з відсутністю в її діях вини.
Суд з'ясовує всі обставини справи на підставі поданих доказів та здійснення їх дослідження за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В матеріалах справи не знаходять своє підтвердження докази, що в результаті дій ОСОБА_1 могла бути завдана або завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_2 , оскільки в своїх поясненнях він заперечує даний факт та стверджує що обставини зазначені в матеріалах адміністративної справи, зокрема, надані ним пояснення працівникам поліції не відповідають дійсності.
Як вбачається з доданої до матеріалів справи копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 235984 від 27.11.2024 складеного відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_2 вину свою визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся. Дані обставини визнання своєї вини щодо вчинення неправомірних дій відносно ОСОБА_1 також було підтверджено в судовому засіданні. Звернення ОСОБА_2 з заявою про вчинення щодо нього домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 було необґрунтованим та вчинене на емоціях, як спосіб виправдання своєї поведінки щодо ОСОБА_1 .
В силу ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєв проти Росії» від 30.05.2023 року, згідно якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 04/8036/16-а.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 1-3 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. №475/97-ВР ратифіковано вказану Конвенцію.
Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Лучанінова проти України» від 09.06.2011р. та «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальним для цілей застосування Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Тому норми Конституції України щодо презумпції невинуватості необхідно застосувати і при розгляді справ про адміністративне правопорушення.
З огляду на презумпцію невинуватості, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки інше не буде доведено в установленому законом порядку, а всі сумніви повинні трактуватися на корись особи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Таким чином в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а отже справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 2, 7, 9, 173-2, 247, 251, 283-285 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Віньковецький районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.Є. Голуб