Справа № 947/17927/24
Провадження № 1-кс/947/16801/24
11.12.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню № 7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Територіального управління БЕБ в Одеській області.
Разом з цим, встановлено, що за адресою проживання ОСОБА_4 , а саме АДРЕСА_1 , за картографічними координатами з картографічного Google Інтернет сервісу (46.168284, 30.350766) здійснюється зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів, які в подальшому збуваються на території Одеської області.
У ході обшуку, проведеного 04.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , за картографічними координатами з картографічного Google Інтернет сервісу ( НОМЕР_1 , 30.350766), виявлено та вилучено: відеореєстратор Dahua, S/N 9L079C1PAZ1119F із накопичувачем; грошові кошти у загальній сумі 12 300 (дванадцять тисяч триста) гривень.
В подальшому, вищевказані речі, грошові кошти та документи було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 05.12.2024.
Посилаючись на обставини, викладені в клопотанні прокурор звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Власник майна ОСОБА_4 надав письмові заперечення на клопотання про арешт майна, в яких зазначив, що вилучені грошові кошти під час обшуку належать не особисто йому, а є накопиченнями та заощадженнями родини. Зазначив, що під час проведення слідчої дії було допущено ряд процесуальних порушень, зокрема вилучення грошових коштів безпосередньо під час його особистого обшуку. Звернув увагу на те, що на даний час він не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та не має до нього жодного відношення, у зв'язку з чим незаконно позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Просив клопотання прокурора залишити без задоволення та повернути вилучене майно його власнику.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заперечення власника майна, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч.2 ст.171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.
Так, в порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Зокрема, згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України.
В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучене майно, має доказове значення для даного злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Разом з тим, будь-яке обґрунтування, на підставі якого слідчий суддя міг би вирішити питання обґрунтованості вказаних доводів сторони обвинувачення, зокрема перевірити факт відповідності майна категоріям речових доказів (ч.1 ст.98 КПК України), отже дане клопотання такого обґрунтування не містить.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке: прокурором в клопотанні не було наведено походження та власника вилучених грошових коштів, а саме: 12 300 (дванадцять тисяч триста) гривень.
Крім того клопотання не містить відповідного обґрунтування причетності вилученого під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 майна до кримінального провадження №7202416110000002 від 23.01.2024 року розпочатого за фактом збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів та, як наслідок, його відповідності критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів.
В даному клопотанні прокурор зазначає, що вилучений відеореєстратор Dahua, S/N 9L079C1PAZ1119F із накопичувачем має доказове значення для даного злочину та має значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однак останнім до клопотання не долучено документів щодо здійснення їх огляду, призначення комп'ютерно-технічної експертизи.
За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №7202416110000002 від 23.01.2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 204 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1