83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.12.07 р. Справа № 34/255пн
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
При секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом - Управління ресурсного забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області
до відповідача - Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації» м. Донецьк
третя особа - Міністерство внутрішніх справ України
про визнання за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України право власності .
за участю представників сторін:
від позивача - Балак Л.М. (за довіреністю)
від відповідача - Малюк Л.В. (за довіреністю)
від третьої особи - не з'явився
Заявлено позов Управлінням ресурсного забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації» м. Донецьк про визнання права власності на військове містечко по вул. Ревякіна, 24 “а» у Петровському районі м. Донецька та зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем це право в установленому порядку.
Додатковою заявою від 20 грудня 2007року (вхід. №02-41/46949) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України право власності на військове містечко по вул. Ревякіна 24 “а» у Петровському районі м. Донецька з правом оперативного управління Головного управління МВС у Донецькій області, що складає: А-4, гуртожиток, №1, S=1562,0кв.м., Б-4, гуртожиток №2, S=1549,9кв.м., В-3, банно-пральний комбінат, S=1043,8кв.м., Г-1, інженерний блок, S=161,6кв.м., Д-1, бокс техніки, S=471,6кв.м., Ж-1, КПП-магазин, S=151,8кв.м., З-1, КПП, S=8,8кв.м., Е-1, бокс техніки, S=335,5кв.м., И, душ, S=2,40кв.м., К, сарай S=2,54кв.м.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 20.11.1985року №387/7, акт прийому-передачі, договір №11756/лн від 16.04.2004року, дозвіл на підготовку матеріалів по розробці проекту землеустрою.
Відповідач у відзиві на позов від 20 грудня 2007року (вхід. №02-41/46948) проти позову заперечує та зазначає, що ним не оспорюється право власності позивача..
Третя особа у судове засідання не з'явилася, пояснень по суті спору не надала.
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 20.11.1985року №387/7 дозволено Донецькому домобудівельному комбінату №І проектування та будівництво житлових об'єктів для установи ОВ 312/В-І Управління внутрішніх справ Донецького облвиконкому на території Донецького домобудівельного комбінату №1 про створення житлової зони площею 2,7 гектару.
До складу комплексу споруд входили дві чотирьохповерхові будівлі гуртожитку, одноповерхова будівля інженерного блоку, окрема будівля банно-прального комбінату.
На баланс Управління ресурсного забезпечення ГУМВС України в Донецькій області об'єкт був прийнятий у вересні 1989року та переданий під розташування військової частини №3037 внутрішніх військ МВС України.
Позивачем самовільно у 1989році збудовані два бокси під техніку та будівля КПП-магазин.
У 2000році було передислоковано військову частину №3037 на територію містечка №20 м. Донецьк, вул. Купріна,1.
Актом прийому передачі казарменно-житлового фонду, комунальних споруд, обладнання та території військового містечка №1 по вул.. Ревякіна, 24»а» м. Донецька від 25 грудня 2002року на баланс Управління ресурсного забезпечення були передані земельна ділянка площею 1,1487га в межах границь військ МВС два бокси під техніку (ангари) та КПП-магазин та будівлі, які знаходяться на балансі УМВС України у Донецькій області два гуртожитки, один банно-пральний комбінат, один інженерний блок, інженерні мережі. Згідно висновку комісії (а.с.61) стан казармено-житлового фонду, комунальних споруд, обладнання та майна в цілому оцінюється задовільно. Придатний для подальшого користування.
КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька видано інвентаризаційну справу на домоволодіння №24 “а» по вул. Ревякіна, Петровський район, м. Донецьк, власником якого є Управління МВС України у Донецькій області . Згідно до інвентаризаційної справи за адресою вул. Ревякіна,24 знаходяться : А-4, гуртожиток, №1, Б-4, гуртожиток №2, В-3, банно-пральний комбінат, Г-1, інженерний блок, Д-1, бокс техніки, Ж-1, КПП-магазин, З-1, КПП, Е-1, бокс техніки, И, душ, К, сарай .
Відповідно до ст.4 Закону України “Про власність» (який діяв у період спірних правовідносин) власник на свій розсуд користується, розпоряджається та володіє належним йому майном та може вчиняти відносно цього майна будь-які дії.
Згідно довідки №Ю-38995/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1410138000:00:046:0070) по вул. Ревякіна,24а, м. Донецьк землекористувачем є Головне управління Міністерства внутрішніх справ України.
Як вбачається з акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Петровського району м. Донецька, Донецької області від 13 січня 1994року у користування військової частини №4112 (штаб дивізії національної гвардії України) у постійне користування 1,1487га.
На час розгляду справи у суді, позивач користується земельною ділянкою на якій розташовані спірні об'єкти .
Відповідно до частини 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .
На вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Сторони не надали суду документи, які підтверджують, що спірне самочинне збудоване майно порушує права інших осіб.
Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Виходячи зі змісту статей 331 та 376 ЦК України , право власності на самочинно збудоване приміщення може бути визнано судом за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно, а також у разі, коли зазначене не порушує прав інших осіб.
Оскільки згідно технічного звіту інвентаризації земельної ділянки позивачу надано у постійне користування відповідну земельну ділянку, та суду не надано доказів порушень позивачем прав інших суб'єктів у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку що позивача виникло право власності на добудови до приміщення з моменту завершення його будівництва.
Головне управління МВС України у Донецькій області листом від 17 травня 2007року звернулося до КП “Бюро технічної інвентаризації» з проханням видати свідоцтво про право власності на будівлі та споруди військового містечка, розташованого по вул. Ревякіна,24а у Петровському районі м. Донецька.
Відповідачем на лист Головного управління МВС України у Донецькій області листом від 17 травня 2007року відповіді не надано.
За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності
Згідно п.1 ст.147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
За приписами ст. 137 Господарського Кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Відповідно до ч.1 ст. 134 Господарського Кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 139, 144 Господарського Кодексу України майнові права підприємства виникають внаслідок створення майна, а майно це будинки, споруди, машини, тощо. Тобто закінчив будівництво А-4, гуртожитку, №1, S=1562,0кв.м., Б-4, гуртожитку №2, S=1549,9кв.м., В-3, банно-прального комбінату, S=1043,8кв.м., Г-1, інженерного блоку, S=161,6кв.м., Д-1, боксу техніки, S=471,6кв.м., Ж-1, КПП-магазину, S=151,8кв.м., З-1, КПП, S=8,8кв.м., Е-1, боксу техніки, S=335,5кв.м., И, душу, S=2,40кв.м., К, сарай S=2,54кв.м., позивач отримав право оперативного управляння на новостворене майно.
Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Судом не було встановлено неправомірне володіння позивача будівлями, то позивач володіє цім майном правомірно. Тобто Конституцією України та чинним законодавством встановлена презумпція правомірності фактичного володіння майном, оскільки це майно знаходиться у володінні позивача.
За таких обставин, позовні вимоги позивача, про визнання за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України право власності на військове містечко по вул. Ревякіна 24 “а» у Петровському районі м. Донецька з правом оперативного управління Головного управління МВС у Донецькій області, що складає: А-4, гуртожиток, №1, S=1562,0кв.м., Б-4, гуртожиток №2, S=1549,9кв.м., В-3, банно-пральний комбінат, S=1043,8кв.м., Г-1, інженерний блок, S=161,6кв.м., Д-1, бокс техніки, S=471,6кв.м., Ж-1, КПП-магазин, S=151,8кв.м., З-1, КПП, S=8,8кв.м., Е-1, бокс техніки, S=335,5кв.м., И, душ, S=2,40кв.м., К, сарай S=2,54кв.м., підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача, так як саме з його вини виник спір.
На підставі ст.ст.139,144, 331, частини 5 ст. 376 ЦК України, ст.ст. 134, 137, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги Управління ресурсного забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації» м. Донецьк про визнання за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України право власності на військове містечко по вул. Ревякіна 24 “а» у Петровському районі м. Донецька з правом оперативного управління Головного управління МВС у Донецькій області, що складає: А-4, гуртожиток, №1, S=1562,0кв.м., Б-4, гуртожиток №2, S=1549,9кв.м., В-3, банно-пральний комбінат, S=1043,8кв.м., Г-1, інженерний блок, S=161,6кв.м., Д-1, бокс техніки, S=471,6кв.м., Ж-1, КПП-магазин, S=151,8кв.м., З-1, КПП, S=8,8кв.м., Е-1, бокс техніки, S=335,5кв.м., И, душ, S=2,40кв.м., К, сарай S=2,54кв.м., задовольнити повністю.
Визнати право власності за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України на військове містечко по вул. Ревякіна 24 “а» у Петровському районі м. Донецька з правом оперативного управління Головного управління МВС у Донецькій області, що складає: А-4, гуртожиток, №1, S=1562,0кв.м., Б-4, гуртожиток №2, S=1549,9кв.м., В-3, банно-пральний комбінат, S=1043,8кв.м., Г-1, інженерний блок, S=161,6кв.м., Д-1, бокс техніки, S=471,6кв.м., Ж-1, КПП-магазин, S=151,8кв.м., З-1, КПП, S=8,8кв.м., Е-1, бокс техніки, S=335,5кв.м., И, душ, S=2,40кв.м., К, сарай S=2,54кв.м..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Кододова О.В.