ф
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа №380/9974/23
адміністративне провадження №К/990/40423/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції заяву ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року
у справі № 380/9974/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання відмовити протиправною, зобов'язання вчинити дії,
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо складення та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року №С/6235 від 17 квітня 2023 року із незазначенням надбавки за особливі умови проходження служби в розмірі 65% та премії 35%, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ № 704) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, з урахуванням надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 % та премії у розмірі 35 % для здійснення обчислення та перерахунку з 01 лютого 2022 року його пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Верховний Суд постановою від 12 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 з приводу зменшення в довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 1 січня 2022 року № С/6235 розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% та премії з 35% до 10%. Зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 35% посадового окладу.
22 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій позивач просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у місячний строк подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 380/9974/23.
Ухвалою від 18 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 380/9974/23 призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 грудня 2024 року о 14:00 год в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.
28 листопада 2024 року разом із додатковими поясненнями, ІНФОРМАЦІЯ_2 заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника. 09 грудня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло аналогічне клопотання, де позивач також наголосив, що підтримує заявлені ним вимоги.
У судовому засіданні, що відбулося 10 грудня 2024 року, Суд, враховуючи заявлені учасниками справи клопотання про розгляд справи без їх участі, вирішив продовжити розгляд заяви ОСОБА_1 у порядку письмового провадження.
Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів зазначає наступне.
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року у цій справі, ОСОБА_1 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, зі змісту якої вбачається, що надбавка за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу та окладу за військовим званням, та всі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 % посадового окладу та премія в розмірі 35% посадового окладу обраховані не з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, встановленим в даній довідці.
Зазначене, за твердженням позивача, свідчить про неналежне виконання відповідачем постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі №380/9974/23, що призвело до порушення вимог частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У цій заяві ОСОБА_1 також наголосив, що звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно, однак у відповідь на звернення йому 29 липня 2024 року надійшов лист, де відповідачем вказано, що ним виконуються лише ті рішення судів, у яких зазначені конкретні розміри додаткових видів грошового забезпечення.
Позивач вказує, що така бездіяльність відповідача призвела до порушення гарантій, установлених законодавством для військовослужбовців, порушень його прав та інтересів, які були захищені судовим рішенням, що набрало законної сили, однак не виконується належним чином.
У поданих 29 листопада 2024 року додаткових пояснення ІНФОРМАЦІЯ_2 наголошує, що на виконання постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року позивачу видано оновлену довідку з урахуванням розміру надбавки за особливості проходження служби 65% та премії 35%. Зауважує, що предметом позову у справі № 380/9974/23 було встановлення у довідці додаткових видів грошового забезпечення у зменшених відсотках, а не розрахунок додаткових видів грошового забезпечення. Таким чином, дії відповідача, вчинені при складанні довідки станом на 01 січня 2022 року, для перерахунку пенсії позивачу, є правомірними та такими що не суперечать постанові Верховного Суду у справі № 380/9974/23.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 380/9974/23, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Позиція Верховного Суду стосовно застосування цієї норми Основного Закону України сформована, зокрема у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 21 червня 2023 року у справі № 160/24869/21, від 14 серпня 2023 року у справі № 480/279/21 та від 30 вересня 2024 року у справі № 460/23064/23.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, яка була також застосована Верховним Судом в ухвалі від 07 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а під час розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення та вирішенні питання про накладення штрафу в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 26 січня 2021 у справі №611/26/17 та від 12 липня 2022 року у справі №754/12702/14-а.
Крім того, за змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Case of Hornsby v. Greece» Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (заява №18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Антонюк проти України» Суд зауважив, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (заява №17022/02).
У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ліпісвіцька проти України" (заява № 11944/05) Суд звернув увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні («Scordino v. Italy» (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом («Sika v. Slovaki», № 2132/02, пп. 24-27).
Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо:
- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;
- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;
- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:
- загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,
- або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку.
Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Крім цього у Рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов'язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.
Так, з постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язано скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ №704) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), де вказати розміри надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 35% посадового окладу.
Таким чином, вирішуючи питання відсоткового розміру надбавки за особливості проходження служби та премії, що враховуються при перерахунку пенсії, Суд зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 видати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року враховуючи положення постанови КМУ № 704 та Порядку № 260.
Відповідно до пункту 8 постанови КМУ №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
За приписами розділу VI Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.
Відповідно до розділу ІV Порядку військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Згідно з розділом ХVI Порядку № 260 розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Таким чином, з указаних положень вбачається, що розміри вищезазначених додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавки за особливості проходження служби та премії розраховуються з базової величини - посадового окладу, розмір якого, зокрема у спірних правовідносинах, визначається з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року у цій справі шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали.
Водночас колегія суддів роз'яснює, що відповідно до частини другої статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення,
Керуючись статтями 52, 248, 355, 359, 382 КАС України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 380/9974/23 задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання постанови Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 380/9974/23.
Роз'яснити, що відповідно до частини другої статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Кравчук
С.М. Чиркін