про залишення касаційної скарги без руху
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа №240/34020/23
адміністративне провадження №К/990/44837/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 (суддя Шимонович Р.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 (колегія у складі: судді-доповідача Курка О.П., суддів Боровицького О.А., Шидловського В.Б.)
у справі № 240/34020/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати, як особі з інвалідністю 2 групи, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС, державної пенсії, встановленої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплати пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеної до 1 категорії, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно, починаючи з 01.07.2023.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 07.05.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
22.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (така була надіслана засобами поштового зв'язку 15.11.2024), в якій остання з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями ст. 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Разом з тим, мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
При перевірці поданої у цій справі касаційної скарги Суд встановив, що у ній відсутнє покликання на конкретний пункт, передбачений ч. 4 ст. 328 КАС України, як саме підставу для касаційного оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024.
Крім того, Суд звертає увагу скаржника на те, що положеннями ст. 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У той же час поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом (постанова Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17).
ОСОБА_1 пропустила строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 КАС України, оскільки оскаржувана постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалена 04.07.2024, а отже строк на подання касаційної скарги закінчився 05.08.2024.
ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, проте не обґрунтовує саме поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження більше ніж на 3 місяці (з урахуванням долучених до касаційної скарги матеріалів) та не наводить обставин, за яких стався пропуск цього строку. У зв'язку з цим Суд не вбачає підстав для визнання клопотання позивача обгрунтованим та таким, що може бути задоволеним.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 КАС України касаційна скарга залишається також без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі ж неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані Судом неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено (п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України).
Таким чином, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням їй десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням конкретних підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, та нормативно й документально обгрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій мають бути наведені обставини та поважність причин пропуску такого строку.
Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Визнати неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені у заяві ОСОБА_1 від 15.11.2024 про поновлення пропущеного строку.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 240/34020/23 залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
4. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
5. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Водночас у випадку неподання саме заяви про поновлення строку на касаційне оскарження - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя С.Г. Стеценко