11 грудня 2024 року
м. Київ
справа №460/658/24
адміністративне провадження №К/990/41253/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 460/658/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
У 2024 році ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив:
визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.11.2023 року № 172650005575;
зобов'язати призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05.10.2023.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 27.11.2023 №172650005575 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов'язано відповідача призначити з 06.10.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
28.10.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга позивача, подана його представником, у якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2024.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Окрім того зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, зокрема, норми статтей 55, 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пунктів 2, 5, 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 в аналогічній справі № 460/2589/20 (яка була чинною на момент видачі мені посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи). Постанови Верховного Суду про відступлення від таких висновків відсутні.
Вказує, що така ж по суті правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 02.03.2021 у справі №345/1831/17, від 18.06.2020 у справі №591/4104/16-а, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, та від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, а також Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а.
А також скаржник в якості підстави касаційного оскарження покликається на підпункт «в» частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (справа має для позивача виняткове значення, а касаційний перегляд є єдиним шансом на відновлення порушеного права).
По суті спору скаржник погоджується з судом першої інстанції та зазначає, що суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів встановив, що позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення протягом часу, який дає йому право як на видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, так і на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зокрема, судом встановлено, що з 21.07. по 31.08.1986, з 26.01. по 08.02.1987, з 15.06. по 05.10.1987, з 18 по 24.01.1988, з 22.03. по 04.05.1988, 01.07. по 18.12.1988, з 01.11.1990 по даний час позивач проживав та проживає в с. Рокитне Сарненського (ліквідованого Рокитнівського) району Рівненської області, яке відповідно до «Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 з наступними змінами та доповненнями, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Також 10.11.1993 Рівненською облдержадміністрацією Позивачу видано посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 .
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, прийшов до помилкового висновку, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не підтверджує факту постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2024 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом зазначення поважних причин пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали від представника скаржника через систему «Електронний суд» 27.11.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
У вказаній заяві скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024, зазначаючи, що паперовий примірник оскаржуваної постанови відправлено судом 15.10.2024 позивачу, представником позивача отримано примірник оскаржуваної постанови особисто - 17.10.2024.
Частиною другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Отже враховуючи, що касаційну скаргу було подано протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення суду апеляційної інстанції (17.10.2024, що підтверджено розпискою про отримання), строк на касаційне оскарження необхідно поновити.
За приписами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставою відкриття касаційного провадження є покликання скаржника на пункт 1 частини четвертої та підпункт «в» частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме: справа має для позивача виняткове значення та суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, зокрема, норми статтей 55, 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пунктів 2, 5, 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 в аналогічній справі № 460/2589/20 (яка була чинною на момент видачі мені посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи). та правової позиції викладеної Верховним Судом в постановах від 02.03.2021 у справі №345/1831/17, від 18.06.2020 у справі № 591/4104/16-а, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 31.10.2019 у справі № 212/12245/13-а, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, та від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, а також Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а.
Інші доводи касаційної скарги пов'язані із цією підставою.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу на якій подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Перешкоди для прийняття касаційної скарги до провадження Верховним Судом та відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 329-331, 334, 335, 338 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 460/658/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
Витребувати з Рівненського окружного адміністративного суду справу №460/658/24.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук