"13" листопада 2007 р.
Справа № 6/660/07
Миколаїв
за позовом
Миколаївського обласного військового комісаріату
до відповідача
ДПІ у Заводському р-ні м.Миколаєва
про
Скасування повідомлення -рішення
Суддя Ткаченко О.В
Представники:
Від позивача
Кравець О.С.
Від відповідача
Давидченко І.М., Музиченко Г.О.
Суть спору: 16 листопада 2006 року державною податкової інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва в Заводському районному військовому комісаріаті була проведена виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 13.11.2006 року.
В ході перевірки були виявлені порушення ст. ст. 3, 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" №1963 -XII від 11.12.1991 року, а саме не подача розрахунків по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до податкового органу за 2003-2006 p.p. неперерахування до бюджету сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, внаслідок чого занижено зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на суму 1769 грн., а саме: 2003 рік - на суму 400,00 грн., 2004 рік - на суму 400,00 грн., 2005 рік - на суму 507,00 грн., 2006 рік - на суму 462,00 грн.. За результатами проведеної перевірки був складений Акт за № 1267/23-600/09609553.
На підставі акту перевірки, 20 листопада 2006 року ДШ у Заводському районі м. Миколаєва до Заводського районного військового комісаріату було надіслано податкове повідомлення -рішення №0010081702/0.
Комісаріат звернувся з позовом(з урахування уточнень в судовому засіданні) про скасування рішення, посилаючись на те, що військові установи звільнені від сплати усіх видів податків.
Відповідач позов не визнав, вказавши, що рішення прийнято правомірно, оскільки згідно з ст.1 Закону від 25.06.1991 № 1251-XII “Про систему оподаткування» пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже рішення суб'єктів владних повноважень повинні відповідати не одному закону, а всім чинним законам, які регулюють спірні правовідношення.
Згідно зі ст.14 Закону від 06.12.1991 № 1934-XII "Про Збройні Сили України»(набрав чинності Голос України, 20.12.1991) майно закріплене за військовими установами є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків.
Статтею 1 Закону від 25.06.1991 № 1251-XII “Про систему оподаткування» пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Таким чином, як позовні вимоги, так і рішення податкової служби відповідають одному із законів і суперечать іншому.
Враховуючи, що завданням адміністративного судочинства (ст.2 КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади(а не навпаки - захист суб'єктів владних повноважень від дій юридичних і фізичних осіб, які до того ж відповідають нормативним актам, прийнятим суб'єктами владних повноважень), суд вважає, що рішення відповідача прийнято в порушення чинного Закону № 1934-XII, - тобто є неправомірним і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Заводському р-ні м.Миколаєва №0010081702/0 від 20.11.2006р.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя