19 грудня 2007 р.
№ 8/369
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
судді:
Полякова Б.М.
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новомосковську
на рішення
та постанову
господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2005
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2006
у справі
господарського суду
№ 8/369
Дніпропетровської області
за позовом
Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську
до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новомосковську
про
зобов'язання вчинити певні дії
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача
не з'явились
від відповідача
Зузлов О.О. (дов. №2500/4 від 11.12.2007)
У липні 2005 року управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську (далі -УПФУ) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську (далі - ВВД Фонду соціального страхування), в якому просило зобов'язати відповідача прийняти до заліку відшкодування понесених витрат на виплату та доставку пенсій на суму 3387,10 грн. з посиланням на процесуальні норми ГПК України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2005 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено, зобов'язано відповідача прийняти до заліку відшкодування понесених витрат на виплату та доставку пенсій на суму 3387,10 грн. з посиланням на процесуальні норми ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, ВВД Фонду соціального страхування звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2005 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову з посиланням на процесуальні норми ГПК України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 апеляційну скаргу ВВД Фонду соціального страхування залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2006, ВВД Фонду соціального страхування подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати зазначені рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, аргументуючи порушенням норм процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга ВВД Фонду соціального страхування підлягає задоволенню частково.
Як вже було зазначено вище, УПФУ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відділення виконавчої дирекції ВВД Фонду соціального страхування про зобов'язання відповідача прийняти до заліку відшкодування понесених витрат на виплату та доставку пенсій на суму 3387,10 грн. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі прийнято 28.11.2005. Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній справі прийнята 06.02.2006.
01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно пункту 1 частини 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 статті 3 цього Кодексу вичерпно визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивачем у даній справі є Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську, яке у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень.
Враховуючи, що позивач є суб'єктом владних повноважень і позивач оскаржує бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень, то даний спір підлягає вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, який як вже було зазначено набрав чинності 01.09.2005.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права колегія суддів вважає частково таким, що не відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №21-1087во06 від 20.03.2007).
Оскільки дану справу господарськими судами першої та апеляційної інстанцій розглянуто після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України за правилами господарського судочинства, що є порушенням приписів Господарського процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України, то прийняті у даній справі судові рішення господарського суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.
Враховуючи, що дана справа є адміністративною справою, то відповідно до приписів статей 1, 12 ГПК України вона не підлягає розгляду в господарських судах України за нормами господарсько-процесуального законодавства, але враховуючи положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України вона може бути розглянута господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зміни позивачем підстав позову та відсутності місцевого окружного адміністративного суду в регіоні.
За таких обставин, дана справа підлягає направленню до господарського суду першої інстанції для її розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зміни позивачем підстав позову (припинення провадження у справі за відсутності зміни позивачем правових підстав позову) або передачі для розгляду до окружного адміністративного суду у випадку його створення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111,11112 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську задоволити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2005 скасувати, справу №8/369 направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий судовий розгляд.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко