11 грудня 2024 рокусправа № 380/24002/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,-
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу від 12.11.2024 ВП №74519761.
В обґрунтування позову вказано, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №380/17673/23, адміністративний позов задоволено. На виконання рішення суду у справі №380/17673/23 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.11.2023. Доплата відсутня. Головним управлінням листом від 04.06.2024 №1300-5308-5/98183 повідомлено державного виконавця щодо виконання рішення суду №380/17673/23 від 13.09.2023. Водночас, державний виконавець, всупереч вимогам ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження», не перевірив виконання рішення суду від 13.09.2023 у справі № 380/17673/23 та неправомірно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії. Отже, така постанова є безпідставною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 02.12.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст.287 КАС України та витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію виконавчого провадження №74519761.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на виконанні у ВПВР перебуває виконавче провадження ВП №74519761 з примусового виконання рішення суду №380/176730/23, винесеного 13.09.2023 Львівським окружним адміністративним судом. На виконання рішення суду Львівським окружним адміністративним судом 17.11.2023 було видано виконавчий лист про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. 27.03.2024 головним державним виконавцем керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання. Згідно постанови боржнику було надано термін 10 робочих днів для того щоб виконати рішення суду чи повідомити державного виконавця про причини невиконання такого. 18.10.2024 на адресу ВПВР надійшла заява від стягувача про невиконання рішення суду. Згідно перерахунку пенсії від 01.11.2024 розмір пенсії становить 22328,08 грн, однак з урахуванням максимального розміру пенсії 20930,00 грн, що свідчить про невиконання рішення суду. Оскільки станом на 12.11.2024 вимоги виконавчого документа боржником - не виконано, стягувач надав інформацію про повне виконання рішення суду, чим порушив права стягувача на справедливе виконання рішення суду, не здійснив перерахунок та виплату призначених рішенням суду коштів, боржником грубо ігноруються законні вимоги державного виконавця та норми Закону України “Про виконавче провадження», державним виконавцем керуючись вимогами статей 63, 75 Закону винесено постанову від 12.11.2024 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. У зв'язку з наведеним, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа подала пояснення на позовну заяву, в яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки позивач (боржник) не виконав рішення суду у справі №380/17673/23, оскільки при перерахунку пенсії обмежив максимальним розміром.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №380/17673/23, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення при перерахунку з 01.07.2021р. пенсії ОСОБА_1 шляхом обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. Судові витрати розподілу не підлягають.
17.11.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/17673/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 27.03.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлівом Д.Й. відкрито виконавче провадження №74519761 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/17673/23, виданого 17.11.2023. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
В ході здійснення заходів примусового виконання, стягувач ОСОБА_1 повідомив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виконує рішення суду.
06.06.2024 відповідачем отримано відповідь від ГУПФУ у Львівській області, у якому зазначено, що рішення суду виконане та здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
12.11.2024 відповідач виніс постанову ВП №74519761, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн, за невиконання виконавчого листа від 17.11.2023 №380/17673/23. Відповідно до вказаної постанови, згідно заяви ОСОБА_1 рішення суду не виконано. Згідно перерахунку пенсії від 01.11.2024, загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 22328,08 грн із урахуванням максимального розміру пенсії 20930,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 12.11.2024 №74519761, звернувся до суду з даним позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (тут у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п. 1 ч 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За змістом абзацу 1 ч. 4 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктами 1 та 6 ч. 5 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України “Про виконавче провадження»).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац 1 ч. 6 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження»).
Частиною 2 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 1 ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Системний аналіз норм Закону України “Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом України “Про виконавче провадження».
Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 13.11.2024 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця ВПВР про невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі № 380/17673/23, з чим позивач не погоджується.
Відтак, у межах заявленого спору необхідно встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа № 380/17673/23, виданого 17.11.2023 Львівським окружним адміністративним судом.
Як встановлено судом раніше, обсяг обов'язків покладених на ГУ ПФУ у Львівській області рішенням суду у справі № 380/17673/23 охоплював вчинення Головним управлінням дій спрямованих на здійснення з 01.07.2021 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідач, виконуючи рішення суду від 13.09.2023 у справі № 380/17673/23, здійснив перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.07.2021, однак виплату пенсії здійснює з обмеженням максимального розміру.
Оцінюючи доводи позивача щодо належного виконання рішення суду від 13.09.2023 у справі №380/17673/23, суд враховує, що у судовому рішенні суду у справі №380/17673/23 встановлено право ОСОБА_1 на отримання пенсії з 01.07.2021 без обмеження її максимальним розміром.
Як вбачається зі змісту рішення, у ньому не зазначалась будь-яка гранична дата, до якої перерахунок пенсії стягувача повинен був проводитись без обмеження її максимальним розміром, тобто зобов'язальна частина рішення суду містила початкову дату проведення перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії суду без зазначення часового обмеження в майбутньому.
Проте, не зважаючи на обґрунтованість та зрозумілість рішення суду у справі № 380/17673/23, позивач знову обмежив розмір пенсії максимальним розміром, що є порушенням прав ОСОБА_1 .
Наведене свідчить про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин та, як наслідок, про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 12.11.2024 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №74519761.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.
У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного висновку дотримані були в повній мірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна