Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
20.12.2007
Справа №2-24/14042-2007А
За адміністративним позовом - Загальнобудівельного тресту «Цивільбуд» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Кримських партизан,2-б)
До відповідача - Державної податкової інспекції в м. Алушті (АР Крим, м.Алушта, вул.Леніна,22-а)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Г.Г.Колосова
При секретарі Капустіної І.М.
За участю представників:
Від позивача - Ідієва М.А., представник, дов. у справі.
Від відповідача - Патраш В.І., гол. держ. подат. інспектор, дов. у справі.
Обставини справи:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до ДПІ в м. Алушта про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0006562301/0 від 05.03.2007р., № 0006562301/1 від 10.04.2007р., № 0006562301/2 від 27.06.2007р., № 0006562301/3 від 12.09.2007р., якими йому донараховано податку на прибуток у сумі 37934 грн. та 18685,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього 56619,6 грн., а також податкових повідомлень-рішень № 0006572301/0 від 05.03.2007р., № 0006572301/1 від 10.04.2007р., № 0006572301/2 від 27.06.2007р., № 0006572301/3 від 12.09.2007р., якими йому донарахований податок на додану вартість у сумі 667 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 333,5 грн., усього 1000,5 грн. як таких, що суперечать чинному законодавству.
Позивач у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0006562301/0 від 05.03.2007р., № 0006562301/1 від 10.04.2007р., № 0006562301/2 від 27.06.2007р., № 0006562301/3 від 12.09.2007р., якими йому донараховано податку на прибуток у сумі 37934 грн. та 18685,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього 56619,6 грн., а також податкові повідомлення-рішення № 0006572301/0 від 05.03.2007р., № 0006572301/1 від 10.04.2007р., № 0006572301/2 від 27.06.2007р., № 0006572301/3 від 12.09.2007р., якими йому донарахований податок на додану вартість у сумі 667 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 333,5 грн., усього 1000,5 грн. як таких, що суперечать чинному законодавству.
Відповідач позовні вимоги не визнає та просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у запереченні на позов та у судових засіданнях.
Згідно з п. 6 ч. 3 розділу V11 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.
Вказаних вимог від сторін не надходило.
Суд вважає можливим проведення судового процесу без здійснення фіксування судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
встановив:
Пересувна механізована колона № 6 (ПМК-6) зареєстрована як структурний підрозділ Загальнобудівельного тресту «Цивільбуд» виконавчим комітетом Алуштинської міської ради 23.10.1992р., перереєстровано 11.11.2002р. рішенням виконкому Алуштинської міської ради № 68, взята на податковий облік 10.07.1998р. у ДПІ в м. Алушта за № 8-П.
З 30.01.2007р. по 14.02.2007р. з продовженням перевірки згідно наказу № 88 від 14.02.2007р. ДПІ в м. Алушта була проведена виїзна планова перевірка ПМК-6 Загальнобулівельного тресту «Цивільбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.12.2006р., за результатами якої складений акт № 269/23/19013867 від 23.02.2007р. (а.с.17-49).
На підставі акту перевірки від 23.02.2007р. ДПІ у м. Алушта були винесені податкові повідомлення-рішення № 0006562301/0 від 05.03.2007р.про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій у сумі 56619,6грн. та № 0006572301\0 від 05.03.2007р.про донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій у сумі 1000,5грн. (а.с. 9 та а.с. 13).
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку начальнику ДПІ в м. Алушта, в ДПА в АР Крим та ДПА України, однак скарги залишені без задоволення, а рішення - без змін. На підставі адміністративного оскарження прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0006562301/1 від 10.04.2007р., № 0006562301/2 від 27.06.2007р., № 0006562301/3 від 12.09.2007р. та № 0006572301/1 від 10.04.2007р., № 0006572301/2 від 27.06.2007р., № 0006572301/3 від 12.09.2007р.
Позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0006562301/0 від 05.03.2007р., № 0006562301/1 від 10.04.2007р., № 0006562301/2 від 27.06.2007р., № 0006562301/3 від 12.09.2007р., якими йому донараховано податку на прибуток у сумі 37934 грн. та 18685,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій, усього 56619,6 грн. за порушення п.п. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.2 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями (Закон № 283), оскільки вони, на його думку, суперечать чинному законодавству.
Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково за наступних підстав.
Як вбачається з акту, у ході перевірки встановлено, що трест «Цивільбуд» є головним підприємством та окремим платником податків, та щоквартально виставляє авізо витрати головного підприємства, які ПМК-6 включає до складу своїх валових витрат, тоді як розрахункові, платіжні та інші документи виписані на головне підприємство.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведения податкового обліку.
ДПІ в м. Алушта вважає, що ПМК-6 неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати головного підприємства (треста «Цивільбуд»),оскільки авізо не є документом, який може підтвердити витрати.
Перевіркою встановлено завищення валових витрат за 1 півріччя 2004р. в сумі 15224,37 грн., за 9 місяців 2004р. в сумі 25148,85 грн., за 2004р. - в сумі 35187,51 грн., за 1 півріччя 2005р. в сумі 2521,09 грн., за 9 місяців 2005р. в сумі 27039,51 грн., за 2005р. в сумі 60554 грн., за 1 кв. 2006р. в сумі 12076,04 грн., за 1 півріччя 2006р. в сумі 33404,01 грн.
Тому згідно наданому розрахунку ДПІ в м. Алушта донараховано ПМК-6 32286,75 грн. податку на прибуток (25%) та 15862 грн. штрафних санкцій (а.с. 112).
Доводи відповідача суд до уваги не приймає у зв'язку з наступним.
Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
ПМК-6 в 2004-2006р.р. до складу валових витрат віднесена сума 129145,52 грн., яка підтверджена авізо, які надані йому трестом «Цивільбуд» (а.с. 83-87).
Авізо - письмове повідомлення, що надсилає один контрагент іншому про зміни в стані взаємних розрахунків, про переказ грошей, надіслання товарів тощо; містить порядковий номер, дату, назву виконаної операції, суму коштів, розрахункові рахунки і дані сторін (контрагентів - платника та одержувача тощо).
З наведеного тлумачення випливає, що авізо відповідає ознакам первинного документа бухгалтерського обліку за наступним.
Згідно з визначенням термінів ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність
її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У п. 2.1. чинного Положення про документальне забезпечення записів у бухгал терському обліку, затвердженого Мінфіном України 24.05.1995 р., № 88, міститься ширше визначення терміну "первинні документи." Це - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Авізо і є таким розпорядженням.
Така ж позиція викладена у листі Державної податкової адміністрації України № 6995/6/15-0316 від 27.06.2006р., згідно з яким якщо філією здійснені витрати на ведення господарської діяльності юридичної особи в цілому, то такі витрати відносяться до складу валових витрат філії відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.
При цьому у головного підприємства витрати, здійснені філією, обліковуються, але не призводять до повторного збільшення валових витрат в цілому по юридичній особі.
Крім того, згідно з актом перевірки ПМК-6 перевищив валові витрати у 2004-2006р.р. на загальну суму 129145,52 грн.
Тобто податок на прибуток у розмірі 25% від вказаної суми має складати 32286,38 грн.
Однак, у розрахунку відповідача сума витрат вказана 129147 грн., сума податку - 32286,75 грн.
У чому полягають розбіжності у розрахунках, відповідач не пояснив.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0006562301/0 від 05.03.2007р., № 0006562301/1 від 10.04.2007р., № 0006562301/2 від 27.06.2007р., № 0006562301/3 від 12.09.2007р. у частині донарахування податку на прибуток у сумі 32286,75 грн. та 15862грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню.
Крім того, 01.08.2005р. між ПМК-6 тресту «Цивілбуд» та фізичною особою - Аджиєвим А.І. був укладений договір оренди вантажного автомобілю (а.с. 82).
Відповідно до п.п. 4.1, 5.1 договору термін оренди складає 4 місяці з 01.08.2005р. по 01.12.2005р. з орендною платою 1500 грн. в місяць.
Як вбачається з акту перевірки, ПМК-6 віднесено до складу валових витрат орендну плату за договором від 01.08.2005р. у сумі 7500 грн. за серпень-грудень 2005р.
Позивачем вказаний факт не заперечується.
Також згідно з актом перевірки ПМК-6 у 2005р. до складу валових витрат віднесена вартість палива, яке витрачено у зв'язку з експлуатацією орендованого автомобіля у загальній сумі 6049,13 грн. (3 квартал 2005р. - 1711,37 грн., 4 квартал 2005р. - 4337,76 грн.).
ДПІ в м. Алушта посилається на те, що правові відносини, що виникають з приводу передачі фізичною особою юридичній особі автомобіля в платне та строкове користування регулюються загальними положеннями глави 58 «Найм (оренда)» та спеціальними положеннями, визначеними параграфом 5 глави 58 "Найм (оренда) транспортного засобу" Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).
ВІдповідно до ст. 799 ЦКУ договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. При цьому ч. 2 даної статті передбачено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Правові наслідки недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору викладені у ч. 1 ст. 220 ЦКУ, відповідно до якої у разі недодержання сторонами зазначеної вимоги такий договір є нікчемним.
З правової точки зору "нікчемність договору" означає, що такий договір є недійсним в силу вимог Закону і додаткове визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. При цьому необхідно враховувати, що згідно із ст. 236 ЦКУ нікчемний правочин або правочин, судом недійсним, є таким з моменту його вчинення і відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Виходячи з того, що неналежним чином оформлений договір оренди автомобіля не створює для сторін будь-яких юридичних наслідків, він також не створює будь-яких наслідків і в податковому обліку підприємства-орендаря - ПМК № 6. Тобто, за таким договором товариство не мало права відображати у податковому обліку витрати, пов'язані з придбанням ПММ та орендної плати, витрачених в зв'язку з експлуатацією орендованого у фізичної особи автомобіля.
Тому згідно з розрахунком ПМК-6 донараховано 3387,25 грн. податку на прибуток та 1693,60 грн. штрафних санкцій.
Позивач посилається на те, що відповідачем не враховані норми ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України.
Також позивач посилається на те, що відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Позивач вважає, що зі змісту зазначеного договору оренди випливає, що такий правочин може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути в натурі вже здійснене користування майном. Тому навіть визнання угоди недійсною не спричиняє зміни бази оподаткування.
Відповідно до п.п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону № 283 орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу (у розумінні п.п. 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 цього Закону оренда ототожнюється з оперативним лізингом), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Факт реального виконання договору оренди, зокрема використання орендованого автомобіля в господарській діяльності ПМК-6 відповідачем в акті перевірки не заперечується, двостороння реституція не відбулася, у зв'язку з чим позивач вважає, що не змінилася і база оподаткування.
Крім того, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Для складання податкової декларації з податку на прибуток платник податку зобов'язаний використовувати дані бухгалтерського обліку. Згідно з положеннями ст. 4 вказаного Закону доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх виникнення й обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Статтєю 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Під ознаки первинного документа договір оренди, як угода, не підпадає.
Виходячи з викладеного, нарахування додаткових зобов'язань внаслідок визнання угоди недійсною є безпідставним.
Доводи позивача суд до уваги не приймає у зв'язку з наступним.
Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, зокрема, правочин, щодо якого недодержано вимоги законодавства про нотаріальне посвідчення (ст. 219 Цивільного кодексу України).
Визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, тобто сторони такого правочину мають право не виконувати його, оскільки він не влече правових наслідків його недійсності.
Факт того, що договір оренди транспортного засобу від 01.08.2005р. є нікчемним, позивачем не заперечується.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частина 4 цієї статті передбачає, що правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Посилання позивача на ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України судом також не приймаються.
Частиною 2 ст. 236 ЦК України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Однак порядок відшкодування того, що сторона одержала на виконання правочину, в разі неможливості такого повернення, передбачена ч. 1 ст. 216 ЦК України.
Частина 3 ст. 207 Господарського кодексу України взагалі стосується господарських зобов'язань, які визнані недійсними повністю або в частині судом, а не нікчемних правочинів.
До того ж, як вказано в акті перевірки, ПМК-6 до складу валових витрат включена орендна плата у розмірі 1500 грн. також за грудень 2005р.
Однак, термін оренди за договором складає 4 місяці з 01.08.2005р. по 01.12.2005р., тобто у грудні 2005р. ПМК-6 взагалі не могло сплачувати оренду плату за цей автомобіль.
Тому включення до валових витрат вказаної суми неправомірно ще й за цих підстав.
З урахуванням викладеного, донарахування у податкових повідомленнях-рішеннях № 0006562301/0 від 05.03.2007р., № 0006562301/1 від 10.04.2007р., № 0006562301/2 від 27.06.2007р., № 0006562301/3 від 12.09.2007р. податку на прибуток у розмірі 1875 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 937,5 грн. обґрунтовано, у частині визнання нечинними рішень на вказану суму відмовлено.
Крім того, в податкових повідомленнях-рішеннях ДПІ в м. Алушта донараховано 1512,25 грн. податку на прибуток та 756,10 грн. штрафних санкцій у зв'язку з тим, що ПМК-6 включило до складу валових витрат вартість дизельного пального, яке витрачене при експлуатації орендованого автомобілю у загальній сумі 6049,13 грн., у тому числі 1711,37 грн. у 3 кварталі 2005р. (610л.), 4337,76 грн. - у 4 кварталі 2005р. (1600 л.).
Як вбачається зі зведеної відомості витрат ПММ по ПМК-6 за вересень 2005р. дизельне пальне у кількості 610 л. було використане на автомобіль з іншим номером, ніж вказаний у договорі оренди (а.с. 109).
Яким чином в акті перевірки розрахована вартість 610 л. дизельного пального - 1711,37 грн. та 342,27 грн. ПДВ, усього 2053,64 грн., встановити неможливо.
Відповідно до зведеної відомості загальна вартість 2400 л. використаного дизельного пального становить 7500 грн., тобто вартість одного литру - 3,125 грн., 610 л. - 1906,25 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів того, що ПМК-6 включило у 3 кварталі 2005р. до складу валових витрат суму 1711,37 грн. як вартість пального, що використане при експлуатації орендованого автомобілю, в акті перевірки не наведено.
Тому суд вважає цей факт недоведеним, а тому донарахування 427,84 грн. податку на прибуток та застосування 213,90грн. штрафних санкцій за вказаних підстав необґрунтовано, у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Як вбачається зі зведеної відомості витрат ПММ по ПМК-6 за листопад 2005р. бензин А-80 у кількості 1000 л. був використаний на автомобіль з номером 63-42 ХО, тобто той, що вказаний у договорі оренди (а.с. 111).
У грудні 2005р. на вказаний автомобіль було використано 600л. бензину А-80 (а.с. 110).
Вартість 1600 л. бензину відповідно до зведених відомостей становить 4335,10 грн.
В акті перевірки вартість вказана 4337,76 грн.
Оскільки суд вважає неправомірним включення до складу валового кредиту вартості пального, яке використане для експлуатації автомобіля за нікчемним договором оренди, та з урахуванням вартості пального, донарахування податку на прибуток у сумі 1084,41 грн. та застосування штрафних санкцій 542,20 грн. правомірно, у позові у цій частині відмовлено.
Також у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях донарахований податок на прибуток у сумі 2260 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 1130 грн. за порушення п. 6.1 ст. 6 Закону № 283, оскільки ПМК-6 завищено скориговані валові витрати за 1 кв. 2004р. в сумі 9040 грн.
Згідно акту попередньої комплексної документальної перевірки № 20/23-2-8/19013867 від 28.02.2005р. скориговані валові витрати 1 кв. 2004р. склали 351,06 тис. грн., а підприємством перенесена сума в розмірі 360,1 тис. грн. Уточнюючи розрахунки до ДПІ в м. Алушта за період, що перевірений, не надані.
Тобто відповідач вважає, що на підставі акту комплексної документальної перевірки № 20\23-2-8\19013867 від 28.02.2005р. ПМК № 6 повинна була подати уточнюючі розрахунки до декларації з податку на прибуток.
Таким чином, відповідач вважає, що валові витрати за 1 півріччя 2004р. завищені на 9040 грн., за 9 місяців 2004р. - на суму 9040 грн., за 2004р. - на 9040 грн.
Доводи відповідача суд до уваги не приймає у зв'язку з наступним.
Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону № 283 якщо платник податку з числа резидентів протягом звітного періоду має від'ємне значення об'єкта оподаткування, дозволяється віднесення таких балансових збитків на майбутні податкові періоди протягом п'яти податкових років, що наступають за роком виникнення такого збитку, та відповідне зменшення об'єкта оподаткування майбутніх податкових періодів протягом цих п'яти років.
Чим саме ПМК-6 порушено вказану норму закону, відповідач не довів.
Крім того, згідно з наказом ДПА України № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» № 271\7592 від 29.03.2003р. включення до декларації доходів та витрат, які не враховано в минулих звітних періодах та виявлених контролюючим органом, а також подання при цьому уточнюючих декларацій не передбачено.
У разі виявлення помилок, у тому числі не врахованих у минулих звітних періодах при обчисленні валових доходів та валових витрат, такі доходи та витрати враховуються в рядках 02.2 та 05.2 декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом № 143.
Водночас відповідно до п. 17.2 ст.17 Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
- надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5% такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
-або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний базовий період , збільшену на суму штрафу у розмірі 5% такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
У разі самостійного донарахування суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.
Під час проведення перевірок платників податків при виявленні заниження оподатковуваного прибутку суму податкового зобов'язання платника визначає контролюючий орган.
За результатами перевірки складається акт перевірки, який є підставою для визначення суми податку, не врахованої в обчисленні податкового зобов'язання минулих звітних періодів.
Таким чином, платник податку відображає лише доходи та витрати, які не враховані в минулих звітних періодах та виявлені самостійно в декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом № 143.
Порядком, затвердженим наказом № 143, не передбачено враховувати доходи та витрати, які не враховано в минулих звітних періодах та виявлених контролюючим органом.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0006562301/0 від 05.03.2007р., № 0006562301/1 від 10.04.2007р., № 0006562301/2 від 27.06.2007р., № 0006562301/3 від 12.09.2007р. у частині донарахування податку на прибуток у сумі 2260 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1130 грн. підлягають задоволенню.
Також на підставі акту перевірки від 23.02.2007р. ДПІ в м. Алушта було винесене податкове повідомлення-рішення № 0006572301/0 від 05.03.2007р., яким йому донарахований податок на додану вартість у сумі 667 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 333,5 грн., усього 1000,5 грн. за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) (Закон № 168) (а.с. 13).
За результатами оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0006572301/1 від 10.04.2007р., № 0006572301/2 від 27.06.2007р., № 0006572301/3 від 12.09.2007р.
Згідно з актом, встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 342,27 грн. у вересні 2005р., в сумі 325,33 грн. у грудні 2005р., зменшене від'ємне значення податку на додану вартість у листопаді 2005р. в сумі 542,22 грн., оскільки неналежним чином оформлений договір оренди автомобіля не створює для сторін будь-яких юридичних наслідків, у тому числі і податковому обліку підприємства-орендаря.
Тому ДПІ в м. Алушта вважає, що ПМК-6 не мало права відображати у податковому обліку податковий кредит, пов'язаний з придбанням паливно-мастильних матеріалів та запасних частин, витрачених в зв'язку з експлуатацією орендованого у фізичної особи автомобіля.
Позивач просить вказані податкові повідомлення-рішення визнати нечинними, оскільки недійсність договору оренди не тягне за собою зміни бази оподаткування.
Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Зведеною відомостю витрат ПММ по ПМК-6 за вересень 2005р. підтверджено, що дизельне пальне у кількості 610 л. було використане на автомобіль з іншим номером, ніж вказаний у договорі оренди, а вартість пального, яке вказане у відомості, не співпадає з його вартістю, яка вказана в акті перевірки.
Тому суд вважає, що донарахування податку на додану вартість у сумі 342,27 грн. за вересень 2005р. за підставами, які вказані в акті перевірки, а саме: що це податковий кредит, пов'язаний з придбанням паливно-мастильних матеріалів та запасних частин, витрачених в зв'язку з експлуатацією орендованого у фізичної особи автомобіля, а також застосування штрафних санкцій у сумі 171,08грн. неправомірно, вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.
Оскільки судом встановлено, що у грудні 2005р. на автомобіль, який вказаний у договорі оренди, було використано 600л. бензину А-80 на суму 1623,83 грн., тому донарахування ПДВ за грудень 2005р. у сумі 324,73 грн. та застосування штрафних санкцій162,42грн. правомірно, у позові у цій частині відмовлено.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1 грн. 70 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 24 грудня 2007року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. ч. 3 ст. 94, 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта № 0006562301/0 від 05.03.2007р., № 0006562301/1 від 10.04.2007р., № 0006562301/2 від 27.06.2007р., № 0006562301/3 від 12.09.2007р. у частині донарахування податку на прибуток у сумі 34974,59грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 17205,90грн.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта № 0006572301/0 від 05.03.2007р., № 0006572301/1 від 10.04.2007р., № 0006572301/2 від 27.06.2007р., № 0006572301/3 від 12.09.2007р. у частині донарахований податок на додану вартість у сумі 342,27грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 171,08грн.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Загальнобудівельного тресту «Цивільбуд» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Кримських партизан,2-б, ЄДРПОУ 19013212) 1,70грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.