Справа № 308/18997/24
10 грудня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш - Добробут» від імені та в інтересах якого діє представник, адвокат Шпуганич Василь Петрович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з утримання будинку,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш - Добробут», звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з утримання будинку.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху із зазначенням недоліків, які слід усунути. Зокрема в ухвалі було вказано на те, що:
Позивач звертаючись до суду із даним позовом просить:
«Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШДОБРОБУТ.» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 5037.26 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 757.00 грн., витрати за надання правничої допомог и в сумі 503.75 грн.;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШДОБРОБУТ.» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 5037.26 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 757.00., витрати за надання правничої допомоги в сумі 503.75 грн.;
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШДОБРОБУТ.» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 5037.26 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 757.00 грн., витрати за надання правничої допомоги в сумі 503.75 грн.;
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НАШДОБРОБУТ.» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в сумі 5037.26 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 757.00 грн., витрати за надання правничої допомоги в сумі 503.75 грн.;».
При цьому позивач зазначає, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 23.02.1994 р. виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради квартира по вищевказаній адресі загальною площею 41.9 м.кв. на праві спільної сумісної власності належить відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Копія свідоцтва додана до матеріалів позовної заяви.
Позивач зауважує, що у відповідності ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху вказано на те, що актуальної інформації про право власності на квартиру, станом на день звернення до суду із даним позовом (або станом на 27.11.2024) позивачем до суду не надано. Також матеріали справи не містять жодних відомостей на підтвердження проживання відповідачів за адресою вказаною у позовній заяві.
Крім цього, у розрахунку 3 % річних та розрахунку інфляційних втрат вказано період з січня 2017 по травень 2024 роки. При цьому, відповідно до пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ, який набрав чинності 18.04.2020 тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
Згідно позовної заяви 28.12.2016 року між ТОВ «Наш-Добробут» (надалі - Управитель) та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою (з подальшими змінами та доповненнями).
Даний договір укладений у відповідності до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за результатами проведеного конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно п.1 Договору, Управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Додатками до вказаного договору визначена ціна послуги з управління, яка складає фіксовану частину та не фіксовану, що додається - це вартість спожитої електроенергії місць загального користування.
Вартість послуг згідно Додатків 1 до Договору від 28.12.16 року становить : з 01.01.2017 року - 1,26 грн., з 01.01.2018 року - 1,57 грн., з 01.01.2019- 2,76 грн., з 01.01.2020р. - 3,03 грн., від 01.01.2021 року - 3,68 грн., з 01.01.2022 року - 4,16 грн., 1 кв.м. загальної площі майна.
Інформація щодо Управителя та ціни послуг з управління розміщувалися у друкованому виданні газети «УЖГОРОД» Ужгородської міської ради, у вигляді оголошень на кожному під'їзді обслуговуваного будинку та наданні співвласникам копій вказаних договорів.
Разом із тим, до матеріалів позовної заяви не додано доказів на підтвердження наведеному: витягів із газети «УЖГОРОД», копії оголошень, підтвердження того, що відповідачам було надано копії вказаних договорів, тощо.
За твердженням позивача, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Позивачем у додатку до позовної заяви надано підтвердження сплати судового збору, а саме копію платіжного доручення: 953 від 21/11/2024 на суму 3028,00 грн. Де платником вказано: НАШ ДОБРОБУТ ТОВ. Призначення платежу вказано «за позовом ТОВ «НАШ-ДОБРОБУТ» до ОСОБА_2 , Собранецька, 122, квв. 38, Ужгор. міськрад. суд. Закарпатської обл..», відомості про інших відповідачів по справі платіжний документ не містить.
Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Позивачем заявлено чотири майнові вимоги до різних відповідачів по справі.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий бір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно вказаної норми, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положеннями п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі Постанова), подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Пунктом 13 цієї Постанови визначено, якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Оскільки позивачем заявлено три самостійні майнові вимоги, слід сплатити судовий збір відповідно до встановлених ставок судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір».
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становить 3028,00 грн.
Таким чином, за вимогу майнового характеру щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами позивач має доплатити сплатити судовий збір в розмірі 9 084,00 грн., враховуючи часткову сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн..
У платіжній інструкції що додана до позовної заяви, вказано прізвище та ініціали відповідача « ОСОБА_2 » інших відповідачів з позовом до яких звертається ТОВ «НАШ ДОБРОБУТ» не вказано.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: Отримувач коштів- ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Рахунок отримувача - UA308999980313141206000007493 ; Код класифікації доходів бюджету-22030101.
Також зазначено що в додатку до позовної заяви представником позивача окрім іншого додано договір від 28.12.2016 де у п. 18 вказано, вказано що строк його дії до 28.12.2016; додаток до договору №1 від 28.12.2016; додаток до договору від 28.12.2016 (в новій редакції від 28.12.2021 року); додаток №1 до договору від 31.12.2018; додаткову угоду №2 про внесення змін до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.12.2018 від 01.12.2020; додаток до договору від 31.12.2018 (редакція 01.01.2020р.); додаток до договору від 31.12.2018 (редакція 01.01.2021р.);
Разом із тим, до матеріалів позовної заяви не додано копію Договору від 28.12.2016 (в новій редакції від 28.12.2021 року, додаткового договору №1 від 28.12.2017, Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.12.2018.
Позивачу було надано строк, а саме три дні з моменту отримання ухвали від 29.11.2024.
04.12.2024, від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Так, позивач до позовної заяви додає Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.12.2024 року, вказуючи на те, що актуальна інформація про зміну власників на квартиру відсутня. Представник позивача на виконання вимог ухвали надає копії Договору від 28.12.2016 (в новій редакції від 28.12.2021 року, додаткового договору №1 від 28.12.2017, Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 31.12.2018 у 5 прим. 1 для суду 4 для відповідачів. Позивач у підтвердження дії рішення виконкому № 437 від 23.12.2016, надав його копію, а також копію договору що є управителем будинку АДРЕСА_2 інформацію про вартість послуг та підстава їх нарахування, а саме договір з органом місцевого самоврядування. Інформація про тарифи опублікована у ЗМІ зокрема у газеті Карпатський об'єктив. Джерело: https://ekonomika.ko.net.ua/?p=4033.
Також у заяві про усунення недоліків вказано на те, що стосовно нарахування неустойки у період дії карантину та військового стану повідомляє що вказані обставини входять у предмет доказування. Повідомляє, що неустойка та відсотки річні на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України у період карантину та військового стану коли це було прямо заборонено не нараховувались.
При цьому у заяві про усунення недоліків представник позивача вказує, що він не погоджується з мотивами суду про необхідність у справі № 308/18997/24 доплачувати судовий збір. Із покликанням на ч.ч.2,3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» . Вказує на те, що у справі заявлено ціну позову про стягнення заборгованості в сумі 20 149.05 грн. Судовий збір сплачено з ціни позову як юридичною особою на рівні 1 прожиткового мінімуму станом на 01 січня поточного року.
Так, представник позивача вважає, що з урахуванням наведеного недоліки позовної заяви слід визнати такими що усунута, а ухвала від 29.11.2024 р. такою що виконана в установлений судом строк.
Разом із тим, як вбачається позивачем не усунуто недоліки на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Так, ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху із зазначенням недоліків, які слід усунути. Зокрема в ухвалі було вказано на те, що позивачем заявлено чотири майнові вимоги до різних відповідачів по справі.
Таким чином, за вимогу майнового характеру щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами позивач має доплатити сплатити судовий збір в розмірі 9 084,00 грн., враховуючи часткову сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн..
У платіжній інструкції що додана до позовної заяви, вказано прізвище та ініціали відповідача « ОСОБА_2 » інших відповідачів з позовом до яких звертається ТОВ «НАШ ДОБРОБУТ» не вказано.
Оскільки позивачем заявлено також три самостійні майнові вимоги, слід сплатити судовий збір відповідно до встановлених ставок судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір». Вказані реквізити для сплати судового збору.
При цьому у заяві про усунення недоліків представник позивача надає письмові заперечення на ухвалу суду, незгода із висновками судді щодо наявності недоліків позовної заяви в частині розміру сплати та порядку сплати судового збору, жодних дій по виправленню зазначених в ухвалі недоліків в цій частині не вчинялось, квитанцій про сплату судового збору не долучалась.
За положеннями підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з цим, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б давали змогу зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору в меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові.
У разі протилежного тлумачення має місце одна вимога щодо кількох відповідачів. Тоді позивач, звертаючись до суду з вимогами одразу до всіх відповідачів, має сплатити судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред'явлені окремо стосовно різних співвідповідачів. Водночас національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов'язувалися з об'єднанням або роз'єднанням позовних вимог. Те саме стосується випадку, коли декілька позивачів пред'являють вимоги до одного відповідача, тоді кожен позивач сплачує судовий збір окремо.
Таким чином, під час тлумачення терміну поняття «вимога» в такому разі має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб'єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Отже, навіть за умови пред'явлення однорідних вимог пов'язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача слід визначати окремо.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23).
Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, провадження № 12-231гс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі№ 910/13737/19, провадження № 12-36гс20, зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Позивачем заявлено окремі чотири майнові вимоги до різних відповідачів по справі.
При цьому, суд враховує, що у платіжній інструкції що додана до позовної заяви, вказано прізвище та ініціали відповідача « ОСОБА_2 » інших відповідачів з позовом до яких звертається ТОВ «НАШ ДОБРОБУТ» не вказано.
Позивач, звертаючись із позовними вимогами до суду, самостійно обирає спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Вивчивши заяву про усунення недоліків, документи, що додані до неї, вбачається, що позивачем не усунено недоліки на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом із тим, доводи представника позивача у заяві про усунення недоліків, не є підставою для висновку про те, що ним сплачено судовий збір в повному обсязі.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху було вказано на необхідність доплатити судовий збір, при цьому наведено обґрунтування. Однак позивачем на виконання вказаної ухвали доказу на підтвердження доплати ним судового збору не додано, тим самим недоліки на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунуто.
Зі змісту ст.6 Закону України «Про судовий збір» слідує, що судовий збір сплачується за кожну позовну вимогу майнового та немайнового характеру, тобто за правилами даної статті судовий збір сплачується за кожну вимогу. У разі пред'явлення кількох вимог, сума судового збору може сплачуватися однією сумою, але із урахуванням сумарного складання всіх вимог.
Заява, яка складається з декількох самостійних позовних вимог, у разі недотримання форми і змісту позову в певній частині самостійних вимог тягне за собою не відповідність формі і змісту позовної заяви в цілому.
Таким чином, до цього часу недоліки, на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху - позивачем не усунуто.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. UnitedKingdom)).
Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (PerezdeRadaCavanilles проти Іспанії", № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Право особи на доступ до правосуддя гарантовано статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.
Реалізацію права на доступ до правосуддя повинні забезпечувати, зокрема і судові органи.
Разом із тим, слід зазначити, що стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (справа «Мушта проти України», заява №8863/06, рішення від 18.11.2010, пункти 37-38; Справа "Golder v. The United Kingdom", заява №4451/70, рішення від 21.02.1975, пункт 38).
В даному випадку, зазначена в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вимога сплати судового збору, щодо усунення недоліків, не є надмірним формалізмом.
Таким чином з наведеного вбачається, що недоліки на які вказано в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2024 про залишення позовної заяви без руху не усунуто. Отримана заява на виконання ухвали без руху по формі та змісту не усуває недоліки, що викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо відкриття провадження без доданих до позовної заяви копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб) не відповідає таким засадам (принципам) судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Вважає за необхідне вказати на те, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (Справа «Надточій проти України», заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008, пункт 26; див. серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no.39594/98, п.72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28.08.1991, Серія A no. 208-B, п.33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12.10.1992, Серія A no.245-C, п.26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no.54698/00, п.28, від 08.06.2006).
Таким чином, з огляду на вказане, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Окрім того, право позивача на судовий захист не порушено, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, про що вказав місцевий суд в ухвалі у даній справі, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш - Добробут» від імені та в інтересах якого діє представник, адвокат Шпуганич Василь Петрович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з утримання будинку,- вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїпроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош