Справа № 308/15556/23
05 грудня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
Головуючого судді - Бедьо В.І.,
при секретарі Молдован Д.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Ужгородської міської ради до громадянина Словаччини ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за оренду земельної ділянки,-
11 вересня 2023 року Ужгородська міська рада звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01.08.2020 по 05.02.2023 у розмірі 1 467 565,77 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим,що 01.03.2019 року до Державного реєстру речових прав внесено відомості про набуття ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - цех по переробці деревини літ. А (3-х поверховий) загальною площею 962,7 кв.м.; - котельня з насосною підстанцією літ. В (І-о поверхова) загальною площею 115,1кв.м.; - сушарня з складом літ. Г (І-о поверхова) загальною площею 67,8 кв.м.; - паркетний цех літ. Д (І-о поверховий) загальною площею 674 кв.м.; - навіс для лісоматеріалів літ. З (І-о поверховий) загальною площею 75,0 кв.м.; - навіс літ. К загальною площею 93,6 кв.м.; - огорожа №3 - бетонний цоколь, огорожа №4 - бетонні плити та металева сітка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер власник вищевказаного нерухомого майна.
В подальшому, згідно відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відбувався перехід права власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна, а саме: 02.02.2023 року, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 60 на ім'я громадянина Словацької Республіки - ОСОБА_4 . 06.02.2023 року, між представником ОСОБА_4 та директором ТОВ “Закапратолія» складено акт-правочин № 1-2023 від 06.02.2023 року, котрий посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В., про передачу-прийняття до статутного капіталу товариства даних об'єктів нерухомого майна.
При цьому, спадкоємець не повідомляв міську раду про набуття спадщини.
Натомість, відповідний факт виявлено лише 17.04.2023 року при поданні до міської ряди відповідної заяви ТОВ «Закарпатолія». Зокрема, з поданих документів, в т.ч. з використанням доступу до Державного реєстру речових прав підтверджено відомості про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на вказані вище будівлі та споруди на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.02.2023 року.
Земельна ділянка, площею 2,5505 га на котрій розміщено вищевказані об'єкти нерухомості є сформованою в порядку, що визначений статтею 79-1 Земельного кодексу України та зареєстрованою за Ужгородською міською радою з присвоєнням кадастрового номеру 2110100000:37:001:0234.
Однак, структурні підрозділи Ужгородської міської ради не володіють інформацією, щодо сплати коштів за використання земельної ділянки під будівлями та спорудами, що перебувають у приватній власності відповідача, та розташовані на землі, яка перебуває у комунальній власності міста.
Отже, відповідач використовує земельну ділянку комунальної форми власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості - без належної на те правової підстави.
На переконання Ужгородської міської ради, відповідач будучи фактичним власником та єдиним спадкоємцем майна зобов'язаний відшкодовувати безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки під належними йому об'єктами нерухомості, за період з 01.08.2020 по 05.02.2023 у розмірі 1 467 565,77 грн..
Представник Відповідача надіслав до суду письмові пояснення в яких він заперечує проти задоволення позову. Вказує на те, що оскільки Ужгородська міська рада лише 13.06.2024 затвердила проекти землеустрою та прийняла рішення про передання її в оренду, і в даному випадку не Відповідачу, а третій особі, то в такому випадку до цієї дати неможливим було укладення договору оренди взагалі та на це не було рішення власника земельної ділянки. Тобто, ОСОБА_2 до затвердження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання ділянки в оренду, не мав ні права, ні обов'язку зі сплати орендної плати, оскільки земельна ділянка знаходилась лише в процесі оформлення, а власником не було прийнято рішення про оренду.
Вважає , що азначений підхід буде також суперечити і ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідач не міг притримати у себе майно (орендну плату) за умови, коли власник майна (Ужгородська міська рада) не прийняла рішення про передання в оренду. Також зазначає, що посилання позивача на те, що вищевказаний факт спадкування був виявлений ним лише 17 квітня 2023 року не підтверджено належними доказами та виходить за межі принципу обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав на момент перевірки використання Відповідачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 під об?єктами нерухомого майна, вищевказане нерухоме майно вже не належало на праві власності та вибуло з володіння ОСОБА_1 до ТОВ «Закарпатолія» та ним не використовувалося, а отже і посилання Позивача на вищевказаний протокол перевірки від 14 липня 2023 року є абсолютно нелогічним та безглуздим. Окрім того, Позивачем не надано жодного іншого документу (протоколу) чи іншого доказу, який би підтверджував використання Відповідачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 під об?єктами нерухомого майна за періоди з 2020 по 2023 роки.Також звертає увагу на тому, що Позивач пропустив встановлений законом шестимісячний строк, встановлений для звернення до спадкоємця за захистом своїх прав.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач та представник відповідача також в судове засідання не з'явилися, представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 13 червня 2024 року рішенням Ужгородської міської ради № 1309 ТОВ «Закарпатолія» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (кадастровий, номер 2110100000:37:001:0234) в натурі (на місцевості), площею 2,5505 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_1 .
Статтею 79 Земельного кодексу України, визначено, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із приписами ч.ч.1-4 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкту цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Разом з цим, відповідно до вимог ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч.1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній жилий будинок, будівлю або споруду визначаються ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України.
Згідно з частинами першою, другою ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, до набувача нерухомого майна за договором придбання нерухомості переходить право на земельну ділянку в тому обсязі та на тих же підставах, що й були у попереднього власника.
Таким чином, після укладення договорів купівлі-продажу нежитлових будівель і державної реєстрації нотаріусом прав власності на них у відповідача, як покупця, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні будівлі.
Суд звертає увагу на те, що правовідносин, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, має застосовуватися спеціальна норма закону, а саме ст. 120 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу, в якій не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель.
Таким чином, необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об'єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зробила висновок, що «саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Відповідно до ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав та важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту ст.ст.120, 125 ЗК України та положень ст.1212 ЦК України вбачається, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Зазначена правова позиція є усталеною та викладена в численних постановах Верховного Суду, зокрема, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.
Суд приходить до висновку, що таким чином, факт присвоєння орендної плати, притримання її у себе та неперерахування позивачу не знаходить свого належного підтвердження, оскільки Позивач Ужгородська міська рада лише 13 червня 2024 року затвердила проекти землеустрою (формування земельної ділянки) та прийняла рішення про передання її в оренду, і в даному випадку не Відповідачу, а третій особі.
Суд зауважує, що для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку необхідно з'ясувати, чи є земельна ділянка об'єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою. Дана позиція знайшла своє відображення в постановах Верховного Суду викладені від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18 та від 17.03.2020 у справі №917/353/19.
Так, сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Якщо тлумачити приписи ст.1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку). Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12.10.2021 у справі №910/17324/19, провадження №12-12 гс 21, від 09.11.2021 у справі №9051680/20, провадження №12-48 гс 21.
Тобто, до затвердження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання ділянки в оренду, відповідач не мав ні права, ні обов'язку зі сплати орендної плати, оскільки земельна ділянка знаходилась лише в процесі оформлення, а власником не було прийнято рішення про оренду. Отже, стягнути саме орендну плату за період, в якому власником навіть не було прийнято рішення про оренду як обов'язок відповідача, що ним не було виконаний - неможливо, так як зазначений підхід суперечить і ст.1212 ЦК України, оскільки відповідач не міг притримати у себе майно (орендну плату) за умови, коли власник майна (Ужгородська міська рада) не прийняла рішення про передання в оренду.
В підтвердження своїх доводів Позивач вказує, що з метою перевірки умов використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кодастровий номер 2110100000:37:001:0234) 14 липня 2023 року посадовими особами Ужгородської міської ради (комісією) було проведено візуальний огляд умов використання земельної ділянки (без проникнення (входу) на територію). Надалі на підставі вищевказаної перевірки 14 липня 2023 року затверджено протокол засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) та проведено розрахунок заданих збитків виходячи із зафіксованої площі використання земельної ділянки.
Суд в даному випадку звертає увагу на наступне - згідно матеріалів справи 02 лютого 2023 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітулою Г.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за законом №60 на ім'я громадянина Словацької Республіки - ОСОБА_6 .
06 лютого 2023 року між представником ОСОБА_4 та директором ТОВ «Закарпатолія» складено акт-правочину №1-2023 від 06. 02.02.2023 року, котрий посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В., про передачу-прийняття до статутного капіталу товариства даних об'єктів нерухомого майна.
З цього слідує те, що на момент перевірки використання Відповідачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 під об?єктами нерухомого майна вищевказане нерухоме майно вже не належало на праві власності та вибуло з володіння ОСОБА_1 до ТОВ «Закарпатолія» та ним не використовувалося. Таким чином вищевказаний протокол перевірки від 14 липня 2023 року не може слугувати підтвердженням користування Відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 під об?єктами нерухомого майна, іншого підтверджуючого доказу Позивачем не надано.
Суд констатує, що оскільки в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, то площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум. Посилання на рішення ради, яким, відбувалось затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передача в оренду відповідачу земельної ділянки певного розміру, не свідчать про фактичне користування відповідачем саме такою площею земельної ділянки, а лише про намір відповідача взяти в оренду земельну ділянки такого розміру, а отже і розрахована позивачем сума неодержаної ним суми орендної плати, не підтверджена.
Відтак має значення площа, яку фактично використовує Відповідач в таких позовах, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об'єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.
На необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки звернула свою увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, та у постанові від 04.12.2019 зі справи № 917/1739/17.
Як встановлено матерілами справи, з протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 14 липня 2023 року щодо використання земельної ділянки АДРЕСА_1 не вбачається на якій саме підставі комісія дійшла висновку, що Відповідач використовував земельну ділянку розміром 2,5505 га.
Відповідно до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Отже прийнявши відповідне рішення щодо складання вищевказаного протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 14 липня 2023 року и) або іншої інформації про площу земельної ділянки для визначення збитків, що використовується відповідною особою, Позивач мав дотримуватися цих вимог у спірних правовідносинах.
На необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, яка використовується особою, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства звернула свою увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, оскільки за договором купівлі-продажу відповідач набув у власність частину будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці.
Водночас, вивченням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_7 набув у спадок конкретно визначене майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: цех по переробці деревини літ. А (3-х поверховий) загальною площею 962, 7 кв. м.; Котельня з насосною підстанцією літ. В (1-о поверхова) загальною площею 115,1 кв. м; Сушарня з складом літ. Г (1-о поверхова) загальною площею 67,8 кв. м.; Паркетних цех літ. Д (1-поверхова) загальною площею 674 кв.м.; Навіс для лісоматеріалів літ. З (1-о поверховий) загальною площею 75, 0 кв. м; Навіс літ. К загальною площею 93, 6 кв. м; Огорожа №3 - бетонний цоколь, огорожа №4 - бетонні плити та металева сітка. Загальна площа складає 1988,2 кв. м., що явно є відмінним від площі, вказаної Позивачем.
Крім того, згідно з долучених Відповідачем матеріалів встановлено, що Ужгородська міська рада по земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:37:001:0234 застосовує різні підходи щодо визначення площ її використання та подальшого ініціювання стягнення сум безпідставно збережених коштів.
Зокрема, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.08.23 у справі 308/15396/21, яке набрало законної сили, задоволено позов Ужгородської міської ради до попереднього власника об'єктів нерухомості, яким встановлено фактичні обставини щодо площі використання земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:37:001:0234 під фактичною площею забудови (визначено як 2326 кв.м.) .
Таким чином, суд констатує, що Ужгородською міською радою не доведено використання ОСОБА_8 земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 2110100000:37:001:0234, площею 25505 кв. м..
Отже, позовні вимоги Ужгородської міської ради про стягнення з ОСОБА_4 безпідставно збережених кошті за використання земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:37:001:0234 за період з 01.08.2020 по 05.02.2023 у розмірі 1 467 565,77 грн., що розрахована з площі 25505 кв. м. є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 11, 319,373, 391, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 79-1, 93, 120, 122, 124, 125, 206 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 81, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -
В задоволенні позовної заяви Ужгородської міської ради до громадянина ОСОБА_9 про стягнення орендної плати за оренду земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.І.Бедьо