справа № 166/1276/24
провадження № 1-кп/166/104/24
категорія: 93
іменем України
11 грудня 2024 року сел. Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024035570000248, відомості про яке внесено до ЄРДР 16 червня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мельники-Мостище Камінь-Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, снайпера-розвідника військової частини НОМЕР_1 , солдата, у порядку ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
установив:
Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 у званні солдат ОСОБА_4 15 червня 2024 року в нічну пору доби, діючи за попередньою змовою в групі з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, в умовах воєнного стану, перебуваючи на пасовищі на вул. Шевченка у с. Шменьки Ковельського району Волинської області, за координатами 51,6362000,24,4481020, діючи з прямим умислом та з корисливим мотивом, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись, що їхні дії ніким не помічені, шляхом вільного доступу, таємно викрали коня коричневої масті, віком 20 років, вартістю 25000 грн, чим спричинили потерпілій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальні збитки на вказану суму.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений винуватість у вчиненому визнав повністю, дав показання про те, що на початку літа цього року він та його товариш (особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження) сиділи поблизу ставків на вулиці Центральна у сел. Ратне за столиком, де вживали спиртне. Товариш у мобільному телефоні побачив оголошення про купівлю коня й запропонував йому викрасти коня й продати його, а отримані кошти поділити між собою. Він на цю пропозицію погодився. У нього вдома вони взяли мотузку та вирушили на найближче пасовище, що у с. Шменьки за 3 км від сел.. Ратне. На пасовищі забрали першого, якого побачили, коня й відвели у хлів за його ( ОСОБА_4 ) місцем проживання. Наступного дня за дзвінком товариша до його будинку прибув покупець, який оглянув коня й заплатив за нього 15 тисяч гривень. Виручені кошти вони поділили між собою навпіл. Того ж дня за орієнтуванням він був виявлений працівниками поліції у м. Луцьку, куди він приїхав. Як йому стало відомо пізніше, покупець коня виклав у Інтернеті оголошення про продаж придбаного у них коня. За цим оголошенням потерпіла впізнала свого коня й звернулася до поліції. Коня їй повернув його покупець, товариш відшкодував останньому 7500 грн, він зобов'язується теж повернути свою частину. У скоєному розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, указав, що на даний час має намір повернутися на службу до лав ЗСУ.
Потерпіла у судове засідання не з'явилася, просила справу розглянути за її відсутності в зв'язку із виїздом за межі України, висловила позицію щодо призначення не суворого покарання.
Згідно із ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 24.11.2024 матеріали провадження щодо іншої особи, у групі з якою ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, виділено в окреме провадження в зв'язку із розшуком цієї особи.
Суд установив, що фактичні обставини справи ніхто з учасників судового провадження не оспорює, останні правильно розуміють їх зміст, їм роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи, що у суду не має жодних сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, суд за їх згодою відповідно до ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд уважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і кваліфікує такі його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Згідно із статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. З огляду на принципи співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Прокурор просив призначити винному покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Суд за нормами кримінального закону вправі вибирати у визначених законом межах заходи примусу певного виду і розміру. Така дискреційна функція суду потребує взяття до уваги й оцінки усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким умисним злочином, тому доходить переконання про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням суд виходить із таких міркувань.
За приписами ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403, 405, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Обов'язковою умовою застосування цієї норми є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.
Суд ураховує дані про особу обвинуваченого, який непогашеної чи незнятої судимості не має, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, за місцем проживання та несення служби характеризується незадовільно.
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, про яке свідчить, крім визнання обвинуваченим факту скоєння кримінального правопорушення, жаль з приводу вчиненого, осуд своєї поведінки.
Обставини, які обтяжують покарання, відсутні.
Незважаючи на те, що думка потерпілої не є визначальною при призначенні покарання, однак суд з огляду на наведені вище обставини бере до уваги позицію ОСОБА_5 , яка будь-яких претензій до обвинуваченого не має та наполягає на незастосуванні до винного суворого покарання.
Оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд уважає ці обставини такими, що дають підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання, у зв'язку з чим уважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням передбачених ст. 76 КК України обов'язків.
Саме таке покарання, на думку суду, відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципу пропорційності, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, не становитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченого, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
Суд, з огляду на вчинення злочину групою осіб, стягує з обвинуваченого процесуальних витрат на залучення експерта у розмірі567, 96 грн.
Долю речових доказів суд у даному провадженні не вирішує, уважає за доцільне вирішити його в рамках виділеного провадження з метою об'єктивного з'ясування обставин такого провадження.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 96 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя Ратнівського
районного суду ОСОБА_1