10 грудня 2007 р.
№ 17/264
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кота О.В.,
Шевчук С.Р. (доповідач),
Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"
на постанову
у справі
господарського суду
за позовом
до
про
Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 року
№ 17/264
міста Києва
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн"
Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"
зміну договору найму та зобов'язання до припинення дій
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Сенатос В.О. -ген. дир. (протокол б/н від 17.09.2001р.)
Грабєжов О.Е. (дов. б/н від 10.05.2007р.)
Черненко А.Н. (дов. № б/н від 25.06.2007р.)
- відповідача: Соболь М.П. (дов. № 2023-13 від 27.09.2007р.)
У травні 2006р. товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про зміну умов договору найму та зобов'язання до припинення дій.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2007 (суддя Балац С.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. (головуючий Сотніков С.В., судді Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.) вказане рішення суду скасовано та позов задоволено. Внесено зміни в договір найму №ДО-19/Б-2005р. від 01.06.2005р. (пункт 4.1 викласти в наступній редакці: "4.1 Договір найму складається на строк 51 місяць: з 01.06.2005р. по 31.08.2009р.").
Не погоджуючись з зазначеною постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 22.12.2004 р. між ТОВ “Науково-виробнича фірма “Пластмодерн» та ВАТ “Більшовик» укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язалися у майбутньому в строк до 28.02.2005 р. включно укласти у нотаріальній формі договір купівлі-продажу нежилої будівлі: ремонтно-механічного цеху № 13 в цілому на умовах визначених цим попереднім договором.
В пункті 4 попереднього договору позивач зобов'язувався сплатити на поточний рахунок відповідача аванс у розмірі 400.000,00 грн., який сплачується у рахунок майбутніх платежів по основному договору за об'єкт на підтвердження зобов'язання по купівлі об'єкту і на забезпечення виконання основного договору. При цьому, пунктом 10 сторони визначили, що в разі не укладення основного договору сума 400.000.00 грн., що виплачена згідно п. 4 підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за рік згідно договору оренди об'єкту, який сторони повинні підписати протягом 10 днів з дати укладення цього попереднього договору на умовах, на яких об'єкт перебуває в оренді на час підписання цього попереднього договору.
01.06.2005 між сторонами укладено договір найму № ДО-19/Б-2005, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування механіко-ремонтний цех № 13. Строк дій даного договору був встановлений з 01.06.2005 р. по 28.05.2006 р.
В подальшому, позивач отримав від ТОВ “Пластмодерн-Маш» лист від 03.05.2006 р. №10-р, в якому останній повідомив позивача, що ТОВ “Пластмодерн-Маш» уклало з ВАТ “Більшовик» договір від 01.10.2001р. № ДО-23-2001 на оренду механіко-ремонтного цеху № 13, однією з суттєвих умов якого, станом на 22.12.2004, був - термін договору оренди, а саме: 51 місяць.
В зв'язку з цим, позивач листом від 12.05.2006 № 154/06 просив відповідача внести відповідні зміни до договору найму, встановивши строк найму - 51 місяць з 01.06.2005 р. по 31.08.2009 р. На що відповідач, в листі від 16.05.2006 № 744-33 повідомив, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва приписом від 27.04.2006 № 6209/10/24-137 заборонено укладати договір оренди з ТОВ “НВФ “Пластмодерн». Цим же листом відповідач повідомив позивача про закінчення строку дії договору найму та пропонував звільнити приміщення цеху № 13 та передати його по акту ВАТ “Більшовик».
За таких обставин, ТОВ НВФ "Пластмодерн» звернувся до суду з вимогою змінити договір найму, встановивши строку найму 51 місяць. Обґрунтовуючи це тим, що в положеннях п.10 попереднього договору від 22.12.2004 сторони домовились, що в разі не укладення основного договору сторони повинні укласти договір оренди і зарахувати сплачені ТОВ НВФ «Пластмодерн» грошові кошти в рахунок майбутніх орендних платежів.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що протягом 10-тиденного строку, визначеного п. 10 попереднього договору, сторони не проявили ініціативу та не підписали, передбачений цим пунктом, договір оренди, а тому, в силу ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України, зобов'язання по його укладенню припинились.
Втім, з таким висновком суду не погодилась апеляційна інстанція, зазначивши, що після підписання попереднього договору від 22.12.2004р. сторони уклали договір оренди, передбачений п. 10, в спрощений спосіб, а саме шляхом обміну листами та підтвердженням прийняття до виконання замовлень.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення» від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як суди не з'ясували до кінця правовий зміст і підстави заявлених вимог та правову природу спірних правовідносин, а звідси і не встановити дійсні права та обов'язки сторін.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. В даній справі мова йде про договір найму, який в силу вимог закону повинен укладатись в письмовій формі, а в разі укладення його на строку більше року, ще й підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Тоді як, суди, розглядаючи спір про внесення змін в договір найму, не перевірили чи укладався даний договір в тій кваліфікованій письмовій формі, яка передбачена нормами ст. ст. 207, 793 Цивільного кодексу України та не з'ясували, якими нормами права повинні регулюватися спірні правовідносини найму, виходячи з форми власності об'єкту найму.
Разом з цим, не можна погодились з посиланням Київського апеляційного господарського суду на те, що договір найму був укладений сторонами у спрощеній формі, оскільки суд не перевірив чи дотрималась така форма сторонами в повній мірі, виходячи з вимог ст. ст. 180 та 181 Господарського Кодексу України та не вказав, якими нормами права передбачена можливість укладення договору найму у такій формі.
До того ж, в ході розгляду даної справи ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не з'ясували по якому договору цех №13 знаходився в оренді у позивача до укладення попереднього договору, про що вказано в п. 10 цього договору. Судам слід було перевірити з якого часу позивач сплачував орендну плату, по яких рахунках та на підставі якого договору, що вплинуло б на встановлення фактичних обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору.
Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд справи, оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32-34, 43 ГПК України, суди не з'ясували належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2007р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2007р. у справі №17/264 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.