Справа № 953/6922/24
н/п 1-кс/953/8928/24
"06" грудня 2024 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження №12024220000000403 від 22.03.2024, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Краматорськ, Донецької області, громадянки України, пенсіонерки за віком, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, -
Встановив:
Старша слідча в ОВС СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження №12024220000000403 від 22.03.2024 звернулася до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов*язання відносно ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024220000000403 від 22.03.2024 за фактом заволодіння державними коштами, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем внаслідок безпідставного погодження посадовими особами Ізюмської міської військової адміністрації заяв місцевих мешканців про знищення їх житла, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15, ч.4 ст.191, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 ч.2 ст.209 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_7 являючись службовою особою, обіймаючи посаду заступника начальника Ізюмської МВА, та будучи керівником Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Ізюмської МВА, за пособництва ОСОБА_8 , ОСОБА_9 діючи умисно, з метою незаконного збагачення протиправним шляхом, зловживаючи службовим становищем, використовуючи фіктивні документи, забезпечив позитивний розгляд Комісією заяви від імені ОСОБА_10 про отримання компенсації за начебто його руйнування внаслідок обстрілів або інших військових дій житло за адресою: АДРЕСА_2 . У подальшому, 08.03.2024 ОСОБА_10 видано житлові сертифікати на придбання іншого об'єкту житлової нерухомості на загальну суму 1 454 505 грн.
З метою заволодіння бюджетними грошовими коштами, ОСОБА_7 запропонував бабусі своєї дружини ОСОБА_4 сприяти у вчиненні злочину шляхом усунення перешкод, що виражається у фіктивному продажі ОСОБА_10 належного їй на праві власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , за всю вартість вищевказаних житлових сертифікатів, на що ОСОБА_4 надала згоду.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, 02.04.2024 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , уклала із ОСОБА_10 фіктивний договір купівлі-продажу належного їй житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 за суму 1 454 505,00 грн., зазначивши як спосіб оплати житлові сертифікати, видані ОСОБА_10 на придбання іншого об'єкту житлової нерухомості.
Доводячи злочинний план з заволодіння бюджетних грошових коштів до кінця, 04.04.2024 ОСОБА_4 отримала на свій банківський рахунок, відкритий в АТ «Державний Ощадний банк України», кошти, раніше заброньовані ОСОБА_10 на придбання іншого об'єкту житлової нерухомості на загальну суму 1 454 000 грн., які у період з 08.04.2024 по 15.08.2024 зняла з банківського рахунку, перевівши їх у готівку, та вподальшому передала їх ОСОБА_7 .
Таким чином ОСОБА_7 за пособництва ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 заволодів бюджетними грошовими коштами на загальну суму 1 454 000 грн., виділеними ОСОБА_10 у якості компенсації за зруйноване його житло, чим в умовах воєнного стану завдав державі, в особі Міністерства розвитку громад та територій України матеріальну шкоду у особливо великому розмірі.
Окрім цього, ОСОБА_7 достовірно знаючи про те, що кошти за житловими сертифікатами, виданими ОСОБА_10 на загальну суму 1 454 000 грн. прямо та повністю одержані злочинним шляхом, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , яка склала довіреність, якою уповноважив ОСОБА_7 придбати на її ім'я транспортний засіб, 10.05.2024 вчинив правочин щодо частини цього майна шляхом укладення з ОСОБА_11 договору купівлі-продажу та придбання автомобілю марки NISSAN QASHQAI 2017 року випуску за 400 000 грн., таким чином вчинив дії, які спрямовані на набуття, володіння і використання майна, одержаного злочинним шляхом, тобто легалізував кошти у сумі 400 000 грн.
ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених: ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, тобто пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великому розмірі; ч.2 ст.209 КК України, тобто розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій, вчинення правочину з таким майном та вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб.
Вказує, що у ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, неправомірного впливу на свідків, враховуючи обставини вчинення правопорушення та дані по особі.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив про його задовольнити.
Підозрювана заперечувала проти задоволення клопотання. Адвокат підтримав позицію підозрюваної, вказуючи, що підозра не є обґрунтованою і необхідно відмовити у задоволенні клопотання.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваної встановлено, що вона показання дає добровільно.
Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази встановив, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12024220000000403 від 22.03.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15, ч.4 ст.191, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 ч.2 ст.209 КК України.
04.12.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених: ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.2 ст.209 КК України.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.2 ст.209 КК України: відомостями, викладеними у протоколах допитів свідків ОСОБА_10 від 20.08.2024 та 03.09.2024, ОСОБА_12 від 30.09.2024, ОСОБА_13 від 26.09.2024, ОСОБА_14 від 04.10.2024, ОСОБА_15 від 27.08.2024, ОСОБА_16 від 26.09.2024; відомостями, викладеними у протоколі проведення негласних слідчих (розшукових) дій; документами, отриманими у ході здійснення досудового розслідування, у тому числі під час проведення обшуку, тимчасового доступу; звіти про обстеження житлових будинків за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , складеними експертом ФОП ОСОБА_9 , інші документи стосовно нібито знищеного вказаних будинків;службові документи стосовно ОСОБА_7 , відомості щодо діяльності Комісії - розпорядження начальника Ізюмської МВА «Про затвердження складу комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна в наслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України» та Положення про Комісію; відомості від ДП «ДІЯ» щодо видачі житлових сертифікатів ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ;відомості від АТ «Ощадбанк», стосовно руху коштів по банківському рахунку ОСОБА_4 ; висновками судових будівельно-технічних експертиз №6925 від 25.09.2024, №7407/7408 від 23.10.2024, №7388/7389 від 24.10.2024.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; - недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому, факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.2 ст.209 КК України за викладених у клопотанні обставин.
А тому, вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Обґрунтованих даних з боку сторони захисту на спростування зазначеного під час розгляду даного клопотання не надано.
Слідчий суддя станом на теперішній час враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, що обґрунтовуються суворістю можливого покарання за кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 та обставинами вчиненого, даними по особі підозрюваної.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя враховує всі дані по особі підозрюваної, що раніше не судима, заміжня, проживає в Харківській області, пенсіонерка за віком.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для обрання запобіжного заходу має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Запобіжний захід може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваній, даних про особу підозрюваної, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, для забезпечення підозрюваною виконувати покладених на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
За таких підстав, та з врахуванням того, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства у період воєнного часу, слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати запобіжний захід підозрюваній саме у вигляді особистого зобов*язання в межах поданого клопотання та повноважень слідчого судді з даного питання, і саме цей запобіжний захід є найбільш сприятливий, з врахуванням всіх обставин справи та забезпечений не порушувати інтереси як держави, так і учасників справи.
Таким чином, спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про можливість обрання запобіжного заходу, який заявлений у клопотанні в межах досудового розслідування. Заперечення захисту з даного питання не спростовують висновки слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором по кримінальному провадженню № №12024220000000403 від 22.03.2024 - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання, до 04.02.2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з службовими особами та працівниками Ізюмської міської військової адміністрації, головою, заступником голови та членами Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Ізюмської МВА, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, а також свідками кримінального правопорушення ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Ухвалу направити для виконання до відділу поліції за місцем проживання підозрюваної через прокурора, який приймає участь у розгляді клопотання - ОСОБА_3 .
Встановити строк дії ухвали до 04.02.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя - ОСОБА_1