Справа № 953/6922/24
н/п 1-кс/953/8926/24
"06" грудня 2024 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження №12024220000000403 від 22.03.2024, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , депутата Ізюмської міської ради Харківської області, безпартійного, працюючого на посаді начальника Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.15, ч.4 ст.191, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, -
Встановив:
05.12.2024 до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження №12024220000000403 від 22.03.2024, відносно ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024220000000403 від 22.03.2024 за фактом заволодіння державними коштами, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем внаслідок безпідставного погодження посадовими особами Ізюмської міської військової адміністрації заяв місцевих мешканців про знищення їх житла, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15, ч.4 ст.191, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 ч.2 ст.209 КК України.
ОСОБА_4 являючись службовою особою, обіймаючи посаду заступника начальника Ізюмської МВА, та будучи керівником Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Ізюмської МВА (далі-Комісія), за пособництва ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діючи умисно, з метою незаконного збагачення протиправним шляхом, зловживаючи службовим становищем, використовуючи фіктивні документи, забезпечив позитивний розгляд Комісією заяви від імені ОСОБА_11 про отримання компенсації за начебто його руйнування внаслідок обстрілів або інших військових дій житло за адресою: АДРЕСА_3 та, у подальшому, 04.04.2024 заволодів бюджетними грошовими коштами на загальну суму 1 454 000 грн., виділеними ОСОБА_11 у якості компенсації за зруйноване його житло, чим в умовах воєнного стану завдав державі, в особі Міністерства розвитку громад та територій України матеріальну шкоду у особливо великому розмірі.
Окрім цього, ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що кошти за житловими сертифікатами, виданими ОСОБА_11 на загальну суму 1 454 000 грн. прямо та повністю одержані злочинним шляхом, за попередньою змовою з ОСОБА_10 10.05.2024 вчинив правочин щодо частини цього майна шляхом укладення з ОСОБА_12 договору купівлі-продажу та придбання автомобілю марки NISSAN QASHQAI 2017 року випуску за 400 000 грн., таким чином вчинив дії, які спрямовані на набуття, володіння і використання майна, одержаного злочинним шляхом, тобто легалізував кошти у сумі 400 000 грн.
Також, ОСОБА_4 являючись службовою особою, обіймаючи посаду заступника начальника Ізюмської МВА, та будучи керівником Комісії за пособництва ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повторно, діючи умисно, з метою незаконного збагачення протиправним шляхом, зловживаючи службовим становищем, використовуючи фіктивні документи, забезпечив позитивний розгляд Комісією заяви від імені ОСОБА_13 про отримання компенсації за начебто руйнування внаслідок обстрілів або інших військових дій житло останнього за адресою: АДРЕСА_4 . 25.06.2024 ОСОБА_13 видано житловий сертифікат на придбання іншого об'єкту житлової нерухомості на суму 849 225 грн., про що ОСОБА_13 не було відомо. ОСОБА_4 вчинив усі дії, які вважав за необхідні для заволодіння бюджетними грошовими коштами в умовах воєнного стану у великому розмірі на загальну суму 849 225 грн., шляхом реалізації житлового сертифікату, виданого на ім'я ОСОБА_13 без відома останнього, проте злочин не доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки бюджетні грошові кошти за житловий сертифікат, виданий на ім'я ОСОБА_13 не надійшли через відсутність фінансування з боку Мінінфраструктури та у зв'язку з припиненням злочинної діяльності правоохоронними органами.
Також, ОСОБА_4 являючись службовою особою, обіймаючи посаду заступника начальника Ізюмської МВА, та будучи керівником Комісії за пособництва ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повторно, діючи умисно, з метою незаконного збагачення протиправним шляхом, зловживаючи службовим становищем, використовуючи фіктивні документи, забезпечив позитивний розгляд Комісією заяви від імені ОСОБА_14 про отримання компенсації за начебто руйнування внаслідок обстрілів або інших військових дій житло останнього за адресою: АДРЕСА_5 . 25.06.2024 ОСОБА_14 видано житловий сертифікат на придбання іншого об'єкту житлової нерухомості на суму 2 477 472,40 грн. ОСОБА_4 вчинив усі дії, які вважав за необхідні для заволодіння бюджетними грошовими коштами в умовах воєнного стану у великому розмірі на загальну суму 2 477 472,40 грн., шляхом реалізації житлового сертифікату, виданого на ім'я ОСОБА_14 , проте злочин не доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки бюджетні грошові кошти за житловий сертифікат, виданий на ім'я ОСОБА_14 не надійшли через відсутність фінансування з боку Мінінфраструктури та у зв'язку з припиненням злочинної діяльності правоохоронними органами.
04.12.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених:ч.5 ст.191 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великому розмірі;ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України, тобто закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, у великому розмірі;ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, тобто закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великому розмірі;ч.2 ст.209 КК України, тобто розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій, вчинення правочину з таким майном та вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб.
На даний час, у органу проведення досудового розслідування існують підстави вважати, що на теперішній час наявні ризики передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав. Прокурор зазначив, що зібрані докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що вказано в підозрі та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його адвокат з приводу клопотання прокурора заперечували, вказуючи, що підозра не є обґрунтованою, ризики не доведені, просили відмовити прокурору у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати інший, не пов*язаний з триманням під вартою, або обрати мінімальний розмір застави. Адвокат подав до суду заперечення в письмовому вигляді з додатками.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024220000000403 від 22.03.2024 23, за ч.5 ст.191, ч.2 ст.15, ч.4 ст.191, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 ч.2 ст.209 КК України.
04.12.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України;ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, ч.2 ст.209 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, останній є осудною особою, яка досягла 16-річного віку та є громадянином України.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191; ч.2 ст.15, ч.4 ст.191, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191,ч.2 ст.209 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, а саме: відомостями, викладеними у протоколах допитів свідків ОСОБА_11 від 20.08.2024 та 03.09.2024, ОСОБА_13 від 30.09.2024, ОСОБА_14 від 26.09.2024, ОСОБА_15 від 04.10.2024, ОСОБА_16 від 27.08.2024, ОСОБА_17 від 26.09.2024; відомостями, викладеними у протоколі проведення негласних слідчих (розшукових) дій; документами, отриманими у ході здійснення досудового розслідування, у тому числі під час проведення обшуку, тимчасового доступу: звіти про обстеження житлових будинків за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , складеними експертом ФОП ОСОБА_9 , інші документи стосовно нібито знищеного вказаних будинків; службові документи стосовно ОСОБА_4 , відомості щодо діяльності Комісії - розпорядження начальника Ізюмської МВА «Про затвердження складу комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна в наслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України» та Положення про Комісію; відомості від ДП «ДІЯ» щодо видачі житлових сертифікатів ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ; відомості від АТ «Ощадбанк», стосовно руху коштів по банківському рахунку ОСОБА_10 ; висновками судових будівельно-технічних експертиз №6925 від 25.09.2024, №7407/7408 від 23.10.2024, №7388/7389 від 24.10.2024.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч.5 ст.191 КК України;ч.2 ст.15, ч.4 ст.191 КК України, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, ч.2 ст.209 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбаченого п.п.1,3,5 ст.177 КПК України. Наявність даних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких правопорушень, у зв'язку із чим він може спробувати переховуватися від органу досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності; підозрюваний може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному відомі анкетні дані та місце мешкання свідків; також може вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, враховуючи обставини інкримінованого.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Також, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідча суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється Стрельник.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, враховуючи обставини кримінального правопорушення.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідча суддя враховує всі надані дані щодо особи ОСОБА_4 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину інваліда ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за яким дружина підозрюваного здійснює догляд, є депутатом Ізюмської міської ради Харківської області, безпартійний, працює на посаді начальника Управління молоді, спорту та іміджевих проектів Ізюмської міської ради Харківської області, проживає та зареєстрований в Харківській області, позитивно характеризується за місцем проживання, враховано всі надані дані щодо перерахувань за благодійними внесками та військовими облігаціями.
Посилання підозрюваного на утримання матері -пенсіонерки з інвалідністю, яка проживає в іншому місці нічим не підтверджено, враховуючи отримання матір*ю пенсії та наявність працевлаштування.
Також під час розгляду клопотання не надано будь-яких даних щодо неможливості перебування підозрюваного в умовах тримання під вартою за станом здоров*я.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , та тих обставин, що кримінальні правопорушення вчинені під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, враховуючи сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, в умовах дії воєнного стану на території України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі особисте зобов*язання, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 1454000 грн., а саме в розмірі завданої майнової шкоди, що перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак меншою ніж запропонованою у клопотанні, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, розміру завданої шкоди, даних про майновий стан підозрюваного та обставин інкримінованих правопорушень і ролі саме ОСОБА_4 в інкримінованому, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, за клопотанням захисту.
Однак, слідча суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 з врахуванням наявних встановлених ризиків, даних про особу підозрюваного, і підстав для визначення іншого запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає і не надано даних про такі обставини і самим підозрюваним, і його захисником.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором по кримінальному провадженню № №12024220000000403 від 22.03.2024 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 діб - тобто до 03 лютого 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 1454000 (один мільйон чотириста п*ятдесят чотири тисячі) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з службовими особами та працівниками Ізюмської міської військової адміністрації, головою, заступником голови та членами Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Ізюмської МВА, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, а також свідками кримінального правопорушення ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що підозрюваний підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Зобов'язати старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 та прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_4 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 03.02.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя