Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
27.11.2024 Справа № 922/1064/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Галай Євгена Олеговича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до 1) Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (адреса: 61001, пр.-т Гагаріна, буд. 22; код ЄДРПОУ: 03115293) 2) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу - Ємець Іван Олександрович (адреса: 61103, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд.15)
про переведення прав та обов'язків покупця за договором та визнання окремої частини договору недійсною
за участю представників сторін:
позивача - Колісниченко А. С. (ордер серії АР № 1170309 від 01.04.2024);
1-го відповідача - Кавун І. О. (довіреність б/н від 13.04.2024);
2-го відповідача - Зіноватий В. В. (ордер серії ВІ № 1169505 від 26.09.2023);
третьої особи - не з'явився;
Фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (далі - перший відповідач) та 2) ОСОБА_1 (далі - другий відповідач), в якій просить суд:
1) перевести на ОСОБА_2 права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. “А-1»загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один “Б») (в частині купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. “А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один “Б»);
2) визнати недійсним п. 2.1.3., відповідно до якого: “у разі наявності наміру орендодавця продати об'єкт оренди, його частину чи об'єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором, орендодавець зобов'язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об'єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об'єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу» та п. 2.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , відповідно до якого передбачено, що “в разі належного виконання своїх обов'язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об'єкту оренди, його частини чи об'єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об'єкту оренди його частини чи об'єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатись своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 наведену заяву залишено без руху в зв'язку з виявленими недоліками; визначено спосіб усунення недоліків та надано позивачу строк для їх усунення; повідомлено позивача про наслідки не усунення недоліків.
Іншою ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 заяву фізичної особи-підприємця Галай Євгена Олеговича (вх. № 1064/24 від 02.04.2024) про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Вжито таких заходів забезпечення позову:
- заборонено відчуження 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. “А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один “Б») (в частині нежитлової будівлі літ. “А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один “Б»)) - до вирішення справи по суті;
- заборонено будь-яким державним реєстраторам (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. “А-1»загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один “Б») (в частині нежитлової будівлі літ. “А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один “Б»)) - до вирішення справи по суті.
Фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович звернувся до суду з заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 9294 від 08.04.2024).
До зазначеної заяви фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович додав уточнену позовну заяву в якій просить суд:
1) перевести на Фізичну особу - підприємця Галая Євгена Олеговича права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. “А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один “Б») (в частині купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. “А-1», площею 140,00 (сто сорок) кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один “Б»);
2) визнати недійсним п. 2.1.3., відповідно до якого: “у разі наявності наміру орендодавця продати об'єкт оренди, його частину чи об'єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором, орендодавець зобов'язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об'єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об'єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу» та п. 2.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамоновим Денисом Юсуповичем, відповідно до якого передбачено, що “в разі належного виконання своїх обов'язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об'єкту оренди, його частини чи об'єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об'єкту оренди його частини чи об'єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатись своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення».
В обґрунтування уточненої позовної заяви фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович, зокрема, вказує на те, що відповідно до умов укладеного між ним та першим відповідачем договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 він орендував у першого позивача нежитлові приміщення, розміщені на 1 поверсі нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 140,00 (сто сорок) кв.м., за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р., смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, l Б. зі строком дії договору до 31.08.2023. Вказане приміщення є частиною нежитлової будівлі, а саме - 682/1000 частини нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один «Б»), право власності на яку на той час належало першому відповідачу.
Позивач зазначає, що протягом усього часу дії договору оренди він належно та добросовісно виконував усі свої обов'язки за договором оренди. Однак, не зважаючи на вказані обставини перший відповідач здійснив відчуження нежитлових приміщень, частина якого орендувалася позивачем за договором оренди, на користь другого відповідача за укладеним між ними договором купівлі продажу від 19.05.2023, ігнорувавши при цьому визначене ст. 777 ЦК України переважне право позивача на купівлі частини нежитлового приміщення, що орендувалася ним.
З огляду на викладене позивач вважає, що саме на нього має бути переведено право придбання частини нежитлового приміщення, яке ним орендувалося відповідно до умов договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020, а також визнано недійсним п. 2.1.3. укладеного між відповідачами договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, який надає другому відповідачу право на придбання всієї нежитлової будівлі, та таким чином порушує переважне право позивача на купівлю частини нежитлового приміщення, що орендувалася ним.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; позовні вимоги у даній справі постановлено розглядати в редакції уточненої позовної заяви (вх. № 9294 від 08.04.2024); справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.05.2024; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - Ємець Івана Олександровича (далі - третя особа); встановлено сторонам та третій особі строк для подання заяв по суті спору.
Підготовче засідання неодноразово відкладалося.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 задоволено клопотання Парамонова Дениса Юсуповича (вх. N? 9604 від 11.04.2024) про скасування заходів забезпечення позову. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/1064/24.
Однак, в подальшому, Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 апеляційну скаргу позивача - фізичної особи-підприємця Галая Євгена Олеговича задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 у справі № 922/1064/24 скасовано. Відмовлено в задоволенні клопотання Парамонова Дениса Юсуповича (вх. N 9604 від 11.04.2024) про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (вх. № 11197 від 29.04.2024) про повернення позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 задоволено клопотання Парамонова Дениса Юсуповича від 22.04.2024 про зобов'язання фізичної особи-підприємця Галай Євгена Олеговича та Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" надати відповіді на запитання; зобов'язано фізичну особу-підприємця Галай Євгена Олеговича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" (адреса: 61001, пр.-т Гагаріна, буд. 22; код ЄДРПОУ 03115293) надати відповіді на запитання, поставлені Парамоновим Денисом Юсуповичем у відзиві на позовну заяву (вх. № 10630/24 від 22.04.2024).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Галай Євгена Олеговича про витребування доказів про витребування доказів; витребувано у Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамонова Дениса Юсуповича:
- оригінал договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023;
- оригінал додатку до договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, про який йдеться у розділі III (п. 3.1) договору оренди;
- оригінал акту прийому-передачі до договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023;
- оригінал листа № 07/31/1 від 05.04.2023 АТ "Харківське підприємство автобусних станцій";
- оригінал відповіді від 21.04.2023 ФОП Парамонова Д.Ю.
- копії відповідних документів щодо оплати орендної плати та комунальних послуг за договором оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023.
Фізична особа-підприємець Галай Євген Олегович звернувся до суду з заявою (вх. № 12948 від 20.05.2024) про уточнення позовних вимог, в якій просить суд позовні вимоги розглядати в такій редакції:
"1) перевести на фізичну особу - підприємця Галая Євгена Олеговича права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на нежитлову будівлю літ. “А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один “Б»);
2) визнати недійсним п. 2.1.3, відповідно до якого: “у разі наявності наміру орендодавця продати об'єкт оренди, його частину чи об'єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором, орендодавець зобов'язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об'єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об'єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу» та п. 2.3.5 договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамоновим Денисом Юсуповичем, відповідно до якого передбачено, що “в разі належного виконання своїх обов'язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об'єкту оренди, його частини чи об'єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об'єкту оренди його частини чи об'єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатися своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення»".
В обґрунтування зазначеної заяви позивач вказує, що згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду по справі № 924/450/23 від 03.04.2024 переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна може бути реалізоване лише у разі переведення на позивача прав та обов'язків за цим договором купівлі-продажу в повному обсязі, а не щодо частини такого майна; що така позиція узгоджується із положеннями статті 362 ЦК, адже у разі, якби переважне право особи не було порушено, і остання набула б права власності на частину нерухомого майна, така особа мала б переважне право на викуп решти частини цього комплексу в силу норми статті 362 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2024 задоволено заяву фізичної особи-підприємця Галай Євгена Олеговича (вх. № 12948 від 20.05.2024) про уточнення позовних вимог та постановлено продовжити розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2023 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Галая Євгена Олеговича, призначено у справі № 922/1064/24 судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса".
Національний науковий центр "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням № 1979/16-9/24 від 05.07.2024 (вх. № 17929 від 15.07.2024) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
З метою розгляду наведеного клопотання експертної установи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 Клопотання судових експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" (вх. № 17929 від 15.07.2024) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової технічної експертизи документів № 4873/4874 задоволено; провадження у справі зупинено на час проведення експертного дослідження.
Національний науковий центр "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" направив до Господарського суду Харківської області повідомлення № 4873/4874 від 02.10.2024 про неможливість проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 провадження у справі № 922/1064/24 поновлено та призначено підготовче засідання 13.11.2024.
Також в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження другий відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 10630 від 22.04.2024), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач, зокрема вказує на відсутність правових підстав для переведення прав та обов'язків покупця за договором № 3063 від 19.05.2023 з огляду на те, що у договорі оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 укладеному між позивачем та першим відповідачем, відсутня умова щодо переважного права позивача на викуп об'єкта оренди, передбачена ч. 2 ст. 294 ГК України. Крім того, другий відповідач вказує, що предметом договору купівлі-продажу від 19.05.2023, який укладено між відповідачами, є нежитлова будівля, а не приміщення, тобто об'єкти не є ідентичними.
Окремо другий відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем неналежно виконувалися умови договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 19.09.2020 що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача переважного права на придбання орендованої частини нежитлового приміщення згідно зі ст. 777 ЦК України.
Також другий відповідач вказує, що при придбанні нежитлової будівлі за договором № 3063 від 19.05.2023 він реалізував своє переважне право на її придбання, що було передбачено умовами укладеного між відповідачами договору оренди № 16/23 від 27.02.2023, та відповідає вимогам ч. 2 ст. 294 ГК України.
Перший відповідач також надав суду відзив (вх. № 11054 від 25.04.2024), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зокрема, перший відповідач вважає безпідставними доводи позивача про наявність у нього переважного права на придбання частини нежитлової будівлі на підставі ст. 777 ЦК України, оскільки позивачем неодноразово порушувалися умови договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020. Зокрема, перший відповідач вказує, що позивач неодноразово недотримувався встановленого п. 4.5. договору строку внесення орендної плати, а також всупереч вимог п. 2.1.8 договору оренди, без дозволу орендодавця у 2020 році здійснив розміщення двох вивісок на фасаді будівлі із написом «лінія магазинів ЕВА».
Крім того, перший відповідач вказує на відсутність правових підстав для переведення прав та обов'язків покупця за договором № 3063 від 19.05.2023 з огляду на те, що у договорі оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 укладеному між позивачем та першим відповідачем, відсутня умова щодо переважного права позивача на викуп об'єкта оренди, передбачена ч. 2 ст. 294 ГК України, на відміну від договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 укладеного між відповідачами.
При цьому перший відповідач вважає доводи позивача про фраудаторність договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, оскільки до спірних правовідносин у даній справі визначення фраудаторного правочину неможливо застосовувати через кардинально іншу сутність правовідносин. Відповідачі не є боржниками та не мають заборгованостей перед кредиторами, а позивач, в свою чергу, не є кредитором по відношенню до відповідачів.
Також перший відповідач вважає неможливим переведення переважного права придбання об'єкта нерухомого майна на Позивача, оскільки предмет Договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 року не є ідентичним предмету Договору купівлі-продажу від 19.05.2023 року.
Позивач надав суду відповіді на відзив (вх. № 11347 від 30.04.2024 та вх. № 11358/24 від 30.04.2024) в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Окремо позивач також вказує на те, що за час існування орендних правовідносин першим відповідачем не пред'явлено жодної претензії позивачу щодо невиконання чи неналежного виконання його обов'язків за договором оренди, а усе виконання відповідних зобов'язань прийнято ним без зауважень та заперечень, тобто своїми конклюдентними діями перший відповідач схвалив відповідне виконання позивачем у повному обсязі. Вказане, на думку позивача, є не підставою для відмови позивачу у його праві, передбаченому ч. 2 ст. 777 ЦК України
Також позивач звертає увагу суду на те, що стаття 289 ГК України, на яку посилаються відповідачі, міститься у параграфі 5 «Оренда майна та лізинг» глави 30 «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності». Однак, при укладенні Договору оренди між позивачем та першим відповідачем сторони погодили, що об'єкт орендується не для здійснення господарсько-торгівельної діяльності, а з метою передачі майна в суборенду - для чого сторони відразу погодили потенційних суборендарів вказаного майна, а саме - ТОВ «РУШ» (лінія магазинів «Єва») або з метою розміщення аптеки. Окрім того, на виконання вказаних положень між Позивачем та ТОВ «РУШ» укладено відповідний договір суборенди. Зазначене, на думку позивача, свідчить що положення ч. 1 ст. 289 ГК України на правовідносини між сторонами спору не розповсюджуються, а посилання на них другого відповідачем є помилковим. З огляду ж на викладене, позивач вважає що на підставі ст. 777 ЦК України від має переважне право на придбання об'єкту оренди за договором.
Позивач звертає увагу суду, що для уточнення спірних питань він звернувся до Національного юридичного університету України імені Ярослава Мудрого за відповідним роз'ясненням щодо правозастосування, і у наданому до позову науковому висновку наведено ґрунтовний аналіз застосування вказаних норм законодавства та констатовано: «Якщо орендується частина приміщення, то у разі продажу власником усього об'єкту нерухомого майна переважне право орендаря, який належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди, розповсюджується на орендовану частину приміщення, що є предметом договору оренди. У такому випадку належним способом захисту переважного права орендаря є переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу в частині відчуження частини приміщення, що перебувала в оренді».
Також позивач повідомляє, що він ставить під сумнів існування між відповідачами Договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023 та вважає що вказаний документ і листування до нього були складені «заднім числом» після звернення позивача до суду за захистом свого переважного права саме з метою заперечення проти нього, на що без зайвого приховування вказують специфічні умови вказаного правочину - в оренду передано нежитлове приміщення, яке складається з котельні, санвузла та коридору, загальною площею 18 кв.м., при тому що переважне право спеціально узгоджено щодо всієї будівлі, при цьому взагалі не узгоджено питання щодо орендної плати.
Позивач також вважає, що навіть якщо договір оренди № 16/23 від 27.02.2023 дійсно укладався у встановленому в ньому дату та фактично існував, а пункти 2.1.3, 2.3.5. вказаного договору вважати дійсним - то все одно він не міг би виключати чи обмежувати Переважне право Позивача по справі, яке виникло раніше та за встановленим правовим принципом щодо встановлення пріоритету в залежності від черговості виникнення відповідного права (обтяження) - має вищий пріоритет і мало бути застосоване переважно (що є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву)
Крім того, на переконання позивача договір оренди № 16/23 від 27.02.2023, в разі його дійсного укладання, є фраудаторним.
Перший відповідач подав до суду заперечення (вх. № 11914 від 06.05.2024), в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, та зокрема зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що приміщення на яке він претендує є окремою річчю, яка виділена в натурі; що наданий позивачем науковий висновок Національного юридичного університету України імені Ярослава Мудрого суперечить усталеній судовій практиці, зокрема висновкам, викладеним в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 909/337/19, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 18 лютого 2021 року по справі № 920/503/19; що позивач систематично порушував строки оплати за договором оренди та без згоди орендодавця розмістив вивіску на фасаді будівлі, в зв'язку з чим, не має переважного права на викуп предмета оренди на підставі ст. 777 ЦК України, та ін.
Другий відповідач надав суду заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 12959/24 від 20.05.2024) в яких наполягає на тому, що позивач не обґрунтував свої вимоги приписами ст. 362 ЦК України.
Третя особа У процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження не скористалась своїм правом на подання письмових пояснень на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27.11.2024.
У судове засідання 27.11.2024 прибули представники сторін.
Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідачів наполягають на відмові у задоволенні позову в повному обсязі.
Третя особа у судове засідання 27.11.2024 не прибула, свого уповноваженого представника не направила, про причини неприбуття суд не повідомила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими на поштову адресу направлялись копії ухвал.
Оскільки неявка у судове засідання третьої особи або її представника не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за її відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 15.09.2020 між ФОП Галай Євгеном Олеговичем, як орендарем, та АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", як орендодавцем, укладено договір оренди частини нежитлового приміщення № 350 (далі за текстом - договір-1; т. с. 1, а. с. 17-19), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, визначені в п. 1.2 договору.
Цільове призначення об'єкта оренди - використання з метою здійснення господарської діяльності (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору-1 об'єктом оренди є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, розміщені на 1 поверсі нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 140,00 (сто сорок) кв. м., за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, пл. Кооперативна, 1Б.
За змістом п. 1.5 договору-1 об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві приватної власності, що підтверджується записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 8765351 від 12.02.2015).
На підставі п. п. 2.1.1, 2.2.3 договору-1 орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату та інші платежі відповідно до умов розділу 3 договору.
Орендар має право здійснювати безоплатне розміщення своїх вивісок, вказівних табличок, рекламних стендів ззовні і усередені об'єкта оренди і на прилеглій території, при цьому таке розміщення всередині об'єкта оренди здійснюється орендарем самостійно без будь-якого погодження орендодавця, а розміщення ззовні об'єкта оренди та на прилеглій території (тобто, території, яка знаходиться у власності або користуванні орендодавця) - за попереднім письмовим погодженням з орендодавцем.
Відповідно до п. 4.2 договору-1 орендна плата за місяць користування об'єктом оренди сплачується в наступному розмірі:
протягом 8 (восьми) місяців з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди - 10500,00 (десять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) грн, у тому числі ПДВ за місяць;
починаючи з 9 (дев'ятого) календарного місяця строку користування об'єктом оренди - 21000,00 (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.) грн, у тому числі ПДВ за місяць.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що суму орендної плати, розраховану відповідно до п. 4.2 договору, орендар зобов'язаний вносити на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа поточного місяця за поточний за наданими рахунками. Рахунок надається орендодавцем до 10-го числа поточного місяця за поточний місяць.
Згідно з п. п. 5.1, 5.3 договору-1 останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 серпня 2023 року включно.
Строк дії даного договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін. Для цього зацікавлена сторона повинна надіслати іншій стороні пропозицію не пізніше як за 30 днів до закінчення строку оренди.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору-1 сторони склали та підписали акт приймання-передачі об'єкта оренди від 28.09.2020 яким засвідчили факт передачі АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь ФОП Галай Євгена Олеговича орендованих приміщень (т. с. 1, а. с. 22).
30.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлового приміщення, за якою з 01.01.2023 р. за орендоване приміщення Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 23100,00 грн. (двадцять три тисячі сто) грн.00 коп .в тому числі ПДВ в місяць.
У подальшому, 27.02.2023, між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", як орендодавцем, та ФОП Парамоновим Д.Ю., як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення № 16/23 (далі за текстом - договір-2; т. с. 1, а. с. 109), за умовами якого орендодавець надає орендарю на умовах оренди нежитлове приміщення, яке складається з котельні, санвузла та коридору, загальною площею 18 кв. м.(далі - об'єкт оренди), яке розташоване за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, буд. 1Б для використання з метою розміщення складу та приладів побутового призначення (п. 1.1).
У п. 2.1.3 договору-2 сторони передбачили, що у разі наявності наміру орендодавця продати об'єкт оренди, його частину чи об'єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором, орендодавець зобов'язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об'єкта оренди, його частини чи нерухомості, частиною якого є об'єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу.
Згідно з п. 3.1 договору-2 за орендоване приміщення орендар сплачує орендодавцю договірну ціну в розмірі, визначеному сторонами у окремому додатку до договору. В додатку до договору сторонами також визначаються строки та порядок здійснення розрахунків за договором, порядок компенсації оплати за електроенергію, користування водопостачанням та водовідведенням.
На підставі розділу 6 договору-2 термін його дії встановлюється з 27.02.2023 до 31.12.2024. За наявності згоди сторін на продовження договору або його дострокового розірвання, орендодавець та орендар укладають письмову угоду, яка додається до цього договору.
На виконання зазначеного договору 27.02.2023 між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю. складено та підписано акт прийому-передачі (т. с. 1, а. с. 110) яким засвідчено факт передачі орендованих приміщень в оренду.
В подальшому, як свідчать матеріали справи, АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулося до ФОП Парамонова Д.Ю. з листом-пропозицією № 07/31/1 від 05.04.2023, в якому повідомило про намір продажу об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, буд. 1Б, та запропонував скористатись своїм переважним правом на його придбання відповідно до приписів п. 2.1.3 договору.
У відповідь, листом від 21.04.2023 ФОП Парамонов Д.Ю. повідомив АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" про те, що погоджується з пропозицією щодо можливості скористатись переважним правом на придбання нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 205,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, буд. 1Б.
З огляду на викладене, 19.05.2024 між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", як продавцем, та ФОП Парамоновим Д.Ю., як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 359 (далі за текстом - договір-3; т. с. 1, а. с. 208), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О.
Згідно з п. 1.1 договору-3 продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 205,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р.-н, (до зміни - Нововодолазький р.-н), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 (один) Б, і зобов'язався сплатити за них обговорену грошову суму.
Вище вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1512 га, кадастровий номер 6324255100:01:011:0215.
Відповідно до п. 2.1 договору-3, продаж здійснено за 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ, які продавець отримав від покупця повністю ще до укладення цього договору та своїм підписом та цим договором підтверджує проведення зі сторони покупця повного розрахунку за нежитлову будівлю та відсутність щодо нього претензій майнового характеру.
В п. 3.2 договору-3 сторони стверджують, що цей договір не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки.
При зверненні до суду з позовом у даній справі ФОП Галай Є.О. стверджує, що на підставі ст. 777 ЦК України саме він, як орендар нежитлових приміщень, розміщених на 1 поверсі нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 140,00 (сто сорок) кв. м., за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р.-н, смт. Нова Водолага, пл. Кооперативна, 1Б, має переважне право на придбання всієї нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 205,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р.-н, (до зміни - Нововодолазький р.-н), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 (один) Б, яка була продана АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь ФОП Парамонова Д.Ю. за договором-3.
ФОП Галай Є.О. зазначає, що жодних пропозицій скористатись переважним правом на купівлю нежитлової будівлі або повідомлень про її продаж йому не надходило, про факт купівлі продажу ФОП Галай Є.О. дізнався від ФОП Парамонова Д.Ю., який заявив права орендодавця щодо сплати орендної плати на його рахунок.
ФОП Галай Є.О. ставить під сумнів існування між відповідачами Договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023 станом на дату укладання між відповідачами договору купівлі-продажу № 359 від 19.05.2024, та вважає що вказаний документ і листування до нього були складені «заднім числом» після звернення позивача до суду за захистом свого переважного права саме з метою заперечення проти нього, на що без зайвого приховування вказують специфічні умови вказаного правочину - в оренду передано нежитлове приміщення, яке складається з котельні, санвузла та коридору, загальною площею 18 кв. м., при тому що переважне право спеціально узгоджено щодо всієї будівлі, при цьому взагалі не узгоджено питання щодо орендної плати.
В той же час, ФОП Галай Є.О. зазначає, що навіть якщо договір оренди № 16/23 від 27.02.2023 дійсно укладався у встановленому в ньому дату та фактично існував, а пункти 2.1.3, 2.3.5. вказаного договору вважати дійсним - то все одно він не міг би виключати чи обмежувати його переважне право на придбання нежитлового приміщення, яке виникло раніше та за встановленим правовим принципом щодо встановлення пріоритету в залежності від черговості виникнення відповідного права (обтяження) - має вищий пріоритет і мало бути застосоване переважно (що є втіленням ще римського принципу - qui prior est tempore, potior eat jure (перший в часі - сильніший по праву).
ФОП Галай Є.О. переконаний, що його права виникло перше у часі, а тому має вищий пріоритет не залежно від подальших дій відповідачів з цього приводу, а тому пункти 2.1.3, 2.3.5. договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, на його думку, не є перешкодою для реалізації наданого ст. 777 ЦК України права на першочерговий викуп нежитлового приміщення в цілому.
З огляду на викладене, ФОП Галай Є.О. просить суд перевести на нього права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, та посвідченого приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, а саме, на нежитлову будівлю літ. “А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1Б (один “Б»).
Окрім того, ФОП Галай Є.О. за для недопущення можливої юридичної дискусії щодо необхідності у такому випадку оскаржувати (пред'являти вимогу про визнання недійсним) п. 2.1.3., 2.1.5. укладеного між відповідачами договору оренди № 16/23 від 27.02.2023, також заявив вимогу щодо визнання недійсним через фраудаторність п. 2.1.3, відповідно до якого: “у разі наявності наміру орендодавця продати об'єкт оренди, його частину чи об'єкт нерухомості в цілому (нежитлову будівлю) та за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором, орендодавець зобов'язується надати орендарю пропозицію про здійснення переважної купівлі об'єкту оренди його частини чи нерухомості, частиною якої є об'єкт оренди за 30 днів до запланованої дати продажу» та п. 2.3.5 договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамоновим Денисом Юсуповичем, відповідно до якого передбачено, що “в разі належного виконання своїх обов'язків за цим договором, у разі продажу орендодавцем об'єкту оренди, його частини чи об'єкта нерухомості в цілому (нежитлова будівля) орендар має переважне право перед іншими особами на придбання об'єкту оренди його частини чи об'єкту нерухомості в цілому (нежитлової будівлі). У разі бажання орендаря скористатися своїм правом визначеним у цьому пункті, орендар повинен повідомити про це орендодавця продовж 30 днів з дати отримання пропозиції орендодавця про своє рішення»".
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо позовної вимоги про переведення на фізичну особу-підприємця Галай Євгена Олеговича прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу № 359 від 19.05.2024, суд зазначає.
На підставі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до вимог ч. 2,4 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Як свідчать матеріали справи, право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 205,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р.-н, (до зміни - Нововодолазький р.-н), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 (один) Б до укладення спірного договору купівлі-продажу № 359 від 19.05.2024 належало Акціонерному товариству "Харківське підприємство автобусних станцій" на підставі свідоцтва про право власності, виданого Нововодолазькою селищною радою Нововодолазького району Харківської області, право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.02.2015, номер запису про право власності: 8765351, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 576978363242.
За змістом положень ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Отже, Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій", як власник, належним чином реалізувало право на вільне розпорядження своєю власністю, а саме, продаж ФОП Парамонову Дениса Юсуповичу спірного об'єкта нерухомості, оскільки, сторонами договору № 359 від 19.05.2024 дотримано зазначених положень чинного законодавства.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на наявність саме у нього переважного права на придбання спірного об'єкта нерухомості на підставі ст. 777 ЦК України, зокрема з тих підставі, що між ним та першим відповідачем укладався договір оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020.
По-перше.
На підставі ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, крім випадків, якщо предметом договору найму (оренди) є державне або комунальне майно.
Разом з тим, ст. 1 ГК України передбачено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Стаття 2 ГК України визначає, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
З умов договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020 (укладеного між ФОП Галай Є.О. та АТ "Харківське підприємство автобусних станцій"), договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023 (укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю.) та договору купівлі-продажу № 359 від 19.05.2024 (також укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю.) вбачається що між сторонами (суб'єктами господарювання) Договору виникли господарські зобов'язання, у розумінні частини 1 статті 173 ГК України.
З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються, перш за все, положеннями Господарського кодексу України, про що зазначено у статті 1 вказаного кодексу, відповідно до якого цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У частині 6 зазначеної норми визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Із аналізу зазначених норм слідує те, що у разі укладення між суб'єктами господарювання договору оренди, до таких відносин хоча і підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, однак з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, статтею 777 Цивільного кодексу України визначено переважні права наймача.
Відповідно до частини 4 статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
У статті 289 Господарського кодексу України також міститься положення про право орендаря на придбання орендованого майна.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 289 ГК України, орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Таким чином, у частині 1 статті 289 Господарського кодексу України право орендаря на викуп об'єкта оренди ставить в залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди.
Слід зазначити, що умова договору оренди про повернення об'єкта оренди або його викупу є істотною умовою такого роду договорів, про що зазначено у частині 1 статті 284 Господарського кодексу України.
Таким чином, із аналізу норм частини 1 статті 193, частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України слідує те, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об'єкта оренди за наявності умов, передбачених як частиною 4 статті 777 Цивільного кодексу України, так і частиною 1 статті 289 Господарського кодексу України, а саме, належного виконання орендарем своїх обов'язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права (придбання (викупу) об'єкта оренди) орендаря.
Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 18.02.2021 року у справі № 920/503/19.
В даному випадку, оскільки сторони договорів оренди № 350 від 15.09.2020 (укладеного між ФОП Галай Є.О. та АТ "Харківське підприємство автобусних станцій"), та договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023 (укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю.) до спірних правовідносин підлягають застосуванню як приписи частини другої статті 777 ЦК України, так і приписи частини першої статті 289 ГК України, якою унормовано, що право орендаря (на викуп об'єкта оренди) ставиться у залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди.
Однак, розглянувши наведені договори суд констатує, що договір оренди № 350 від 15.09.2020 (укладений між ФОП Галай Є.О. та АТ "Харківське підприємство автобусних станцій") не містить умов які надають орендареві першочергове право на придбання (викуп) об'єкта оренди у випадку його продажу орендодавцем.
Разом з тим, договір оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023 (укладений між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю.) таку умову містить.
З огляду на викладене, доводи ФОП Галай Є.О. про наявність в нього, як орендаря, переважного права на викуп нежитлової будівлі, частину приміщень якої він орендував, суд вважає безпідставними оскільки вони суперечать вимогам ч. 1 ст. 289 ГК України.
Зазначене в свою чергу також свідчить про безпідставність заявленого позову в частині вимог про переведення на ФОП Галай Є.О. прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу № 3063 від 19.05.2023, укладеним між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю.
По-друге.
Як вже зазначалося, ч. 4 статті 777 ЦК України ставить в залежність наявність переважного права перед іншими особами на придбання речі переданої в найм з належним виконання орендарем своїх обов'язків за договором найму.
Однак, в даному випадку матеріали справи свідчать про те, що ФОП Галай Є.О. в процесі виконання умов договору оренди № 350 від 15.09.2020 допускались порушення його умов.
Зокрема, відповідно до приписів п. 4.3. наведеного договору, Орендар протягом 7 (семи) робочих днів після підписання Договору оплачує на поточний рахунок Орендодавця грошові кошти у розмірі 31 500,00 (тридцять одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.) грн., у тому числі ПДВ.
Натомість дана вимога Договору оренди не була виконана ФОП Галай Є.О. належним чином, оскільки перерахування коштів ним було здійснено лише 29.09.2020 року відповідно до платіжного доручення № 142, за яким було перераховано 21000,00 грн. та платіжного доручення № 141, за яким було перераховано 10 500,00 грн.
Таким чином, ФОП Галай Є.О. зобов'язаний був сплатити визначену суму до 25.09.2020 року (15 09.2020 року (дата укладення Договору оренди) + 7 робочих дні), натомість ним було прострочено строк оплати по Договору оренди на 4 дні, що є порушенням умов Договору оренди.
Крім того, пунктом 4.5. договору передбачено, що суму орендної плати, розраховану відповідно до п. 4.2 договору, орендар зобов'язаний вносити на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа поточного місяця за поточний за наданими рахунками. Рахунок надається орендодавцем до 10-го числа поточного місяця за поточний місяць.
В даному випадку, ФОП Галай Є.О. допущено наступні порушення:
- за листопад 2020 оплата пройшла 19.11.2020 по платіжному дорученню № 156 (допущено прострочення на 4 дні);
- за червень 2022 оплата пройшла 17.06.2022 по платіжному дорученню 305_6Н00Z/107 (допущено прострочення на 2 дні);
- за січень 2023 оплата пройшла 18.01.2023 по платіжній інструкції № 369 (допущено прострочення на 3 дні);
- за травень 2023 оплата пройшла 16.05.2023 по платіжній інструкції № 366 (допущено прострочення на 1 день).
При цьому ФОП Галай Є.О., всупереч положенням ст. 74 ГПК України, не доведено факту порушення зобов'язання з боку АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» щодо надання рахунку до 10 числа місяця (як на цьому наполягає ФОП Галай Є.О. в процесі розгляду даної справи), що потягло за собою несвоєчасну сплату орендних платежів.
Окрім того, ч. 3 ст. 773 ЦК України передбачено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
У п. 2.1.8 договору № 350 від 15.09.2020 сторони погодили що Орендар зобов'язується попередньо погоджувати з орендодавцем розміщення вивісок, показників, інформаційних стендів та іншого, що плануються до розміщення на фасаді, за винятком розміщення таких на/в об'єкті оренди, що не вимагає погодження з орендодавцем.
Однак, як стверджує АТ «Харківське підприємство автобусних станцій», в порушення припису 2.1.8. Договору оренди, орендарем без згоди орендодавця здійснено розміщення двох вивісок на фасаді будівлі із написом «лінія магазинів ЕВА»; дане розміщення вивісок було вчинено ФОП Галай Є.О. у 2020 році, та розміщується там щонайменше до дати укладення договору купівлі- продажу № 3063 від 19.05.2023 року.
Суд констатує, що підтвердженням розміщення вивіски є надане АТ «Харківське підприємство автобусних станцій» фото, яке зроблено та розміщене в мережі Інтернет на інтернет ресурсі www.google.com/maps/ з датою розміщення - лютий 2021 року. При цьому, додаток 2 до договору (т. с. 1, а. с. 20), на який посилаєтеся ФОП Галай Є.О. обґрунтовуючи наявність в нього права на розміщення двох вивісок на фасаді будівлі, крім фотографій нежитлової будівлі без індивідуально визначених ознак більше нічого не містить, зокрема не містить як підписів уповноважених представників сторін договору та їх печатки, так і самої згоди викладеної у письмові формі.
Викладені обставини щодо недотримання ФОП Галай Є.О. умов договору оренди № 350 від 15.09.2020 виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 777 ЦК України, на які посилається позивач.
Зазначене додатково свідчить про безпідставність заявленого позову в частині вимог про переведення на ФОП Галай Є.О. прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу № 3063 від 19.05.2023, укладеним між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю.
Окремо суд звертає увагу, що згідно з ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Отже, за фактом зміни власника спірного майна права та законні інтереси ФОП Галай Є.О., як орендаря, щодо можливості користування орендованим майно не були порушені, адже він продовжував залишатись його орендарем за діючим договором оренди до сплину дії цього договору.
По-третє.
Згідно з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) ФОП Галай Є.О. просить суд перевести на нього права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський район (до зміни - Нововодолазький район), смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер lБ (один «Б»)).
Таким чином, ФОП Галай Є.О. вимагає перевести на нього права і обов'язки покупця на всю нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 Б, яка не була предметом договору оренди частини нежитлового приміщення № 350 від 15.09.2020, за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, розміщені на 1 поверсі нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 140,00 (сто сорок) кв.м., за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р., смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, 1 Б.
Слід зазначити, що стаття 777 ЦК України, на яку посилається ФОП Галай Є.О., як на обґрунтування підстав переведення прав і обов'язків покупця встановлює, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання, крім випадків, якщо предметом договору найму (оренди) є державне або комунальне майно.
Таким чином, законодавець чітко визначає, що наймач має переважне право перед іншими особами на її придбання у разі продажу речі, переданої у найм, натомість в даному випадку ФОП Галаю Є.О., як наймачу, не передавалася у найм нежитлова будівлю літ. «А-1» загальною площею 205,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, площа Кооперативна, номер 1 Б, яку було відчужено АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на користь ФОП Парамонова Д.Ю., а передавалася лише частина відчуженої речі - приміщення загальною площею 140,00 (сто сорок) кв.м.
Отже річ передана у найм Позивачу не є тотожною речі, яка відчужена за договором купівлі-продажу, укладеним між Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій" та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 3063 від 19.05.2023, а отже і позовні вимоги про переведення прав та обов'язків покупця на всю річ є такими, що суперечать вимогам ст. 777 ЦК України.
Щодо визнання недійсними окремих положень договору оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, суд зазначає.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами вільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 207 ГК України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
За змістом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору № 16/23 від 27.02.2023, враховуючи, що предметом договору є зобов'язання з надання в оренду нежитлового приміщення, суд зазначає, що між сторонами виникли господарські відносини на підставі договору про найм (оренду), до яких, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання та положень глави 58 ЦК України, застосовуються також положення параграфу 5 Господарського кодексу України.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).
Дослідивши зміст спірного договору, який був скріплений підписами уповноважених представників сторін і печатками підприємств, суд прийшов до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: зміст зобов'язання, строки його виконання, ціну, правові наслідки порушення зобов'язання, права та обов'язки контрагентів, термін (строк) дії договору, а також інші умови, що узгоджуються з вимогами глави 58 Цивільного кодексу України.
Отже, на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був вчинений у повній відповідності з вимогами законодавства Цивільного та Господарського кодексів України.
На виконання умов договору між відповідачами проведено відповідні розрахунки, що не заперечується ані Акціонерним товариством "Харківське підприємство автобусних станцій", ані Парамоновим Денисом Юсуповичем. Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення № 16/23 від 27.02.2023, укладений між відповідачами, є таким, який укладався з метою реального настання правових наслідків та таким, що відповідав ст. ст. 92, 203, 204, 509, 526, 626, 627, 629, 759, 760-761 ЦК України, ст. 3, п. 3 ст. 5, ст. ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ознаки, передбачені ст. ст. 215 та 228 Цивільного кодексу України, як для окремих пунктів, так і договору вцілому, відсутні.
Крім того, ФОП Галай Є.О. не є стороною наведеного договору, доказів того, що його умови, зокрема п. 2.1.3, п. 2.3.5 цього договору (на визнанні недійсними яких він наполягає), не відповідають вимогам чинного законодавства суду також не надав.
До того ж, як вже зазначалося, умова договору оренди про повернення об'єкта оренди або його викупу є істотною умовою такого роду договорів, про що зазначено у частині 1 статті 284 Господарського кодексу України.
Посилання ФОП Галай Є.О. на фраудоторність договору та/або оскражуваних частин (зокрема п. 2.1.3, п. 2.3.5) свого підтвердження матеріалами справи не знайшли.
З цього приводу суд також зазначає, що відповідно до ч. З ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Також, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
Отже, законодавець, визначивши принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.
Вчинення правочину, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
Як наслідок є недійсність договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. З ст. 13 ЦК України).
Відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі № 299/396/17 (провадження № 61-26562св18), від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається “про людське око», таким критеріям відповідати не може.
Зазначена правова позиція стосовно фраудаторних правочинів викладена Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 9 22/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.
Вказану правову позицію також підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), вказавши у цьому контексті, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний; така протизаконна ціль, як укладення особою договору з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Однак, у даному випадку Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" та Парамонов Денис Юсупович не є боржниками перед фізичною особою-підприємцем Галай Євгеном Олеговичем.
Укладення договору № 16/23 від 27.02.2023 не спрямовувалось на зменшення розміру активів відповідачів у даній справі, оскільки, стосувався лише можливості передачі належного майна на праві власності у користування від одного суб'єкта господарювання до іншого.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на недійсність п. п. 2.1.3 та 2.3.5 договору № 16/23 від 27.02.2023 з посиланням на їх фраудаторність.
Отже, позовні вимоги ФОП Галай Є.О. щодо визнання недійсними п. п. 2.1.3 та 2.3.5 договору № 16/23 від 27.02.2023, укладеного між АТ "Харківське підприємство автобусних станцій" та ФОП Парамоновим Д.Ю. також є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
При винесенні даного рішення суд також вважає за необхідне зазначити.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи, що позов у даній справі не підлягає задоволенню, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.
Згідно з ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну загострену обстановку, складну ситуацію в м. Харкові пов'язаною з його обстрілами військами РФ, істотним пошкодженням приміщення суду в результаті чергового такого обстрілу, введенням в зв'язку з цим особливого режиму роботи Господарського суду Харківської області, перебоями в електропостачанні приміщення суду, при виготовленні повного тексту рішення суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 233 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "10" грудня 2024 р.
Суддя О.І. Байбак