Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
02.12.2024м. ХарківСправа № 922/2437/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом 1. Фізичної особи - ОСОБА_1 , м. Київ , 2. Фізичної особи - ОСОБА_2 , м. Київ , 3. Фізичної особи - ОСОБА_3 , м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків
про визнання недійсними рішень
за участю представників сторін:
позивачів - 1. ОСОБА_4 , ордер №1080815 від 25.09.2024 року, 2. Бєлкін Л.М., ордер №1080816 від 25.09.2024 року, 3. Бєлкін Л.М., ордер №1080817 від 25.09.2024 року
відповідача - Бірюкова О.П., дов. № 01-23/83 від 02.01.2024 року
Позивачі - 1. Фізична особа - ОСОБА_1 , м. Київ, 2. Фізична особа - ОСОБА_2 , м. Київ, 3. Фізична особа - ОСОБА_3 , м. Київ звернулися до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків, в якій просять визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 3 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 24 квітня 2023 року і оформлені Протоколом № 9; визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 7 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 29 грудня 2023 року і оформлені Протоколом № 10; визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 1 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 29 квітня 2024 року і оформлені Протоколом № 11. Просять покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. Також надали клопотання про письмове опитування учасників справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 19 серпня 2024 року о 14:40 годин та клопотання позивачів про письмове опитування учасників справи задоволено.
02 серпня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" подано відзив (вхідний № 19436) на позовну заяву, в якій відповідач просить суд застосувати строк позовної давності. Суд, приймає наданий відзив та долучає його до матеріалів справи.
02 серпня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" подано заяву свідка (вхідний № 19521), яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
09 серпня 2024 року через канцелярію суду, Фізичною особою - ОСОБА_1 , Фізичною особою - ОСОБА_2 та Фізичною особою - ОСОБА_3 подано клопотання (вхідний № 20085) про закриття підготовчого провадження. Суд приймає надане клопотання та долучає його до матеріалів справи.
12 серпня 2024 року через канцелярію суду, Фізичною особою - ОСОБА_3 подано заяву (вхідний № 20208) про долучення до матеріалів справи опису вкладення. Суд приймає надану заяву та долучає її до матеріалів справи.
19 серпня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" подано клопотання (вхідний №20784) про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольняє та долучає його до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 19 серпня 2024 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 10 вересня 2024 року о 13:20 годин.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 16 жовтня 2024 року та підготовче засідання відкладено на 30 вересня 2024 року о 16:20 годин.
18 вересня 2024 року через канцелярію суду, Фізичною особою - ОСОБА_1 , Фізичною особою - ОСОБА_2 та Фізичною особою - ОСОБА_3 подано письмову промову (вхідний № 23448), яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
18 вересня 2024 року через канцелярію суду, Фізичною особою - ОСОБА_1 , Фізичною особою - ОСОБА_2 та Фізичною особою - ОСОБА_3 подано клопотання (вхідний № 23447) про закриття підготовчого провадження. Суд приймає надане клопотання та долучає його до матеріалів справи.
27 вересня 2024 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 та Фізичної особи - ОСОБА_3 подано заяву (вхідний № 24314) про відкладення розгляду справи.
30 вересня 2024 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 та Фізичної особи - ОСОБА_3 подано заяву (вхідний № 24419) про зміну предмету позову, в якій позивачі просять суд визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 3 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 24 квітня 2023 року і оформлені Протоколом № 9; визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 7 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 29 грудня 2023 року і оформлені Протоколом № 10; визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 1 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 29 квітня 2024 року і оформлені Протоколом № 11; стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Фізичної особи - ОСОБА_3 79766,70 грн; стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Фізичної особи - ОСОБА_2 354225,56 грн та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Фізичної особи - ОСОБА_1 96300,28 грн.
30 вересня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" подано заперечення (вхідний № 24405), в яких відповідач просить визнати письмову промову позивачів відповіддю на відзив та поновити пропущений процесуальний строк на подання заперечень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2024 року прийнято до розгляду заяву (вхідний № 24419 від 30 вересня 2024 року) представника Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 , Фізичної особи - ОСОБА_3 , в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України; клопотання Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про визнання письмової промови позивачів відповіддю на відзив задоволено; визнано письмову промову позивачів - відповіддю на відзив; клопотання відповідача про поновлення строку для подання заперечення на відповідь на відзив задоволено, поновлено відповідачу строк на подання заперечення на відповідь на відзив; заперечення (вхідний № 24405 від 30 вересня 2024 року) на відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" прийнято до розгляду; клопотання представника Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 , Фізичної особи - ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 14 жовтня 2024 року о 15:20 годин.
11 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" подано письмові заперечення (вхідний № 25696) на заяву позивачі про зміну предмету позову, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
14 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 та Фізичної особи - ОСОБА_3 подано заперечення (вхідний № 25746), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 листопада 2024 року о 15:30 годин.
Протокольною ухвалою суду від 04 листопада 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 21 листопада 2024 року о 16 годин.
21 листопада 2024 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 та Фізичної особи - ОСОБА_3 подано клопотання (вхідний № 29302) про відкладення розгляду справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 21 листопада 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 02 грудня 2024 року о 16 годин.
02 грудня 2024 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 та Фізичної особи - ОСОБА_3 подано додаткові пояснення (вхідний № 30190), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
02 грудня 2024 року через систему "Електронний суд", Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" подано письмову промову (вхідний №30260), яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
02 грудня 2024 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 та Фізичної особи - ОСОБА_3 подано відповідь (вхідний № 30287) на тези промови відповідача, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Представник позивачів у судовому засіданні у відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить застосувати в частині позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24 квітня 2023 року Річними Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" по питанню порядку денного № 3 було прийнято рішення - затвердити результати фінансово господарської діяльності товариства за 2022 рік; розподілити чистий прибуток, отриманий товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2022 році, з урахуванням Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2022 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", наступним чином: 50% на виплату дивідендів акціонерам товариства, 10% на здійснення витрат, передбачених фінансовим планом товариства на 2023 рік, 30% інші фонди товариства крім резервного, 10% до резервного капіталу товариства; прийняти рішення про виплату дивідендів та встановити, що виплата дивідендів здійснюється товариством через депозитарную систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2022 рік у розмірі 98761,980 тис. грн; передбачити, що у разі незатвердження висновків зовнішнього (незалежного) аудитора з 2022 рік, та у випадку корегування фінансових показників товариства на підставі висновків зовнішнього (незалежного) аудиту, чистий прибуток товариства та його розподіл підлягають корегуванню.
28 квітня 2023 року Наглядовою радою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" прийнято рішення - визначити, що датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2022 році, є робочий день, що наступає після спливу десяти робочих днів з моменту прийняття цього рішення; нарахування та виплату дивідендів здійснити у розмірі, визначеному рішенням річних загальних зборів акціонерів товариства, які були проведені дистанційно 24 квітня 2023 року (протокол №9) та в порядку, визначеному статтею 34 Закону України "Про акціонерні товариства" до 24 жовтня 2023 року; протягом 10 днів із дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, товариству повідомити осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати шляхом розміщення повідомлення на офіційному вебсайті товариства; сума дивідендів на 1 акцію складає - 0.38498068905 грн.
29 грудня 2023 року позачерговими Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" по питанню порядку денного №7 було прийнято рішення - спрямувати на виплату дивідендів акціонерам товариства кошти у розмірі 30% від чистого прибутку за результатами діяльності товариства у 2022 році, які за рішенням річних загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" від 24 квітня 2023 року (протокол № 9 від 27 квітня 2023 року) були розподілені на інші фонди товариства, крім резервного, за умови не спрямування їх на відновлення пошкодженого майна та протидію збройній агресії російської федерації.
11 січня 2024 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" розмістило особливу інформацію емітента - відомості про прийняття рішення про виплату дивідендів: розмір дивідендів на одну акцію - 0,2309884904, строк виплати дивідендів - з 29 грудня 2023 року до 29 червня 2024 року, спосіб виплати дивідендів - через депозитарну систему.
29 квітня 2024 року Річними Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" по питанню порядку денного №1 біло прийнято рішення - затвердити результати фінансово-господарської діяльності товариства за 2023 рік; розподілити чистий прибуток, отриманий товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2023 році, з урахуванням Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2023 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", наступним чином: 80% на виплату дивідендів акціонерам товариства, 20% на покриття збитків минулих періодів; прийняти рішення про виплату дивідендів та встановити, що виплата дивідендів здійснюється товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2023 рік у розмірі 42961440 грн; передбачити, що у разі незатвердження висновків зовнішнього (незалежного) аудитора за 2023 рік, та у випадках корегування фінансових показників товариства на підставі висновків зовнішнього прибуток (незалежного) аудиту, чистий прибуток товариства та його розподіл підлягають корегуванню.
07 травня 2024 року Наглядова рада Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" прийняла рішення - визначити, що датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2023 році, є робочий день, що наступає після спливу десяти робочих днів з моменту прийняття цього рішення; нарахування та виплату дивідендів здійснити у розмірі, визначеному рішенням річних загальних зборів акціонерів товариства, які були проведені дистанційно 29 квітня 2024 року (протокол 311) та в порядку, визначеному статтею 34 Закону України "Про акціонерні товариства" до 29 жовтня 2024 року; протягом 10 днів з дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, товариству повідомити осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати шляхом розміщення повідомлення на офіційному вебсайті товариства; сума дивідендів на 1 акцію складає - 0.167466358 грн.
Станом на 09 липня 2024 року, як зазначають позивачі, жоден із акціонерів, крім Держави України, належні йому дивіденди за 2022 - 2023 роки не отримав.
Таким чином, на думку позивачів, прийняті рішення загальних зборів акціонерів не забезпечили рівність акціонерів по строку отримання дивідендів, а відтак суперечать статтям 27 та 34 Закону України "Про акціонерні товариства" та статті 13 Конституції України, а відтак підлягають скасуванню на підставі частини 1 статті 61 закону України "Про акціонерні товариства". Також, на думку позивачів з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на їх користь необхідно стягнути частину чистого прибутку.
Щодо позовних вимог Фізичної особи - ОСОБА_1 , Фізичної особи - ОСОБА_2 та Фізичної особи - ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 61 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту акціонерного товариства чи положення про загальні збори, акціонер, який вважає, що його права та охоронювані законом інтереси порушені таким рішенням, може оскаржити його до суду протягом шести місяців з дня прийняття рішення».
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 22 вересня 2022 року у справі № 924/1146/21, від 06 жовтня 2022 року у справі № 922/2013/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 904/7841/21).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально- правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 та у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі №914/1688/21, від 18 жовтня 2022 року у справі №912/4031/20, від 13 вересня 2022 року у справі №910/9727/21.
Таким чином суд вважає, що позивачами обраний неналежний спосіб захисту своїх прав.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово зазначалося, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 та у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 924/199/20).
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 ("в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)".
Так, у даній справі позивачі просять: визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 3 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 24 квітня 2023 року і оформлені Протоколом № 9; визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 7 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 29 грудня 2023 року і оформлені Протоколом № 10; визнати недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 1 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 29 квітня 2024 року і оформлені Протоколом № 11.
Матеріали справи свідчать, що всі вище перелічені рішення Загальних зборів Товариства не містять терміну виплати дивідендів ані Позивачами, ані Державі Україна.
Згідно підпункту 20 пункту 2 статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції Наглядової ради належить визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку.
Таким чином, позивачами обрано неналежний спосіб захисту своїх нібито порушених прав в частині одночасного отримання дивідендів всіма акціонерами, а саме: визнання недійсними рішень загальних зборів, що не встановлюють терміну отримання дивідендів.
Також, суд зауважує, що додане позивачами до позовної заяви рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 жовтня 2017 року у справі № 924/741/17 не є належним доказом в обґрунтування позовних вимог оскільки сторонами у справі не є учасники цієї справи, окрім ОСОБА_1 та на період ухвалення рішення діяв інший Закон України "Про акціонерні товариства".
Окрім того, правові позиції викладені у рішеннях судів першої інстанції не можуть бути враховані іншими судами при ухваленні рішень, оскільки згідно частини 4 статті 263 Господарського процесуального кодексу України "При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду".
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивачів необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
Також щодо позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 3 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 24 квітня 2023 року і оформлені Протоколом № 9; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Фізичної особи - ОСОБА_3 79766,70 грн та позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 7 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 29 грудня 2023 року і оформлені Протоколом № 10; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Фізичної особи - ОСОБА_2 354225,56 грн, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Таким чином, строк позовної давності, перебіг якого зупиняється на строк дії воєнного стану повинен бути визначений безпосередньо у ЦК України.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частинами 2 та 5 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено наступну позовну давність.
Відповідно до частини 5 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Згідно частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа.
У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 Цивільного кодексу України); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 Цивільного кодексу України); про розірвання договору дарування (стаття 728 Цивільного кодексу України); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 Цивільного кодексу України); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 Цивільного кодексу України); про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства».
Щодо пункту 8 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, суд вказує на висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 909/298/21 стосовно того, що пункт 8 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України застосовується лише до товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а відповідач має іншу організаційно-правову форму.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.
Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року № 909/298/21 зауважує на тому, що частину другу статті 258 Цивільного кодексу України було доповнено вищенаведеним пунктом Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17 червня 2018 року та сфера застосування якого обмежується регламентацією правовідносин щодо правового статусу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядку їх створення, діяльності та припинення, прав та обов'язків їх учасників.
Отже, згідно постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 909/298/21 встановлення спеціальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства у Главі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також змістовне формулювання пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, яке не містить тлумачення терміну "товариство", логічним є висновок щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік саме щодо оскарження рішень загальних зборів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а не юридичних осіб інших організаційно-правових форм та громадських об'єднань.
Наведений висновок узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року у справі №904/686/19, від 22 червня 2021 року у справі №910/9672/20, від 15 червня 2022 року у справі №908/2289/20, від 08 червня 2022 року у справі N 908/1206/20, від 09 вересня 2021 року у справі №916/161/20 та від 20 травня 2020 року у справі №904/393/20, і Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від них.
Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року № 909/298/21 також відзначає, що нормою частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено тримісячний строк для звернення акціонерів до суду з вимогами про оскарження рішень загальних зборів акціонерних товариств. Таке регулювання свідчить про те, що норма пункту 8 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, яка не містить застереження, що вона встановлює спеціальну позовну давність до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів товариств, якщо іншими законами не встановлено іншої позовної давності для юридичних осіб певної організаційно-правової форми та громадських об'єднань, не встановлює спеціальну позовну давність в один рік для визнання недійсними рішень акціонерних товариств.
Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року № 909/298/21 зазначає, що зміни до Цивільного кодексу України внесені саме Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", позовна давність щодо оскарження рішень акціонерних товариств визначена окремо спеціальним законом, стаття 258 Цивільного кодексу України не містить тлумачення терміну "товариство", Верховний Суд доходить висновку про те, що законодавцем диференційовано встановлено правила позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів окремих юридичних осіб (один рік - для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю; три місяці - для акціонерних товариств; три роки (загальна позовна давність) - для інших юридичних осіб та громадських об'єднань, зокрема для творчих спілок, як неприбуткових професійних об'єднань у формі громадських організацій).
Також Верховний Суд виходить із того, що Конституційний Суд України зазначив, що строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22.02.2012 № 4-рп/2012).
Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року № 909/298/21 вказує, що за практикою ЄСПЛ право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним: воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності. "Існування позовної давності per se не є несумісним із Конвенцією" (рішення у справі "Фінікаріду проти Кіпра" (Phinikaridou v. Cyprus), заява N 23890/02, від 20 грудня 2007 року).
Однак будь-які обмеження цього права мусять бути виправданими, інакше вони є несумісними із Конвенцією і становлять порушення основоположних прав людини.
Згідно із прецедентною практикою ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі обмеження цього права строками давності) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: таке обмеження має мати національне підґрунтя; обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду у такий спосіб чи такою мірою, що б зводили нанівець саму сутність цього права; таке обмеження повинно мати легітимну мету; має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою.
Також Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними (рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що він не може замінювати собою національного законодавця і не ставить під сумнів повноваження законодавця встановлювати різні строки давності для різних типів позовів. В його завдання не входить замінювати національні суди в тлумаченні національного законодавства. Вирішувати проблеми такого тлумачення мають насамперед національні органи влади, зокрема суди. Це, зокрема, стосується тлумачення судами норм процесуального характеру, таких як встановлений строк для подання судових позовів (наприклад, mutatis mutandis рішення у справі "Платаку проти Греції" (Platakou v. Greece), заява N 38460/97, п. 76; "Дачія СРЛ" проти Молдови" (Dacia S.R.L. v. Moldova) N 3052/04, § 75, 18 березня 2008 року).
У своїй практиці ЄСПЛ визнав, що, як би чітко не було сформульовано положення законодавства, у будь-якій галузі права існує неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз'ясненні нечітких норм або тих, які потребують пристосування до обставин, що змінюються. Знову ж таки, хоча визначеність є вкрай необхідною, вона може спричиняти надмірну суворість, а закон повинен бути здатним відповідати обставинам, що змінюються. Таким чином, багато законів неминуче сформульовані у термінах, які тією чи іншою мірою є нечіткими, і чиє тлумачення та застосування є питаннями практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, які залишаються (див. рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" (OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia), заява N 14902/04, пункт 568, від 20 вересня 2011 року).
Роль Верховного Суду полягає саме в вирішенні можливих протиріч або невизначеностей, що виникають в результаті рішень, що містять різні тлумачення (Греко-католицька парафія Лупені та інші, § 123, і справи, згадані в ньому).
Верховний Суд вирішив питання позовної давності, витлумачивши норму, що сформульована нечітко і допускала двозначне тлумачення, на користь необхідності застосування загальної позовної давності у правовідносинах оскарження рішень юридичних осіб, які не є товариствами з обмеженою та додатковою відповідальністю.
Така практика є сталою і неодноразово підтверджена в судових рішеннях.
Таке тлумачення не є свавільним або очевидно неправильним, зважаючи на те, що у статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" законодавець, визначаючи сферу його застосування, використав скорочення "товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство)".
Застосування іншого способу правотлумачення, що є дискусійним та теоретичним питанням, не є вагомою підставою для зміни судової практики суду касаційної інстанції у випадку, якщо така зміна матиме наслідки - обмеження доступу до суду. Якщо законодавець вважає, що строк позовної давності щодо оскарження рішень загальних зборів, має бути обмежений для всіх юридичних осіб, то у такому разі має бути внесені зміни, що не допускають неоднозначного тлумачення, оскільки принцип правової визначеності вимагає також ясності й однозначності правової норми.
Застосування різних строків давності для оскарження рішень загальних зборів учасників товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (один рік), акціонерних товариств (три місяці) та інших юридичних осіб (три роки) має легітимну мету - забезпечення доступу до суду, а не навпаки - його обмеження для простих громадян - учасників громадських об'єднань (непідприємницьких товариств), як у цій справі, шляхом застосування розширювального тлумачення норми закону.
Тому у справі виникає питання про те, чи позивач знав або повинен, з урахуванням чинного законодавства і судової практики, розумно знати, що його позов поданий зі спливом позовної давності.
Однакове правозастосування забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність усіх перед ним і юридичну визначеність у державі, яка керується верховенством права, а також впливає на громадське розуміння справедливості та правосуддя і на рівень довіри до суду. Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень може спричинити порушення права на справедливий суд, гарантованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №761/21898/16-ц (пункт 10.5), від 30 червня 2020 року у справі №333/6816/17 (пункт 10.3)). Такі саме роз'яснення та рекомендації наведені у Висновку №20 (2017) Консультативної ради європейських суддів про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10 листопада 2017 року.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення».
Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту акціонерного товариства чи положення про загальні збори, акціонер, який вважає, що його права та охоронювані законом інтереси порушені таким рішенням, може оскаржити його до суду протягом шести місяців з дня прийняття рішення».
Отже, спеціальний термін позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено безпосередньо Законом України "Про акціонерні товариства".
Таким чином, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд зазначає, що Цивільним кодексом України не визначено спеціальної позовної давності щодо оскарження акціонерами рішень загальних зборів.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог вказаних положень Закону, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 3 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 24 квітня 2023 року і оформлені Протоколом № 9; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Фізичної особи - ОСОБА_3 79766,70 грн та позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним з моменту прийняття рішення по питанню № 7 дистанційних річних загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328), які були проведені 29 грудня 2023 року і оформлені Протоколом № 10; стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Фізичної особи - ОСОБА_2 354225,56 грн, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивачів.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "11" грудня 2024 р.
Суддя П.В. Хотенець