03 грудня 2024 року Справа № 915/886/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М., при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.,
за участю сторін:
від позивача: Піун С.П. (поза межами суду),
від відповідача: Іщенко Н.С. (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 915/886/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)
до Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» (вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034)
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 181923296,02 грн.
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» пред?явлено позов про стягнення з Обласного комунального підприємства (ОКП) “Миколаївоблтеплоенерго» грошових коштів у сумі 181923296,02 грн. ? основного боргу, з посиланням на неналежне виконання ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» зобов'язань щодо оплати природного газу, поставленого позивачем за укладеним між ними договором від 29.07.2021 № 2560-НГТ-22 постачання природного газу, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.
Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/886/23 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/886/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 12.09.2023 та встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Ухвала суду від 08.05.2023 направлялася на поштову адресу відповідача та була отримана відповідачем 29.06.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 136 том 1).
10.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих.. № 3790/32 від 06.07.2023, направлення якого на адресу суду здійснено 06.07.2023.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що заборгованість за спірним договором спричинена введенням мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30.09.2021 між Асоціацію міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК "Нафтогаз України" меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 а також прийняттям прийняттям Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 2479-ІХ від 29.07.2022.
За твердженням відповідача рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради тарифи для ОКП встановлені на рівні, нижчому ніж економічно - обґрунтованого. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах для Миколаївської області, погоджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на подання відзиву не профінансований.
Також відповідач вважає, що позивач звернувся до суду передчасно, оскільки згідно умов п. 10.2 договору строк виконання зобов'язань за договором автоматично відкладається відповідно до часу протягом якого діють форс - мажорні обставини. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
24.07.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 17.07.2023), в яких позивач не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву.
По-перше, вказує, що підписавши договір, відповідач, взяв на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки, визначені п. 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 01.10.2021). Умови договору не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунку з позивачем у інші строки, ніж визначені договором.
По-друге, щодо застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання централізованого водопостачання і водовідведення», 29.07.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» Nє 2479-1X, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VII (далі - Закон 1730). Закон 1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб?єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Таким чином, врегулювання заборгованості в рамках Закону 1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для Відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків та договорів реструктуризації заборгованості. Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
На переконання позивача матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами (факт, що не потребує доказування), що заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 181 923 296,02 грн. за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (Відповідачем не було здійснено проведення заборгованості або реструктуризації заборгованості за Договором).
Позивач зазначає, що фактична реалізація згаданого заходу процедури врегулювання заборгованості у 2022 poцi не відбулася, а Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про державний бюджет України на 2023 рік" субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не передбачена.
При цьому, позивач покликається на: 1) правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, №906/621/17 про те, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов?язання; 2) рішеннях Конституційного Суду України, який неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007); 3) рішеннях ЄСПЛ у справі «Кечко проти України», у справі «Бакалов проти України», у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», в яких зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
По-третє, позивач заперечує проти звільнення Відповідача від відповідальності на підставі п. 10.2 Договору, у зв?язку з настанням форс-мажорних обставин в господарській діяльності Відповідача. На думку позивача відповідачем не доведено належними доказами настання таких обставин, зокрема не надано сертифікату ТПП України про настання обставин непереборної сили.
12.09.2024 відповідачем подано суду заяву про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій та акту звіряння розрахунків станом на 31.07.2023 та закриття провадження в частині стягнення заборгованості у сумі 12730718,49 грн у зв'язку зі сплатою цих коштів.
Ухвалою від 12.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 24.10.2023.
На адресу суду 16.10.2023 (вх..13624/23) від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 14397 596,56 грн.
24.10.2023 підготовче засідання не відбулося, наступне судове засідання (підготовче) призначено на 14.11.2023.
13.11.2023 відповідачем надано суду додаткові пояснення, за змістом яких він визнає позовні вимоги з урахуванням часткової оплати та у зв'язку зі скрутним становищем просить суд відстрочити виконання рішення по справі до 01.09.2024. А також просить вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у зв'язку з визнанням позовних вимог.
Судове засідання 14.11.2023 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне судове (підготовче) призначено на 24.01.2024.
21.11.2023 суду надійшли заперечення позивача проти заяви про відстрочення виконання рішення.
Підготовче засідання 24.01.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне підготовче засідання призначено на 26.03.2024.
Також 19.03.2024 (вх..3244/24) від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 23011531,30 грн.
Ухвалою суду від 26.03.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 37409127,86 грн - у зв'язку з відсутністю предмета спору. За даною ухвалою залишок боргу становить 144514168,16 грн.
Іншою ухвалою 26.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.04.2024.
Ухвалою від 15.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) відкладено за клопотанням відповідача на 10.06.2024.
10.06.2024 суду надійшло клопотання відповідача про приєднання доказів, у якому заявник клопоче про визнання поважними причин неподання ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» у строк, встановлений ст.80 ГПК України наступних доказів та просить приєднати до матеріалів справи інформацію від ГУ ДКСУ у Миколаївській області - документи за період (МФО) з 01.04.2024 по 06.06.2024 та протокол територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області від 26.03.2024 №18.
Ухвалою від 10.06.2024, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання (розгляд справи по суті) відкладено на 22.07.2024 та зобов'язано позивача завчасно до судового засідання надати акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами, станом на 30.06.2024 (включно).
19.07.2024 відповідачем надано акт звіряння розрахунків станом на 30.06.2024, підписаний ЕЦП сторін.
Судове засідання 22.07.2024 не відбулося, наступне судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на 16.09.2024 та зобов'язано позивача завчасно до судового засідання надати акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами, станом на 31.08.2024 (включно).
Судове засідання 16.09.2024 не відбулося у зв'язку з відпусткою головуючого судді, наступне судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на 05.11.2024.
05.11.2024 позивачем та відповідачем подані суду клопотання про долучення доказів, зокрема акту звіряння розрахунків станом на 31.10.2024, підписаного ЕЦП сторін.
Крім того, позивач подав суду пояснення щодо часткової оплати боргу відповідачем спірним Договором №2560-НГТ-22 постачання природного газу від 29.07.2021, станом на 31.10.2024 заборгованість основного боргу становить 112 536 112,67 грн та просив суд здійснювати розгляд справи з урахуванням письмових пояснень
Судове засідання 05.11.2024 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне судове засідання (розгляд справи по суті) призначено на 03.12.2024 та зобов'язано позивача завчасно до судового засідання надати акт звірки взаємних розрахунків, підписаний обома сторонами, станом на 30.11.2024 (включно).
Витребуваний судом акт звірки взаєморозрахунків подано до суду обома сторонами 03.12.2024. Згідно цього акту заборгованість відповідача за спірним договором станом на 30.11.2024 складає 110 262 645,43 грн.
Всі перелічені документи судом залучено до матеріалів справи.
Інших заяв по суті справи суду не подано.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та клопотав про стягнення з відповідача залишку боргу у сумі 110 262 645,43 грн
Представник відповідача указані вимоги визнав та клопотав про повернення 50% судового збору відповідно приписів ст. 130 ГПК України.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України
У судовому засіданні 03.12.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» метою діяльності товариства є, досягнення економічних результатів та одержання прибутку від провадження господарської діяльності, а також задоволення потреб вітчизняних та іноземних споживачів у відповідних товарах, послугах у безпечний, надійний та економний спосіб.
Предметом діяльності є, зокрема постачання, купівла - продаж природного газу, торгівля зрідженим та скрапленим природним газом та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2021 між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - позивач, постачальник) та ОКП (далі - відповідач, споживач) укладено договір № 2560-НГТ-22 постачання природного газу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
У відповідності до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у період з червня 2021 до червня 2024 замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу.
Так, з червня 2021 до червня 2022 року замовний обсяг складає 57270,758 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях; жовтень 2021 - 2851,000, листопад 2021 - 8988,600, грудень 2021 - 11281,000, січень 2022 - 13490,000, лютий 2022 - 10537,000, березень 2022 - 8616,400, квітень 2022 - 1499,258, травень 2022 - 7,500 тис.куб.м.
На період з червня 2022 по червень 2023 та червень 2023 по червень 2024 замовлені обсяги визначаються сторонами окремими додатковими угодами до цього Договору.
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природній газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).
Згідно п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У відповідності до п. 3.5.1 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та /або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання- передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Відповідно до п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х(двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У відповідності до п. 4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 6183,33 грн.;
крім того, податок на додану вартість за ставкою - 20%;
крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,58 грн., крім того ПДВ - 20% - 27,31 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу на 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу паререз, обсягів газу в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 становить 7583,89 грн.
В період з 01.06.2022 по 31.05.2023 ціна природного газу розраховується за формулою: Ціна= ((Цінаб х Кмс х Кнбу) + ПДВ, де
Ціна - ціна купівлі-продажу природного газу, гривень за 1 (одну) тис. куб. м з ПДВ;
Цінав - встановлюється на рівні першого року постачання природного газу з 01.06.2021 по 31.05.2022, що становить 6 183,33 грн без ПДВ;
KNcG - індекс зміни котирувань на європейському хабі NCG;
Кну - Індекс зміни офіційного курсу гривні до євро;
ПДВ = 20%*((Цінаб х Кса х Кнбу).
До ціни газу, визначеної за наведеною формулою, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внугрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,58 грн., крім того ПДВ 20% - 27,31 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
В період з 01.06.2023 по 31.05.2024 ціна природного газу розраховується за аналогічною формулою: Ціна= ((ЦінаБ х KNG х Кнбу) + ПДВ, де
До ціни газу, визначеної за наведеною формулою, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,58 грн., крім того ПДВ 20% - 27,31 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов?язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін (п 4.2).
Загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.3).
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за цим Договором (окрім розрахункових періодів: жовтень 2021р., жовтень 2022р., жовтень 2023р., листопад 2021р., листопад 2022р., листопад 2023р., квітень 2022р., квітень 2023р., квітень 2024р., травень 2022р., травень 2023р., травень 2024р.) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 50% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного
Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Згідно п. 5.1.1. Договору оплата за природний газ за розрахунковий період - жовтень 2021р., жовтень 2022p., жовтень 2023р. здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 30% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу;
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
За п. 5.1.2 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період - листопад 2021р., листопад 2022р., листопад 2023р. здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами наступному порядку:
- 40% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу;
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Згідно п 5.1.3 - оплата за природний газ за розрахунковий період - квітень 2022р., квітень 2023р.. квітень 2024р., здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 60% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу;
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
У п. 5.1.4. сторони визначили, що за розрахунковий період - травень 2022р., травень 2023р., травень 2024р. оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1. цього Договору, - до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу;
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Відповідно до пункту 5.4 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди.
Споживач зобов'язаний зокрема прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (пп. 4 п. 6.2 договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).
Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дати його укладання і діє в частині поставку газу до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1 договору). Продовження або припинення Договору можливе шляхом укладення сторонами додаткової угоди.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
У подальшому сторонами договору від 29.07.2021 постачання природного газу укладалися додаткові угоди щодо періодів, об'ємів природного газу, який передається споживачу.
У період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 497810363,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи.
Дані акти підписані та скріплені печатками сторін.
Як зазначає позивач у позові, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором на момент звернення до суду складала 181923296,02 грн.
Вказані обставини зумовили позивача звернутися до суду з даним позовом.
В ході розгляду справи у зв'язку з частковим погашенням боргу ухвалою суду від 26.03.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 37409127,86 грн - у зв'язку з відсутністю предмета спору. За даною ухвалою залишок боргу становить 144514168,16 грн.
Після закриття підготовчого провадження відповідачем також було сплачено ще частину заборгованості у сумі 34251522,73 грн, що підтверджено позивачем у судовому засіданні та шляхом подання 03.12.2024 акту звірки взаєморозрахунків обома сторонами. Згідно поданих суду документів та заборгованість відповідача за спірним договором станом на 30.11.2024 складає 110 262 645,43 грн. Саме такі вимоги представник позивача просив задовольнити. У зв'язку з наведеним, належить закрити провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 34251522,73 грн - у зв'язку з відсутністю предмета спору. За такого залишок боргу становить 110 262 645,43 грн.
Таким чином предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №2560-НГТ-22 постачання природного газу від 29.07.2021 у сумі 110 262 645,43 грн.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані положеннями ЦК, зокрема ст. 712 (договір поставки), ст. 655 (договір купівлі-продажу).
Виконання цивільних і господарських зобов'язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша ст. 655 ЦК).
Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за договором про постачання природного газу.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною ч. 2 ст. 193 ГК передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором призвело до порушення умов договору та прав позивача на своєчасне та повне отримання оплати.
Як встановлено судом та визнається відповідачем, відповідач після відкриття провадження у даній справі частково оплатив отриманий за Договором №2560-НГТ-22 постачання природного газу від 29.07.2021 протягом жовтня 2021 - вересня 2022 років природний газ у в сумі 71660650,59 грн, а залишок заборгованості становить 110262645,43 грн та визнається відповідачем.
З вказаного слідує, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 110 262 645,43 грн є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка.
Судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Разом з тим, під час підготовчого провадження відповідачем було надано суду додаткові пояснення, за змістом яких він визнає позовні вимоги з урахуванням часткової оплати та у зв'язку зі скрутним становищем просить суд відстрочити виконання рішення по справі до 01.09.2024. А також просить вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у зв'язку з визнанням позовних вимог.
Щодо відстрочення виконання судового рішення суд зазначає про відхилення цієї вимоги оскільки строк, який визначено відповідачем як кінцеву дату виконання судового рішення вже сплинув, а тому ця вимога є неактуальною.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» було сплачено 939400,00 грн судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано підстави повернення судового збору, яким зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, враховуючи фактичне визнання відповідачем позовних вимог, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (939400,00грн / 50% = 469700,00 грн).
У відповідності до вищенаведених приписів Закону України "Про судовий збір" 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, може бути повернуто ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Таким чином, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотання про повернення судового збору.
Беручи до уваги визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, на підставі ст. 129, ст. 130 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в розмірі 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 469700,00 грн.
Керуючись ст. ст. 73 -75, 129-130, 231, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 34251522,73 грн - у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Позов з урахуванням закриття провадження в частині вимог у сумі 71660650,59 грн задовольнити повністю.
3. Стягнути з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» (вул. Миколаївська, 5-а, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 110262645,43 грн заборговаості за договором постачання природного газу та 469700,00 грн витрат по сплаті судового збору.
4. В задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.12.2024.
Суддя Т.М. Давченко