09.12.2024 Справа № 914/2991/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережне», м. Рівне,
до відповідача:Концерну «Військторгсервіс» Міністерства оборони України, м. Київ, в особі Філії «Західної», м. Львів,
про:стягнення 191661,40 грн.
Представники сторін не викликались (не повідомлялись).
Встановив.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережне» до Концерну «Військторгсервіс» Міністерства оборони України в особі Філії «Західної» про стягнення 191661,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Філія «Західна» Концерну «Військторгсервіс» Міністерства оборони України є балансоутримувачем нежитлового приміщення загальною площею 513,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване у багатоквартирному будинку, де створено ОСББ «Набережне». Позивач стверджує, що відповідач не здійснював обов'язкових платежів на утримання будинку, прибудинкової території та на капітальний ремонт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 191661,40 грн, яка і заявлена до стягнення у даній справі.
Також, позивач вважає, що даний спір підсудний Господарському суду Львівської області на підставі ч. 3 ст. 29 ГПК України, оскільки Філія «Західна» Концерну «Військторгсервіс» не має статусу юридичної особи.
Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Стаття 30 ГПК України визначає порядок розгляду справ за виключною підсудністю, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність, за змістом статті 30 ГПК України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 917/1212/21 та від 16.08.2019 у справі № 916/142/19).
Отже, виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 917/1212/21 та від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17).
Виходячи із комплексного аналізу положень статей 30, 31 ГПК України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки ГПК України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.
Так, частина 3 статті 30 ГПК України встановлює виключну підсудність спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 висловлено правову позицію, згідно з якою до спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір стосується як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном, застосовується виключна підсудність. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Приписами частини 4 статті 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставини, приймаючи до уваги викладені в постановах Верховного Суду висновки та зважаючи на те, що спір у цій справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обовязку зі сплати внесків на утримання будинку, що знаходиться за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , та в якому розташоване нежитлове приміщення, що перебуває на балансі відповідача, суд дійшов висновку, що до даного спору мають бути застосовані правила виключної підсудністю.
Відтак, вирішення спору у даній справі належить до юрисдикції Господарського суду Рівненської області.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, зокрема, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, передання справи за належною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Керуючись статтями 20-31, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Передати справу № 914/2991/24 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Набережне» до Концерну «Військторгсервіс» Міністерства оборони України, м. Київ, в особі Філії «Західної» про стягнення 191661,40 грн за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Трускавецький В.П.