Рішення від 18.11.2024 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/21682/15 (910/6521/24)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг"

до Державного підприємства "Конярство України" в особі філії "Дніпропетровський кінний завод № 65"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України

про стягнення 1 667 120,64 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Бесчасова Д.О. - представник

Від відповідача Нестеришин Т.С. - представник

Від третьої особи Шарикін Ю.В. - представник

Прокурор Київської міської прокуратури Лиховид О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

27.05.2024 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" з позовом до Державного підприємства "Конярство України" в особі філії "Дніпропетровський кінний завод № 65" про стягнення 1 667 120,64 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2024 прийнято позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" до Державного підприємства "Конярство України" в особі філії "Дніпропетровський кінний завод № 65" про стягнення 1 667 120,64 грн. до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", залучити Фонд державного майна України до участі у справі № 910/21682/15 (910/6521/24) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 29.07.2024.

26.06.2024 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

03.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив.

04.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2024 відкладено розгляд справи на 23.09.2024.

У судовому засіданні 23.09.2024 оголошено перерву до 18.11.2024.

25.09.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення третьої особи

15.11.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові дебати позивача.

Протокольною ухвалою від 18.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання

У судовому засіданні 05.02.2024 представник позивача надав пояснення по суті позову, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи та прокурор Київської міської прокуратури також заперечили щодо задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2022 між філією «Дніпропетровський кінний завод № 65» Державного підприємства «Конярство України» (замовник) в особі в.о. керівника філії Науменко О.А., який діяв на підставі довіреності та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» (виконавець), в особі директора Мацуги О.М., який діяв на підставі статуту укладено договір про виконання сільськогосподарський робіт (послуг) № У-03\22, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується самостійно або з залученням субпідрядника (на підставі укладених договорів), якісно виконати для замовника сільськогосподарські роботи (послуги), які визначені сторонами в специфікаціях до даного договору та є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (послуги) та сплатити їх вартість, погоджену в специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 8.5. даного договору термін дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Згідно п.2.1. договору розмір плати за здійснення передбачених цим договором сільськогосподарських робіт (послуг) визначається сторонами в специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 2.2. договору оплата ціни (вартості) робіт (послуг) здійснюється замовником в національній валюті України безготівковим розрахунком шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця, який визначений в розділі 9 цього договору.

У п. 2.3. договору сторони визначили, що оплата вартості (ціни) робіт (послуг), здійснюється згідно виставлених рахунків після підписання сторонами актів виконаних робіт. Строк розрахунків за цим договором складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати підписання кожного окремого акту виконання робіт, згідно цього договору.

Згідно п.2.4. договору зобов'язання замовника по оплаті виконавцю виконаних робіт (послуг) вважається виконаним належним чином у день зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.1. договору виконавець протягом трьох робочих днів з дати завершення сільськогосподарських робіт (по кожному окремому виду робот), передбачених відповідними специфікаціями до даного договору надає замовнику акти виконаних робіт, замовник не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання від виконавця акту виконаних робіт, підписує його, або в цей же строк направляє Виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт. У випадку отримання від Замовника мотивованої відмови від підписання Акту виконаних робіт, Сторонами протягом 3-х календарних днів оформлюється двосторонній акт з переліком виявлених недоліків та строків для їх виконання.

Відповідно до п. 3.3. договору при відсутності мотивованої відмови замовника переданої виконавцеві в строки для передачі акту про виконані послуги, зазначені в п. 3.1 договору, послуги вважаються належним чином наданими, переданими виконавцем і прийнятими замовником без зауважень. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання акту, але це не звільняє замовника від зобов'язання підписати отриманий акт про виконані послуги й передачі його на адресу виконавця.

Відповідно до специфікації № 1 від 20.07.2022 сторонами погоджено попередню ціну послуги - збирання озимих зернових - 640 000,00 грн.

Відповідно до специфікації № 2 від 01.08.2022 сторонами погоджено попередню ціну на послуги - збирання зернових - 80 000,00 грн.

Актом надання послуг № РК-00000017 від 16.08.2022 визначено, що вартість послуги по збиранню пшениці (110 Га) склала 176 000,00 грн. (з ПДВ).

Актом надання послуг № РК-00000019 від 22.08.2022 визначено, що вартість послуги по збиранню урожаю: вівса (295 Га) склала 472 800,00 грн. (з ПДВ).

Актом надання послуг № РК-00000018 від 23.08.2022 визначено, що вартість послуги по збиранню урожаю: ячмінь ярий (42 Га) склала 67 200,00 грн. (з ПДВ).

Позивач зазначає, що виконавцем було виконано умови договору, а замовником послуги отримано, що підтверджується підписом та печаткою на актах надання послуг. Претензій або заперечень щодо кількості або якості товару від відповідача не надходило.

Згідно оборотно - сальдової відомості по рахунку 361 (ТОВ «Рост Капітал Активе») за січень 2022-грудень 2022 оборот за період склав 716 000,00 грн. Однак, в порушення умов договору № У-03/22 від 20.07.2022, відповідач своєчасно оплату за надані послуги не здійснив.

Так, 01.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елкаро Холдінг» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ0111 (договір відступлення).

Відповідно до п. 1.1. договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору у відповідності із договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-03/22 від 20.07.2022 (основний договір), укладеного між первісним кредитором та філією «Дніпропетровський кінний завод № 65» Державного підприємства «Конярство України» (боржник).

Згідно п. 1.2. договору відступлення, новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами, а саме, право на отримання грошових коштів у розмірі 716 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору відступлення до нового кредитора також переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основних договорів боржником, в частині порушення зобов'язань по своєчасній оплаті грошових коштів, зазначених у п. 1.2. договору.

Повідомленням про відступлення права вимоги від 01.11.2022, ТОВ «Рост Капітал Активе» повідомило боржника про відступлення зобов'язання, що виникло на підставі договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-03/22 від 20.07.2022, укладеного між цедентом та боржником у розмірі 716 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням відступлення права вимоги за договором в розмірі 716 000,00 грн., заборгованість відповідача за надані послуги становить 716 000,00 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи, а саме копіями специфікацій № 1 від 20.07.2022, № 2 від 01.08.2022, актів надання послуг № РК-00000017 від 16.08.2022, № РК-00000019 від 22.08.2022, № РК-00000018 від 23.08.2022, а також акту звірки взаємних розрахунків за період з січня 2022 року по лютий 2023 року підтверджується факт надання послуг за договором про виконання сільськогосподарський робіт (послуг) № У-03\22 від 20.07.2022 на загальну суму 716 000,00 грн.

Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду державного майна України щодо того, що у наданих позивачем специфікаціях до договору, які є наміром замовника і виконавця, вказані інші види робіт, ніж у актах виконаних робіт, що свідчить про те, що замовник і виконавець предмет договору не узгодили, а тому договір є не укладеним, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Пунктом 1.3. договору № У-03\22 від 20.07.2022 передбачено, що факт виконання робіт засвідчується актом виконаних робіт, який підписується після виконання робіт, що були узгоджені сторонами у специфікаціях.

Специфікацією №1 від 20.07.2022 сторони узгодили такий вид робіт, як «Збирання озимих зернових» на 400,00 га. Також в Специфікації №1 зазначено, що дана специфікація є наміром (попередньою домовленістю) виконання робіт. Види, обсяг робіт та інші істотні умови за домовленістю сторін можуть змінюватись в процесі виконання після додаткового погодження та шляхом підписання додаткової специфікації.

Специфікацією №2 від 01.08.2022 сторони узгодили такий вид робіт, як «Збирання зернових» на 50,00 га. Також в Специфікації №2 зазначено, що дана специфікація є наміром (попередньою домовленістю) виконання робіт. Види, обсяг робіт та інші істотні умови за домовленістю сторін можуть змінюватись в процесі виконання після додаткового погодження та шляхом підписання додаткової специфікації.

Актом надання послуг № РК-00000017 від 16.08.2022 визначено, що вартість послуги по збиранню пшениці (110 Га) склала 176 000,00 грн. (з ПДВ).

Актом надання послуг № РК-00000019 від 22.08.2022 визначено, що вартість послуги по збиранню урожаю: вівса (295 Га) склала 472800,00 грн. (з ПДВ).

Актом надання послуг № РК-00000018 від 23.08.2022 визначено, що вартість послуги по збиранню урожаю: ячмінь ярий (42 Га) склала 67200,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до специфікації №1 та №2 сторони погодили такий вид робіт як «Збирання озимих зернових» та «Збирання зернових», відповідно до актів виконаних робіт було зібрано пшеницю, овес та ячмінь - які відносяться до групи озимих культур.

Крім того, на всіх зазначених специфікаціях та актах наданих послуг міститься підпис та печатка замовника - філії «Дніпропетровський кінний завод № 65» ДП «Конярство України», що також підтверджує факт виконання та прийняття робіт.

Також необґрунтованими є твердження відповідача щодо того, що Державне підприємство «Конярство України» не може бути відповідачем у даній справі, оскільки боржником є філія, а не юридична особа.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія "Дніпропетровський кінний завод №65" Державного підприємства "Конярство України" є філією (іншим відокремленим підрозділом), та належить юридичній особі - Державному підприємству "Конярство України", керівником відокремленого підрозділу - філії є Лопатін Роман Ігорович.

У відповідності до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України).

Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).

Отже, відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).

З наведеного слідує, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 916/1288/19).

Відповідач зазначає, що в договорі про відступлення права вимоги № ВПВ0111 від 01.11.2022 боржником, право вимоги до якого відступається Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкаро Холдінг» зазначено філію "Дніпропетровський кінний завод №65" Державного підприємства "Конярство України" тобто боржником вказаний відокремлений підрозділ, не юридична особа.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (частина 1 статті 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 викладено правовий висновок, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.

Відповідно до п. 1.1. договору, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-03/22 від 20.07.2022 (Основний договір), укладеного між первісним кредитором та філією "Дніпропетровський кінний завод № 65" Державного підприємства "Конярство України".

Згідно п. 1.2. договору, новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами, а саме, право на отримання грошових коштів у розмірі 716 000,00 грн.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за надані послуги відповідач не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 716 000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5 % річних в розмірі 60 224,73 грн. та інфляційних втрат в розмірі 90 503,96 грн., то суд зазначає слідуюче.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1.2. договору відступлення, новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основними договорами, а саме, право на отримання грошових коштів у розмірі 716 000,00 грн.

У п. 1.3. договору відступлення сторони погодили, що до нового кредитора також переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основних договорів боржником, в частині порушення зобов'язань по своєчасній оплаті грошових коштів, зазначених у п. 1.2. Договору.

Таким чином, новий кредитор набув право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань, а у разі неналежного виконання - право на стягнення штрафних санкцій, передбачених договором № У-03/22 від 20.07.2022.

В свою чергу, проценти річних та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19, від 15.04.2021 у справі № 911/421/20 зауважено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає спеціальним способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що до позивача за умовами договору про відступлення права вимоги перейшло право на стягнення конкретно визначеної суми основного боргу - 716 000 грн. та штрафних санкцій, а право на стягнення процентів річних та інфляційних втрат до позивача не перейшло, то наведене свідчить, що у позивача відсутнє право на стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 511 313,52 грн., а також 24 % штрафних санкцій в розмірі 289 078,70 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.4. договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-03\22 від 20.07.2022 за порушення термінів оплати, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення терміну, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.5. договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-03\22 від 20.07.2022, за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю штрафну санкцію у розмірі 24% річних виходячи з неповерненої суми за весь час прострочення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що аналіз положень договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-03\22 від 20.07.2022 свідчить, що п. 6.4 та п. 6.5 передбачений один і той самий вид відповідальності - пеня.

З позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що обидва пункти договору (6.4 і 6.5) передбачають відповідальність за порушення одного й того ж зобов'язання - своєчасного виконання грошового зобов'язання зі сплати відповідачем грошових коштів за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост Капітал Активе» роботи.

Тобто застосування одного й того ж самого виду відповідальності за одне й те ж саме порушення є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, що прямо суперечить статті 61 Конституції України. Схожа правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Правова позиція щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення міститься також у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 912/1153/19, від 10 липня 2018 року у справі № 927/1091/17, від 16 квітня 2018 року у справі № 904/149/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 902/1054/17, від 6 березня 2018 року у справі № 910/9040/17, від 27 січня 2020 року у справі № 910/5051/19, від 6 листопада у справі № 913/89/18, від 4 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 3 липня 2019 року у справі № 917/791/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто незалежно від встановленого в договорі розміру пені, такий розмір в будь якому випадку не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір відповідальності, передбачений пунктом 6.5. договору, не може застосовуватися, оскільки він перевищує максимальний розмір пені, визначений законодавством (який також передбачений пунктом 6.4 договору).

Тому вимога про стягнення штрафної санкції, передбаченої пунктом 6.5 договору, в розмірі 289 078,70 грн. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/19094/17 касаційний суд дійшов висновку, що оскільки пеня є договірною величиною, то вона підлягає застосуванню тільки в період дії договору.

У п. 8.5. договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № У-03\22 від 20.07.2022 сторони погодили, що термін дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача про безпідставне нарахування пені за період, який виходить за 31 грудня 2022 року.

Отже, за підрахунками суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 116 110,68 грн.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, обґрунтованим розміром штрафу, заявленого позивачем за порушення відповідачем строків оплати наданих послуг за договором становить 716 000,00 грн., а пені - 116 110,68 грн.

При цьому, відповідачем не доведено, що в даному випадку розмір заявлених штрафних санкцій є надмірним, присудження до стягнення яких у повному обсязі матиме наслідком покладання на відповідача надмірного тягаря та отримання позивачем невиправданого прибутку, у зв'язку з чим, дане клопотання залишається судом без задоволення.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 9 984,72 грн.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов викладено заяву про розстрочення виконання рішення суду, яка мотивована перебуванням значної частини єдиного (цілісного) майнового комплексу відповідача на тимчасово окупованій території України та у прифронтових районах, що значно утруднює належне здійснення господарської діяльності відповідачем та негативно впливає на його майновий стан та спроможність поновного та своєчасного виконання грошових зобов'язань.

Як на підставу для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач також посилається на те, що останній перебуває в процедурі банкрутства з 2015 року, що також свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання судового рішення повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідач при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення виконання на 10 місяців відповідачем не надано, згода на розстрочення виконання рішення суду позивачем не надана.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд.1; ідентифікаційний код 37404165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкаро Холдінг" (49001, м. Дніпро, вул. Костомарівська, буд. 1-А, секція 1, приміщення 6н; ідентифікаційний код 39880549) основний борг в розмірі 716 000 (сімсот шістнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 116 110 (сто шістнадцять тисяч сто десять) грн. 68 коп., судовий збір в розмірі 9 984 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, Фонду державного майна України та Київській міській прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.11.2024.

Суддя П.П. Чеберяк