пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 грудня 2024 року Справа № 903/855/24
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7», с. Рованці, Луцький р-н, Волинська обл.
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Луцьк
про стягнення 56 568,45 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
08.10.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» до ОСОБА_1 про стягнення 56 568,45 грн заборгованості за договором №165 оренди торгового місця від 10.01.2011, з яких: 51746,40 грн - основного боргу, 4822,05 грн - штрафу. Просить справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору оренди торгового місця № 165 від 10.01.2011.
Ухвалою суду від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України; одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; в строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; встановлено позивачу строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторони, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин.
Ч. 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Докази реєстрації у відповідача електронного кабінету відсутні.
Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача є: Волинська область, м. Луцьк, вулиця Гордіюк, 29/143.
Ухвала суду направлена відповідачу за його місцезнаходженням.
15.10.2024 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 11.10.2024, що підтверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення № 0600297143074.
Строк для подання відзиву - по 30.10.2024.
30.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що ніколи не укладав та не підписував з ТзОВ «Дельта-7» жодних договорів та нікого не уповноважував та не надавав довіреності про його підписання та укладення; не міг укладати подібні договори та сплачувати орендну плату через те, що на той час вже тривалий час ніде не працював та не займався підприємницькою діяльністю; з вересня 2010 року подав документи про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Зазначає, що в 2011 році, а можливо в 2012 році до нього телефонував керівник ТзОВ «Дельта-7» чи його представник, який повідомив, що за договором оренди торгового місця є заборгованість, яку я маю терміново заплатити, в іншому разі буду нести відповідальність, однак відповідач відповів, що ніякого договору не підписував, а тому оренду сплачувати не буде, а після тієї розмови відповідача більше ніхто не турбував та не надсилав жодних письмових вимог щодо сплати оренди та виконання умов договору. Звертає увагу суду, що на протязі майже 14 років або жодного разу письмово не звернувся до нього для врегулювання спору, не звернувся з позовом до суду та достроково не розірвав цей договір. Подані суду розрахунки суми боргу вважає необґрунтованими, а підпис, зазначений в договорі йому не належить. Просить суд під час розгляду справи по суті вирішити питання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, на вирішення експертизи поставити наступне питання:- «Чи виконано підписи від імені Римарчука Романа Степановича в договорі оренди торгового місця №165 від 10 січня 2011 року ним особисто, чи іншою особою?». На підставі наявних у справі доказів та висновку експерта просить суд визнати договір оренди торгового місця №165 від 10 січня 2011 року недійсним та відмовити позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта-7» в задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач відзив відповідача отримав 03.12.2024.
Строк для подання відповіді на відзив - по 06.12.2024.
06.12.2024 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, згідно якої зазначає, що на момент підписання договору відповідач був фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відповідними записами в Реєстрі. Справжність підпису відповідача на договорі з моменту отримання його примірника не оспорювалась. Договір не визнаний судом недійсним. Предметом позову є стягнення коштів, а не визнання договору недійсним.
Заперечення відповідача на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.
Суд розглянувши клопотання відповідача про призначення по справі почеркознавчої експертизи, відмовив у його задоволенні з огляду на таке.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
За приписами ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 зазначеного Кодексу).
Слід зазначити, що враховуючи предмет та підстави позову, відповідач не був позбавлений можливості самостійно замовити експертне дослідження для отримання висновку експерта, який би був оцінений судом при дослідженні доказів по справі.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Тобто, Господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов'язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.
До того ж, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Статтею 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Крім того, слід зауважити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст.104 ГПК України).
З огляду на приписи ст.ст. 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання позивача про призначення судової експертизи, за оцінкою суду, позивачем не доведено підстав призначення судової почеркознавчої експертизи.
При цьому, суд враховує, що у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.
Враховуючи предмет та підстави позову, а також обставини на які вказує відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував необхідність встановлення у цій справі обставин, шляхом призначення судової експертизи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
10.01.2011 між ТОВ “Дельта-7» (орендодавець) та підприємцем Римарчуком Р.С. (орендар) укладено Договір оренди торгового місця № 165 (а.с. 13-17).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з Договору оренди торгового місця №165 від 10.01.2011.
Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце площею 17,5 кв.м., яке знаходиться у ряді № 17, місце № 6 на території торгового комплексу “Новий ринок» за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцький р-н., Волинська обл. (п. 1.1). Торговим місцем за цим договором є площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажів товарів (п. 1.2). Передача торгового місця за цим договором здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін за цим договором (п. 1.3). За користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату в сумі 20 грн. 00 коп. за 1 кв.м. без податку на додану вартість, що становить 350 грн без ПДВ за один календарний місяць (п. 2.1). Орендна плата сплачується не пізніше 5-го числа поточного місяця. Якщо 5-го числа поточного місяця припадає на вихідний чи не робочий день, то останнім днем сплати буде перший робочий день, що слідує за 5 числом поточного місяця (п. 2.2). У випадку зростання інфляції розмір орендної плати за кожний поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць (п. 2.3). За порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує за прострочення з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного п. 2.1 договору, за не сплату орендної плати після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначено п. 2.1 цього договору (п. 4.1.1). Договір вступає в дію з 11.01.2011 та укладається до 31.12.2060 (п. 5.1). Зміни та доповнення до даного договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною його частиною (п. 5.2).
Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №921/704/20.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Приписами ч.1 ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір №136 оренди торгового місця від 10.01.2011 підписаний сторонами без зауважень та заперечень, не був предметом судового розгляду, докази про визнання його недійсним чи зміну умов в матеріалах справи відсутні.
Передача торгового місця в оренду відповідачу підтверджується п. 1.3 Договору.
Пунктом 2.3. Договору оренди торгового місця сторони передбачили, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 відступила від висновків касаційного суду в постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної в цих нормативних актах.
Згідно п. 23 даної постанови якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Отже, нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Доказів сплати відповідачем спірної заборгованості суду не надано та матеріали справи не містять.
Перевіривши розрахунки суми боргу, долучені позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що в частині нарахування орендної плати використано індекс інфляції за попередній місяць, що в свою чергу відповідає положенням п. 2.3 договору оренди торгового місця № 165 від 10.01.2011, а тому нарахована позивачем орендна плата в сумі 51746,40 грн є підставною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/856/23 від 20.12.2023.
Ураховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимога про стягнення 51 746,40 грн орендних платежів є обґрунтованою та підставною.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 822,05 грн 50% штрафу.
Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 4.1.1 Договору оренди торгового місця № 165 від 10.01.2011 за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 Договору, орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10 % від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
Суд, здійснивши власний розрахунок штрафу, дійшов висновку, що нараховані позивачем на основну заборгованість за період з травня 2024 року по вересень 2024 року 4 822,05 грн 50% штрафу підставні та підлягають до стягнення з відповідача у відповідності до п. 4.1.1 Договору оренди від 10.01.2011.
При розрахунку розміру штрафу, передбаченого п. 4.1.1 договору, судом враховано у правовому взаємозв'язку п.2.1 з п. 2.3 договору оренди торгового місця №165 від 10.01.2011, яким передбачено, що орендна плата визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць, тому в даному випадку для розрахунку штрафу береться саме проіндексована орендна плата.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до п. 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.
Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
За захистом своїх порушених прав позивач звернувся з позовом до суду 08.10.2024.
Отже, вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 56568,45 грн за період з 01.10.2021 по 30.09.2024 пред'явлено позивачем в межах передбаченого строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/856/23 від 20.12.2023.
Щодо доводів відповідача про необхідності визнання договору оренди торгового місця № 165 від 10.01.2011 недійсним, то суд зазначає, що дана вимога повинна бути оформлена окремою позовною вимогою, оскільки предметом доказування у справі про визнання недійсним договору є інші обставини, аніж у позові про стягнення заборгованості, які підлягають встановленню судом при ухваленні рішення і саме на сторону, яка заявляє вимогу (в даному випадку відповідач) покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається.
Доводи відповідача про те, що на момент укладення договору він не був зареєстрований як підприємець, спростовуються витягом є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 840518 від 11.10.2024 (а.с. 26), відповідно до якої датою запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи є - 17.01.2011, а договір укладено 10.01.2011, отже, на момент укладення договору відповідач мав статус фізичної особи-підприємця.
Оскільки позовні вимоги виникли з договору, укладеного Римарчуком Р.С. як підприємцем, спір підлягає розгляду господарським судом.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення 51 746,40 грн орендних платежів підставні та підлягають до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено, відтак 3 028,00 грн судового збору покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Римарчука Романа Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» (вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 34826969) 51 746,40 грн основного боргу, 4 822,05 грн штрафу, 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 59 596,45 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість грн 45 коп).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Бідюк