пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 грудня 2024 року Справа № 903/854/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши справу №903/854/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7», м. Луцьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гацик Наталії Адамівни, м. Луцьк
про стягнення 64 294,59 грн.
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» звернулося з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гацик Наталії Адамівни про стягнення 64 294,59 грн. заборгованості в т.ч. 58 813,95 грн. - суми основного боргу по орендній платі та 5480,64 грн. - штрафу за прострочення сплати орендної плати
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору №114 оренди торгового місця від 05.01.2010 в частині своєчасної оплати орендних платежів.
Ухвалою суду від 10.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 10.10.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 11.10.2024.
Ухвала суду від 10.10.2024 була направлена відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Гацик Наталії Адамівні рекомендованою кореспонденцією за адресою: (43017, м. Луцьк, бульвар Івана Газюка (Дружби Народів), будинок 3, квартира 60) та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600297476820 була отримана 16.10.2024.
04.11.2024 відповідач подав до суду клопотання за вх. №01-74/1515/24, в якому просить суд провадження у справі закрити, позовну заяву повернути позивачу, оскільки на думку останнього позовна заява та додатки до позовної заяви власноруч не підписані особою, яка її подала. Відповідач доводить, що на зазначених документах проставлено відтиск факсиміле, який скріплено печаткою юридичної особи.
У відповідності до п.п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлені належним чином.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
05 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (Орендодавець) та Гацик Наталією Адамівною (Орендар) укладено договір №114 оренди торгового місця (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування Торгове місце, площею 17,5 кв. м., яке знаходиться: ряд №17, місце №7, на території торгового комплексу "Новий ринок", який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, Україна.
Згідно п.1.2 Договору торговим місцем, що є предметом Договору, являється площа з твердим покриттям, облаштована для встановлення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг).
Передача Торгового місця, зазначеного у п.1.1 Договору, здійснена до його підписання, що посвідчується підписами сторін під цим Договором (п.1.3 Договору).
Відповідно до п 2.1. Договору, за користування Торговим місцем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 20 грн. за 1 кв. м., що становить 350,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.
Орендна плата сплачується Орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця (п. 2.2 Договору).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
Орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно вносити орендну плату та інші платежі; в належному стані повертати за актом передачі-прийому Торгове місце, вказане в п. 1.1. цього Договору, Орендодавцю на протязі 2-х днів після припинення дії цього Договору (дострокового його розірвання або закінчення строку дії) (п. 3.1.2, 3.1.10 Договору).
Згідно п. 4.1.1 Договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 Договору, Орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
Цей договір вступає в дію з 05.01.2010 та укладається до 31.12.2059 (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Дія Договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; дострокового розірвання. Цей Договір може бути достроково розірваний за згодою Сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу Сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання (п. 5.4, 5.5 Договору).
Сторони домовилися, що до положень цього Договору не застосовуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітні 1992 року та Постанова КМУ від 04 жовтня 1995 р. № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна". (п. 5.10 Договору).
Відповідно до п. 6.2.-6.5. Договору, у разі наявності форс-мажорних обставин термін виконання зобов'язань за цим Договором може змінюватися за взаємною згодою Сторін, про що вони укладають додаткову угоду до цього Договору. У разі виникнення зазначених в п.6.1. обставин, Сторона, виконання зобов'язань якої стало неможливим, зобов'язана письмово повідомити про таке виникнення іншу Сторону Договору протягом п'яти календарних днів, підтверджуючи це відповідним офіційним документом. Якщо Сторона без поважних причин не сповістила у зазначений у п. 6.3. строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вона в подальшому не має права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору. Якщо форс-мажорні обставини тривають понад 3 місяці, то Сторони можуть прийняти рішення про зміну строків виконання умов цього Договору, або про його припинення, про що укладають додаткову угоду.
У разі зміни власника ТК "Новий ринок" всі права та обов'язки по виконанню цього Договору переходять до нового власника. (п.7.5 Договору).
Договір оренди підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Суд встановив, що на виконання умов договору оренди від 05.01.2010 №114 відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування торгове місце на території торгового комплексу "Новий ринок", що підтверджується підписами сторін на договорі та не заперечується відповідачем.
Проте, Гацик Н.А. взяті на себе згідно договору оренди від 05.01.2010 №114 зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконала, орендні платежі не сплатила у зв'язку з чим відповідно до розрахунку позивача за період оренди з 01.10.2021 по 30.09.2024 заборгувала 58 813,95 грн.
Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 58 813,95 грн. заборгованості по орендній платі та 5480,64 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 283, 286 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Суд встановив, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди від 05.01.2010 №114 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 2.3. договору оренди торгового місця від 05.01.2010 №114 визначено, що у випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць. Тобто індексація орендної плати була здійснена у відповідності до умов договору, а не методики
Суд зазначає, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 відступила від висновків касаційного суду в постановах від 21.05.2019 р. у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом “Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 р. №265, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної в цих нормативних актах.
Згідно п. 23 даної постанови, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Отже, нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обгрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
На день розгляду спору заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становить 58 813,95 грн., не погашена та підлягає до стягнення.
Згідно із ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 4.1.1 договору за порушення термінів сплати орендної плати, встановлених у п. 2.2 договору, орендар сплачує: за прострочку з 5-го до 15-го числа штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору, за несплату після 15-го числа - штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного пунктом 2.1 цього договору.
За порушення договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 5480,64 грн. штрафу згідно п. 4.1.1 договору за прострочення сплати орендної плати за шість місяців до звернення з позовом.
За наведених обставин, обґрунтованим та підлягає до стягнення з відповідача штраф на суму 5480,64 грн. за несплату орендної плати після 15-го числа у розмірі 50% від розміру орендної плати, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо сплати орендної плати у повному розмірі у строк, визначений договором.
При розрахунку розміру штрафу, передбаченого п.п. 4.1.1. п.4.1. договору, судом враховано у правовому взаємозв'язку п. 2.1 з п. 2.3 договорів оренди торгового місця від 05.01.2010 №114, якими передбачено, що орендна плата визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць, тому для розрахунку штрафу береться саме проіндексована орендна плата.
З огляду на викладені обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача 58 813,95 грн. заборгованості по орендній платі та 5480,64 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
У клопотанні про закриття провадження у справі, відповідач зазначає, що ознайомившись із примірником позовної заяви, встановлено, що позовна заява власноруч не підписана особою, яка її подала, замість цього проставлено відтиск факсиміле, який скріплено печаткою юридичної особи.
Статтею 162 ГПК України передбачено обов'язкові вимоги до змісту та оформлення позовної заяви, зокрема визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина перша друга цієї статі).
Таким чином, позовна заява має містити підпис позивача або його представника. При цьому позовна заява має бути підписана власноруч, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів відтворення зображення підпису процесуальним законом не допускається. З урахуванням положень частини восьмої статті 6 ГПК України позовна заява може містити електронний цифровий підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Верховний Суд наголосив, що ці приписи кореспондуються з положеннями статті 42 ГПК України про те, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам в електронній формі, такі документі скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина восьма цієї статі).
За змістом частини п'ятої статті 174 ГПК України, позовна заява повертається позивачу у разі, якщо таку заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (пункт 1 вказаної норми).
Зазначені положення засвідчують обов'язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання позовної заяви власноручним або електронним цифровим підписом позивача (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків станом на час звернення до суду із позовом, отже дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства.
Скріплення позовної заяви підписом позивача, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноруч у спосіб, визначений статтями частиною восьмою статті 42, частиною другою статті 162 ГПК України.
Факсиміле - це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи. Основною відмінністю факсиміле від власноручного підпису є відсутність можливості стверджувати, що у відповідному документі виражена воля особи, чий підпис відтворено. Відповідно, використання аналога власноручного підпису можливе лише при наявності дієвого механізму встановлення достовірності документа, підписаного з використанням факсиміле.
Суд розглянувши матеріали позовної заяви та долучені до неї докази встановив, що у даному випадку дослідити встановлення конкретного способу виконання підпису директора позивача, зокрема, чи виконаний підпис директора за допомогою факсиміле, або ж внесений у документ за допомогою графічного редактора комп'ютерної програми не вбачається можливим.
Водночас, суд зазначає, що підписана позовна заява з додатками та нанесені підписи на кожному аркуші візуально не схожі між собою та відрізняються розміром, характером нанесення. Позовна заява підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» Пахолко І.Л. та скріплена печаткою товариства.
Разом з тим, відповідачем не доведено належними доказами, які могли би засвідчити неналежність підпису позивача та не заявлено зокрема клопотання про проведення відповідної експертизи, оскільки виключно остання може підтвердити чи спростувати справжність підпису на позовній заяві та долучених до неї документах.
Саме лише посилання відповідача, на несправжність підпису, не є підставою для закриття провадження у справі.
Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є саме висновок почеркознавчої експертизи (Постанова КЦС ВС від 15.11.2024 № 933/602/23 (61-9317св24)).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному об'ємі із наведених вище підстав.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 3028,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гацик Наталії Адамівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Європейська, будинок 3, код ЄДРПОУ 34826969) 64 294, 59 грн. заборгованості в т.ч. 58 813,95 грн. - заборгованості по орендній платі, 5 480,64 грн. - штрафу за прострочення сплати орендної плати та 3028,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя В. М. Дем'як