11.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2620/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.
суддів: Чередка А.Є., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства “ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської Ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2620/24 (суддя Юзіков С.Г.)
За позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради
до Фізичної особи-підприємця Шевель Світлани Петрівни
про стягнення боргу
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Позивач - Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Шевель Світлани Петрівни про стягнення 144 535,08 грн. - основного боргу, 6 562,51 грн. - 3 % річних, 22 107,93 грн. - індексу інфляції, 28 716,26 грн. - пені, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору № 1487 від 01.01.2008.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2620/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шевель Світлани Петрівни на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 144 535,08 грн. - основного боргу, 22 107,93 грн. - індексу інфляції, 6 553,57 грн. - 3 % річних, 7 545,38 грн. - пені, 2 168,90 грн. - судового збору.
У решті позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 01.01.2008 КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (надалі перейменовано на КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради) (Постачальник) з ФОП Шевель С.П. (Споживач) уклали Договір № 1487 на відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі Договір), за роз. 1 якого Постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб централізованого опалення Споживачу по його об'єктах, розміщених за адресою: вул. Гоголя, 1 прим. 10-11 від джерела теплопостачання: вул. Гоголя, 1.
На виконання Договору, Позивач поставив Відповідачці теплову енергію на загальну суму 182 251,90 грн., про що складалися Акти прийому-передачі.
Відповідачка виставлені рахунки оплатила частково - на суму 37 716,82 грн., у зв'язку чим у останньої виник борг перед Позивачем у розмірі 144 535,08 грн.
На підтвердження позовних вимог Позивач надав копії: Договору, актів приймання-передачу послуг, доказів направлення рахунків, вимоги, доказ її направлення. Відповідачка надані Позивачем докази не заперечувала.
Перевіривши розрахунки Позивача місцевим господарським судом встановлено, що розрахунки 3% річних та пені проведено неправильно, розрахунок індексу інфляції проведено правильно.
За перерахунком суду, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, 3 % річних за період з 21.01.2022 - 13.06.2024 становлять 6 553,57 грн.
Щодо нарахування пені, суд бере до уваги, що відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, за перерахунком суду, пеня за період з 31.07.2023 по 13.06.2024 становить 7 545,38 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему « Електронний суд», Комунальне підприємство “ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської Ради звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2620/24 в частині незадоволених позовних вимог Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про стягнення пені і ухвалити нове рішення про їх задоволення у відповідній частині. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шевель Світлани Петрівни (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради суму понесених судових витрат за подання цієї апеляційної скарги.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
Cудом першої інстанції застосовано до відносин між сторонами приписи законодавства про житлово-комунальні послуги, зокрема - обмеження нарахування пені про оплату таких послуг, пов'язаних із дією карантину.
Апелянт зазначає, що з Відповідачем укладено договір постачання (відпуск), за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги.
Відносини між позивачем та відповідачем здійснюються на підставі Договору про постачання теплової енергії.
Відповідно до Договору та його додатків, достовірність відомостей у яких підтверджена підписами сторін, відповідач використовує опалювальне приміщення для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням - як нежитлове приміщення.
Тарифи, які застосовані при розрахунках із відповідачем відносяться до категорії «інші споживачі (крім населення)».
Так, відповідно до п.1.5. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174, тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення, бюджетні установи, релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності), інші споживачі.
Відповідно до роз'яснення НКРЕКП від 22.04.2013: «Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
До категорії споживачів "населення" відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності.
Всі інші споживачі, які не підпадають під вище зазначені категорії, відносяться до категорії споживачів "інші".».
Отже, з відповідачем укладено договір постачання, за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги.
А тому дія п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 17.03.2020, згідно з якою на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, на Відповідача в частині правовідносин, що виникли на підставі Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1648 від 01.02.2011, не розповсюджується.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що не є перешкодою для перегляду в апеляційному порядку рішення суду.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/2620/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2620/24.
14.10.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської Ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі №904/2620/24. Призначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження..
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
01.01.2008 КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (надалі перейменовано на КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради) (Постачальник) з ФОП Шевель С.П. (Споживач) уклали Договір № 1487 на відпуск теплової енергії для потреб опалення (далі Договір), за роз. 1 якого Постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб централізованого опалення Споживачу по його об'єктах, розміщених за адресою: вул. Гоголя, 1 прим. 10-11 від джерела теплопостачання: вул. Гоголя, 1.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Постачальник надає Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком і до цього Договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів:
- централізоване опалення;
- безперебійне теплопостачання протягом усього опалювального періоду, який відповідно до вимог БНіП 2.01.01.-82 "Будівельна кліматологія і геофізика" починається при стоянні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідових діб +8 С (восени) і закінчується при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідових діб +8 С (навесні) на підставі розпорядження органів місцевого самоврядування; для міста Дніпропетровська опалювальний період становить 175 діб, у випадку збільшення опалювального періоду вартість додаткових днів сплачується окремо;
- внутрішня температура повітря залежить від призначення громадських будівель та приймається згідно БНіП.
Ціна одиниці теплової енергії (1Гкал) згідно тарифів, затверджених Рішенням органів місцевого самоврядування від 16.10.2006р. № 3712 складає (разом з ПДВ) - 251,77 грн. (розд. 5 Договору).
Споживач щомісячно здійснює оплату за теплову енергію у розмірі 80% від планового місячного нарахування (п. 6.1. Договору),
Споживач зобов'язаний щомісячно, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок Споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування або через касу Постачальника (п. 6.2. Договору).
За неналежне виконання грошового зобов'язання - Споживач має сплатити пеню у розмірі 1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов'язання Споживачем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.3. Договору).
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010 року (п. 10.1. Договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмової заяви одній із сторін (п. 10.6. Договору).
За даними Позивача, на виконання Договору, Позивач поставив Відповідачці теплову енергію на загальну суму 182 251,90 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі теплової енергії від 31.12.2021 на суму 12 292,74 грн., від 31.01.2022 на суму 25 134,84 грн., від 28.02.2022 на суму 17 193,80 грн., від 31.03.2022 на суму 18 180,42 грн., від 30.11.2022 на суму 8 351,16 грн., від 31.12.2022 на суму 15 113,45 грн., від 31.01.2023 на суму 16 794,74 грн., від 28.02.2023 на суму 15 133,45 грн., від 31.03.2023 на суму 9 524,40 грн., від 30.11.2023 на суму 6 092,15 грн., від 31.12.2023 на суму 10 534,55 грн., від 31.01.2024 на суму 11 741,63 грн., від 29.02.2024 на суму 9 003,02 грн., від 31.03.2024 на суму 7 161,55 грн.
Усі нарахування здійснювались відповідно до встановлених, постановою НКРЕКП № 2257 від 30.11.2020, рішенням Дніпровської міської ради № 1103 від 19.10.2021, рішенням Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021 тарифів.
Позивач виставив Відповідачці рахунки на оплату, які остання відповідно до п. 6.2. Договору мала отримувати сама. Також Позивач направляв рахунки на електронну адресу Відповідачки та засобами поштового зв'язку.
Відповідачка виставлені рахунки оплатила частково, у розмірі 37 716,82 грн., у зв'язку чим у останньої виник борг перед Позивачем у розмірі 144 535,08 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 12.04.2024 Позивач направляв Відповідачці акт звіряння взаємних розрахунків та досудову вимогу.
Вимога залишена Відповідачкою без відповіді та задоволення.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідачки Позивач за період з 21.01.2022 по 13.06.2024 нарахував 3 % річних - 6 562,51 грн., індекс інфляції - 22 107,93 грн., та з посиланням на п. 7.3. Договору нарахував 28 716,26 грн. - пені.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимоги апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що 01.01.2008 КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (надалі перейменовано на КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради) з ФОП Шевель С.П. уклали Договір № 1487 на відпуск теплової енергії для потреб опалення; Позивач поставив Відповідачці теплову енергію на загальну суму 182 251,90 грн; Відповідачка виставлені рахунки оплатила частково, у розмірі 37 716,82 грн., у зв'язку чим у останньої виник борг перед Позивачем у розмірі 144 535,08 грн.
Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 21170,88 грн.
Закон України «Про теплопостачання» та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в контексті позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання має суттєві відмінності в предметі та сферах дії їх застосування.
Закон України «Про теплопостачання» охоплює питання виробництва, транспортування, постачання та споживання теплової енергії, регулює діяльність підприємств теплопостачання і встановлює технічні та правові вимоги до цього виду послуг. Закон також визначає права та обов'язки підприємств, що надають послуги теплопостачання, та споживачів у цих правовідносинах.
В той же час Закон України «Про житлово-комунальні послуги» більш широко охоплює правовідносини у сфері житлово-комунального господарства, встановлює загальні правила надання комунальних послуг (включаючи теплопостачання). Цей закон регулює питання укладення договорів між споживачами і надавачами житлово-комунальних послуг, порядок обліку, оплати та нарахування заборгованості, що є важливим в аспекті стягнення заборгованості за надані та спожиті послуги з теплопостачання.
Послуга з теплопостачання регулюється нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» разом з іншими комунальними послугами, що визначають загальний порядок надання, оплати та взаємодії між споживачами і виконавцями цих послуг.
Вказаний Закон визначає також можливість нарахування пені виконавцями послуг у разі прострочення оплати, якщо інше не передбачено договором або законодавством (зокрема, під час запроваджених Урядових обмежень, пов'язаних з карантином та війною).
В той же час, Закон України «Про теплопостачання» регулює самі послуги з постачання теплової енергії та більше зосереджується на технічних питаннях та загальних положеннях, пов'язаних з постачанням теплової енергії. При цьому, не визначає конкретних розмірів пені або санкцій за прострочення платежів з боку споживачів, делегуючи ці питання Закону «Про житлово-комунальні послуги».
Як зазначалося вище, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних через несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію останнім.
Відповідно до умов договору, пеня нараховується в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, однак місцевий господарський суд дійшов висновку, що карантинні обмеження унеможливлюють стягнення пені у певні періоди.
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (частина 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Колегія суддів зазначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України "Про житлово-комунальні послуги", терміну "постачальник" комунальних послуг відповідають терміни "виконавець" та "виробник", а терміну "замовник (абонент)" - термін "споживач".
Зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що позивач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії, а відповідачка є споживачем зазначеної послуги. Вказані послуги у розумінні чинного законодавства України є комунальними послугами.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів відхиляє доводи Скаржника стосовно того, що «…відносини між Позивачем та Відповідачем здійснюються на підставі Договору про відпуск (постачання) теплової енергії.
Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Також відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Крім того, згідно із статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
При цьому відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Звертаємо окрему увагу суду, що відповідно до Договору та його додатків, достовірність відомостей у яких підтверджена підписами сторін, Відповідач використовує опалювальне приміщення для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням - як нежитлове приміщення.
Також тарифи, які застосовані при розрахунках із Відповідачем відносяться до категорії «інші споживачі (крім населення)».
Так, відповідно до п.1.5. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174, тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення, бюджетні установи, релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності), інші споживачі.
Відповідно до роз'яснення НКРЕКП від 22.04.2013: «Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
До категорії споживачів "населення" відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності.
Всі інші споживачі, які не підпадають під вище зазначені категорії, відносяться до категорії споживачів "інші".».
Отже, враховуюче зазначене, з Відповідачем укладено договір постачання (відпуск), за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги…».
Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 розповсюджується на відповідача.
За арифметично вірним перерахунком суду першої інстанції розмір пені за період з 31.07.2023 по 13.06.2024 становить 7 545,38 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що на відповідача не розповсюджується дія Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" про заборону нарахування пені не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, є такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства України та не спростовують викладених вище висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2620/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2620/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 у справі № 904/2620/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн покласти на Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя А.Є. Чередко
Суддя І.М. Кощеєв