вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/6641/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Станіка С.Р.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.12.2024 у справі №910/6641/24 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
про розподіл судових витрат
подане за наслідками розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024
у справі № 910/6641/24 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 240 570,00 грн.
Позов заявлено про зобов'язання внести зміни до особового рахунку № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 240 570,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/6641/24 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/6641/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, справу № 910/6641/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/6641/24, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/6641/24.
17.10.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/6641/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.11.2024 о 10:15 год.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, повний текст якої складено 26.11.2024, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/6641/24залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/6641/24 залишено без змін.
26.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.11.2024, вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 6641/24 призначено на 10.12.2023 о 10:30 год.
27.11.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
03.12.2024 до суду від позивача надійшла заява, в якій позивач повідомив про неможливість забезпечити явку представника у судове засідання та, з огляду на вказане, просить розгляд клопотання здійснити без участі сторони, а також повідомив про те, що клопотання підтримує у повному обсязі.
В судове засідання позивач та відповідач представників не направили.
Дослідивши матеріали клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказане клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи слідує, що:
- у відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив, що його попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу, які він поніс та очікує понести в суді апеляційної інстанції становить 15 000,00 грн., а докази понесення таких витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції;
- 26.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат до якого додані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, додаткової угоди № 1 від 07.07.2021 до вказаного договору, актів виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/326 від 29.10.2024 та № 17-01/334 від 26.11.2024, рахунків на оплату № 17-01/326 від 29.10.2024 та №17-01/334 від 26.11.2024, платіжних інструкцій № 7935 від 29.10.2024 та № 8163 від 26.11.2024.
Наявними у матеріалах справи документами підтверджено наступне.
04.01.2021 позивач (клієнт) та Адвокатське об'єднання «Право, бізнес і фінанси» (об'єднання) уклали договір про надання правової допомоги № 17-01, який додатковою угодою № 1 від 07.07.2021 викладено у новій редакції.
За змістом п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 вартість послуг, наданих адвокатом, складає 1 000,00 грн. за одну годину роботи, а за участь у кожному судовому засіданні у суді, який територіально розташований у межах міста Києва - 2 000,00 грн..
Зі змісту наданих позивачем актів виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/326 від 29.10.2024 та № 17-01/334 від 26.11.2024 слідує, що надана правова допомога складається з:
- складання відзиву на апеляційну скаргу - 4 години;
- складання заперечень на відповідь на відзив - 2 години;
- представництво інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді - 2 000,00 грн.
У актах виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/326 від 29.10.2024 та № 17-01/334 від 26.11.2024 сторони погодили, що загальна вартість послуг адвоката складає 8 000,00 грн.
Платіжними інструкціями № 7935 від 29.10.2024 та № 8163 від 26.11.2024 позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання «Право, бізнес і фінанси» гонорар у розмірі 8 000,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і фінанси» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
27.11.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому заявник просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в даній справі до співмірності із ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що витрати на професійну правничу допомогу є не доведеними та неспіврозмірними із фактично наданими послугами, так як:
- жодних пояснень щодо принципу формування такого високого розміру гонорару, з прив'язкою, до мінімальної чи середньої зарплати в країні, чи з посиланням на відомості органів статистики або інших органів, про ціни юридичних послуг в регіоні, під час розгляду справи, надано не було;
- у справі відсутні будь які докази, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката;
- враховуючи те, що АТ «Укрзалізниця», є стратегічним підприємством та об'єктом критичної інфраструктури, яке в умовах військового стану в Україні внаслідок військової агресії Російської Федерації забезпечує перевезення вантажів та пасажирів як у внутрішньому, так і в міжнародному сполученні, у тому числі здійснює електропостачання споживачів електроенергії та інших об'єктів критичної інфраструктури, додаткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. з огляду на обставини цієї справи, матиме надмірний характер;
- слід врахувати, що між сторонами були наявні інші судові справи з аналогічних правовідносин та із застосуванням тих самих норм матеріального права, зокрема справи №№ 910/6777/24, № 910/6588/24, №910/6687/24, з огляду на що у відповідача наявні обґрунтовані сумніви щодо витраченого представником позивача зазначеного у заяві часу на складання відзиву та заперечення на апеляційну скаргу, з огляду на участь цим же представником в аналогічних судових справах в інтересах позивача та відповідача;
- дана справа не є складною для представника позивача, з огляду на його спеціалізацію з розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Колегія суддів зазначає про те, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супровіду в суді апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте відповідачем фактично не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність. В свою чергу колегією суддів не встановлено, що надання таких послуг є не доведеними, а їх вартість неспіврозмірнимою із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів зазначає про те, що той факт, що відповідач є стратегічним підприємством та об'єктом критичної інфраструктури не є підставою для зменшення розміру стягуваних з нього витрат на правову допомогу у розумінні положень чинного законодавства, так як вказаний факт не свідчить про невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супровіду в суді апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022
Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Таким чином клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат, яке подана за наслідками розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 910/6641/24 колегією суддів задовольняється повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літера А, ідентифікаційний код 41564379) витрати на правову допомогу в сумі 8 000 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6641/24.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 10.12.2024.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді С.Р. Станік
С.А. Гончаров