вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2024 р. Справа№ 910/8953/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024
у справі №910/8953/24 (суддя Капцова Т.П.)
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
про стягнення 55 275,60 грн., -
Короткий зміст позовних вимог
Моторне страхове бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення 55 275,60 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач виплатив постраждалій у ДТП особі страхове відшкодування, оскільки не мав інформації про наявність у винуватця ДТП полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У подальшому позивачем було з'ясовано, що страховиком цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП є відповідач, у зв'язку з чим, позивач має право на регресний позов до нього як страховика, який був зобов'язаний сплатити страхове відшкодування, але цього не зробив.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/8953/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки у Полісі № 205673485 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зазначено, що він набирає чинності не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а таку реєстрацію не здійснено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на момент ДТП цей договір не набрав чинності, відповідно підстава для виплати позивачем потерпілій особі страхового відшкодування не припинила існувати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, "Моторне (транспортне) страхове бюро України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8953/24 від 19.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- на відповідача відповідно до Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено обов'язок із внесення інформації про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у строк не більше ніж 2 робочі дні з моменту укладання договору обов'язкового страхування;
- посилання відповідача про відсутність полісу наданого винною особою у вказаній справі лише вказує на невиконання Відповідачам покладеного на нього обов'язку щодо внесення інформації в центральну базу даних МТСБУ інформації про поліс.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8953/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 11.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8953/24.
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/8953/24 та роз'яснено сторонам, що справа буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
11.09.2021 о 23 год. 19 хв. на пл.Успенській в районі е/о №34 у м.Дніпро сталася ДТП за участі автомобіля "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "MAN A21", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24.11.2021 у справі № 932/7877/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який, відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 14.09.2021, був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії ЕР № 205733513.
У цьому ж повідомлені зазначено, що цивільно-правова відповідальність власника винної в ДТП особи була застрахована у Приватного акціонерного товариства "УСК "Княжа" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії ЕР № 202986284 із терміном дії з 02.03.2021 по 01.09.2021.
Відповідно до звіту № 110921 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих нанесенням пошкоджень автомобілю Hyundai Matrix державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в дорожньо-транспортній пригоді, складеного суб'єктом оціночної діяльності Земляним Р.С., вартість матеріального збитку склала 53 533,60 грн без ПДВ.
Вартість проведеної оцінки в розмірі 1 742,00 грн була сплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією № 1106507 від 09.11.2021.
14.09.2021 власник автомобіля "Hyundai Matrix", реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування оціненої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.09.2021.
На підставі довідки № 1 від 14.02.2022 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України № 3/1068 від 15.02.2022, відповідно до яких сума виплати складає 53 533,60 грн, позивачем було здійснено регламентну виплату в розмірі 53 533,60 грн, яку було перераховано на рахунок потерпілої особи, що підтверджується платіжною інструкцією № 817572 від 17.02.2022.
У подальшому позивач звернувся до ОСОБА_2 із претензією № 79428/ІНС від 24.01.2024 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якій просив перерахувати 55 275,60 грн, які включають суму страхового відшкодування та витрати на збір документів для визначення розміру шкоди.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що під час реалізації права регресу ним було з'ясовано, що цивільно-правова відповідальність власника "MAN A21", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 205673485.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію № 79428/ІНС від 31.01.2024 про відшкодування шкоди в порядку регресу, у якій просив сплатити 55 275,60 грн.
Оскільки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування в порядку регресу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені, у зв'язку з виплатою постраждалій особі страхового відшкодування, витрати в загальному розмірі 55 275,60 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту (абзаци перший і другий пункту 39.1 статті 39 цього Закону ).
Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» основним завданням МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Абзацом 2 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з пунктом 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (підпункт 38.2.1); до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом (підпункт 38.2.3).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за заявою власника пошкодженого транспортного засобу МТСБУ здійснило регламентну виплату у розмірі 53 533,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 817572 від 17.02.2022.
Крім того позивачем було оплачено вартість оцінки матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу в розмірі 1 742,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 1106507 від 09.11.2021.
Позивач, зазначаючи про те, що він довідався про наявність у винуватця ДТП полісу № 205673485 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, звернувся з цим позовом до відповідача про стягнення з останнього всієї суми виплаченого потерпілому відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 викладено узагальнюючий висновок щодо питання чи є юридичні підстави для стягнення зі страховика суми відшкодування, яке МТСБУ виплатило потерпілому.
Так, стаття 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає перелік випадків, за наявності яких МТСБУ зобов'язане відшкодувати шкоду на умовах, визначених цим Законом. А його стаття 38 визначає, у яких випадках і до кого МТСБУ після виплати відшкодування має право звернутися з регресним позовом.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що для цілей регресного позову МТСБУ приписи статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосовуються у поєднанні з відповідними приписами статті 41 цього Закону. Так, припис підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» кореспондує припису підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а припис підпункту 38.2.3 пункту 38.2 статті 38 - припису підпункту «б» пункту 41.1 статті 41 цього Закону.
Суб'єкт, до якого МТСБУ може заявити регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є чітко визначеним. Коли МТСБУ виплатило відшкодування через те, що шкоду заподіяв транспортний засіб, власник (водій) якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (тобто, коли зробило виплату на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), воно набуває право на регресний позов на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, бо саме він відповідальний за невиконання обов'язку зі страхування своєї цивільно-правової відповідальності. Можливість застосування цієї підстави для регресного позову до страховика у ситуації, коли після виплати відшкодування з'ясувалося, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована, не передбачена.
До страховика МТСБУ може звернутися з регресним позовом тільки на підставі підпункту 38.2.3 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таке звернення можливе за декількох умов: 1) на час виплати МТСБУ відшкодування транспортний засіб, яким завдана шкода, не був встановлений (підпункт «б» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»); 2) надалі встановили як такий транспортний засіб, так і те, що він є забезпеченим; 3) страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
МТСБУ виплатило потерпілому відшкодування не через те, що транспортний засіб, який заподіяв шкоду, до моменту виплати не був встановлений, а через добросовісну помилку щодо відсутності у власника транспортного засобу, який заподіяв шкоду, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Приписи пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачають можливість звернення з регресним позовом до страховика тоді, коли МТСБУ виплатило страхове відшкодування потерпілому, помилково вважаючи, що власник/водій транспортного засобу, який заподіяв шкоду, не застрахував цивільно-правову відповідальність, а згодом з'ясувало протилежне.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що попри незастосовність у спірних правовідносинах приписів пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач має право на стягнення з відповідача суми відповідного відшкодування відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (див. п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17). Отже, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (пункт 27)).
Позивач виплатив відшкодування на підставі підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважаючи на момент такої виплати, що винуватець ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Але з моменту, коли позивачеві стало відомо про протилежне, означена юридична підстава для виплати перестала існувати. Позивач зрозумів, що за його рахунок страховик винуватця ДТП зберіг у себе страхове відшкодування, яке був зобов'язаний виплатити. Тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.
В той же час, у даному випадку, для стягнення з відповідача безпідставно утриманих сум страхового відшкодування, з огляду на викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, необхідно встановити факт наявності між винуватцем ДТП та відповідачем договору страхування.
Так, позивач наголошує на тому, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "MAN A21", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 205673485, на підтвердження чого позивачем надано витяг з централізованої бази МТСБУ.
Водночас, відповідач заперечує проти укладення відповідного полісу та зазначає, що він не є страховиком цивільної відповідальності власника транспортного засобу "MAN A21", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Стаття 982 Цивільного кодексу України визначає істотними умовами договору страхування, зокрема, розмір страхового платежу і строки його сплати, а також строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
У частині 1 статті 251 Цивільного кодексу України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини 3 цієї статті строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 253 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Момент укладення договору визначено у статті 640 Цивільного кодексу України і пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.
За змістом частини 2, 3 та 7 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.
Разом з цим відповідно до статті 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Таке ж правило стосовно моменту набрання чинності договором страхування закріплене у статті 983 Цивільного кодексу України.
Пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема, внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 № 673, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1483/20221, було затверджено Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розділом ІІІ якого врегульовано особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування.
За приписами пунктів 3.1, 3.2, 3.5, 3.6, 3.8 розділу ІІІ цього Положення для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування.
Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.
Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.
Після підписання власником транспортного засобу внутрішнього електронного договору страхування в порядку, визначеному цим Положенням, до закінчення доби, в якій було сформовано пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування, страховик зобов'язаний зареєструвати страховий поліс в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та направити страхувальнику підтвердження вчинення електронного правочину (укладення внутрішнього електронного договору страхування) шляхом надсилання електронного документа - візуальної форми страхового поліса.
Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.
Водночас пунктом 3.9 розділу ІІІ вищенаведеного Положення встановлено, що внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Зі змісту наданого позивачем Полісу № 205673485 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що цей документ є візуальною формою полісу, що посвідчує укладення внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У цьому документі вказано строк його дії, а саме з 00:00 02.09.2021 по 01.03.2022 включно, та зазначено, що договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний поліс не було зареєстровано страховиком у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вказане підтверджується, зокрема, і витягом з єдиної централізованої бази даних, наданим позивачем, в якому вказано, що за результатами пошуку Полісу № 205673485 останнього не знайдено, а за таким номером зареєстрована лише заявка, яка не активна.
Співвідношення понять «укладення договору страхування» та «набрання ним чинності» було висвітлено у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18.
Так, Верховний Суд здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статті 631, 983 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України та статті 18 Закону України «Про страхування», дійшов висновку, що однією з істотних умов договору страхування є строк його дії, а досягнення сторонами згоди стосовно цієї умови є необхідним для визнання такого договору укладеним. Однак укладення договору страхування саме по собі не призводить до набрання ним чинності. Якщо сторони не передбачили в договорі страхування, що набрання ним чинності не пов'язане з моментом внесення першого страхового платежу, то має застосовуватись правило, встановлене частиною четвертою статті 18 Закону України «Про страхування» та статтею 983 Цивільного кодексу України, за яким договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у Полісі № 205673485 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зазначено, що він набирає чинності не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а таку реєстрацію не здійснено, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що на момент ДТП цей договір не набрав чинності, тобто відповідач не був страховиком цивільної відповідальності власника транспортного засобу "MAN A21", реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З цих підстав, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 року у справі №910/8953/24.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/8953/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі №910/8953/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/8953/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко