ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2200/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді С.І. Колоколова,
суддів: А.І. Ярош, Я.Ф. Савицького,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Костянтиновича
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024
у справі №916/2200/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АКЦЕНТ-БАНК»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Костянтиновича
про стягнення 193008,46 грн,
головуючий суддя суду першої інстанції: В.Д. Найфлейш
місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області
Акціонерне товариство “Акцент-Банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Костянтиновича про стягнення 193008,46 грн заборгованості за кредитним договором від 19.05.2021 № N20.87.0000000168, з яких: 118589,14 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 36294,32 грн загальний залишок заборгованості за процентами, 29625,00 грн загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штраф (фіксована складова), 7500,00 грн штраф (змінна складова).
В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов вказаного вище договору в частині своєчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у вказаній вище сумі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 позов Акціонерного товариства “Акцент-Банк» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Костянтиновича на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк» 184508,46 грн. заборгованості та витрати зі сплати судового збору.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 184508,46 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 118589,14грн, загальний залишок заборгованості по процентам 36294,32грн, загальний залишок заборгованості за винагородою 29625,00 грн. - підлягають задоволенню з огляду на їх вмотивованість та підтвердженість належними доказами.
Між тим, суд першої інстанції зазначив, що згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вказане, суд виснував про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 7500,00 грн штрафу (змінна складова).
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фізична особа-підприємець Поліщук Олександр Костянтинович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області 27.08.2024 у справі №916/2200/24 в частині стягнення загального залишку заборгованості за винагородою - 29625,00 грн та відмовити Акціонерному товариству «Акцент-Банк» у задоволені позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Поліщук Олександра Костянтиновича грошових коштів - 29625,00 грн.- загальний залишок за винагородою; 1000,00 грн.- штраф (фіксована складова); 7500,00 грн.-штраф(змінна складова).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами. Тобто сума 29625,00 грн (загальний залишок за винагородою) є безпідставною та такою, що порушує принципи справедливості та добросовісності.
З приводу позовних вимог щодо стягнення 1000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 7500,00 грн штрафу (змінна складова) скаржник зазначив, що всі штрафи, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, підлягають списанню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - С.І. Колоколова, суддів Я.Ф. Савицького, А.І. Ярош.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2200/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 у справі №916/2200/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.
26.09.2024 матеріали справи №916/2200/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Костянтиновича на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 у справі №916/2200/24. Встановлено позивачу строк до 24.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 24.10.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
Згідно із частинами першої, другої статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду ціни позову у даній справі, постановлено здійснювати перегляд оскаржуваного рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
01.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АКЦЕНТ-БАНК» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вказаний відзив надісланий позивачем 30.10.2024 засобами поштового зв'язку, що вбачається із конверту, в якому він надійшов до суду.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 10.10.2024 встановлено позивачу строк до 24.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Тобто, відзив на апеляційну скаргу поданий з пропуском строку, встановленого судом.
У відзиві на апеляційну скаргу заявник просить поновити строк на його подачу, у зв'язку з перебоями в роботі Електронного суду.
Між тим, колегія суддів зауважує, що за змістом частини першої, другої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В силу частини першої статті 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу є строком, встановленим судом, а відтак може бути продовженим, а не поновленим. Крім цього, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подачу відзиву, а відзив залишає без розгляду та при винесенні постанови до уваги не приймає.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
19.05.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (Банк, Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком Олександром Костянтиновичем (Позичальник) укладено кредитний договір №N20.87.0000000168 щодо надання банком відповідачу кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 150000,00 грн на 36 місяців, термін повернення кредиту 17.05.2024 зі сплатою процентів у розмірі 20,90 % щорічно.
На виконання умов договору Банк надав відповідачу кредит в сумі 150000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 19.05.2021 №TR.17835160.32360.64999.
У відповідності до п.А2 та п.АЗ Кредитного договору, ліміт цього договору: 150000.00 грн на фінансування поточної діяльності. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.
Відповідно до п.А.10 договору відповідач сплачує позивачу винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Згідно з додатком №1 до договору, відповідач зобов'язався у строк з 19.06.2021 по 19.04.2024 сплачувати 19 числа кожного місяця по 6853,82грн, а останній платіж 17.05.2024 в сумі 6853,81 грн. Щомісячна сума, яка підлягає сплаті, включає частину кредиту, що підлягає поверненню, суму процентів та суму винагороди.
Відповідно до п.п.2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданому позивачем, та банківської виписки по рахунку відповідача, відповідач не виконував своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за договором, через що у останнього виникла заборгованість.
З огляду на викладене, станом на день закінчення строку кредитування 17.05.2024 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 184 508,46 грн, з яких:
- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 118589,14 грн;
- загальний залишок заборгованості за процентами - 36294,32 грн;
- загальний залишок заборгованості за винагородою - 29625,00 грн;
З огляду на зазначене, нарахувавши також відповідачу штраф (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн та штраф (змінна складова) у розмірі 7500,00 грн, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що зміст апеляційної скарги відповідача зводиться до незгоди з рішенням суду в частині стягнення загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 29625,00 грн, штрафу (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн та штрафу (змінна складова) у розмірі 7500,00 грн.
При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області вбачається, що у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу (фіксована складова) у розмірі 1000,00 грн та штрафу (змінна складова) у розмірі 7500,00 грн, судом першої інстанції відмовлено.
З огляду на зазначене, оскаржуване судове рішення переглядається Південно-західним апеляційним господарським судом лише в частині стягнення загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 29625,00 грн.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та Фізичною особою-підприємцем Поліщуком Олександром Костянтиновичем виникли господарські зобов'язання, підставою яких є кредитний договір № N20.87.0000000168 від 19.05.2021.
Пунктом А.10 договору сторони погодили, що відповідач сплачує позивачу винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Колегія суддів зауважує, що згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами кредитний договір № N20.87.0000000168 від 19.05.2021, як встановлено вище, є належною підставою для виникнення між сторонами господарських зобов'язань, а відтак всі його умови підлягають виконанню.
Колегія суддів зауважує, що вказаний вище договір підписаний ФОП Поліщуком О.К. без зауважень, а відтак відповідач прийняв всі його умови, що є обов'язковими для виконання.
Крім цього, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Апеляційна колегія звертає увагу скаржника, що предметом даної справи не є визнання кредитного договору №N20.87.0000000168 від 19.05.2021 або окремої його частини недійсними, а відтак посилання апелянта на те, що договір порушує принципи справедливості та добросовісності, судом до уваги не приймаються, з огляду на чинність вказаного правочину.
З приводу посилання скаржника на судову практику та зазначення, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів, колегія суддів зазначає, що Поліщук О.К. є стороною кредитного договору саме як фізична-особа підприємець, а відтак вказаний кредит не є споживчим, та до нього не застосовуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. З огляду на зазначене судова практика, на яку посилається скаржник, не є релевантною до даної справи.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України,
апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поліщука Олександра Костянтиновича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 у справі №916/2200/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 11.12.2024.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя А.І. Ярош
Суддя Я.Ф. Савицький