ЄУН 174/1454/24
н/п 2-н/174/269/2024
11 грудня 2024 року м.Вільногірськ
Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,-
21.11.2024 заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, відповідно до якої просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 (матері) аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки усіх видів щомісячного (доходу) заробітку, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 21.11.2024 і до досягнення ОСОБА_1 повноліття.
В свою чергу в цей же день ним була подана до суду заява про видачу судового наказу з ОСОБА_3 (батька) в такому ж розмірі.
Частиною 3 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За приписами ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог встановлених ч.1 ст.161 ЦПК України.
Перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, визначено ст.161 ЦПК України. Зокрема, відповідно до п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Частина 3 ст.181 СК України вказує на те, що рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тобто, національне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина, якщо вона не проживає з батьками, то звернутися до суду може інший законний представник дитини. В даному випадку з заявою про видачу судового наказу звернулася неповнолітня дитина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не має правосуб'єктності.
Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.165 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст.161,163, 165, 166 ЦПК України, суддя,-
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але протягом 15 днів може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя підпис Т.М.Данилюк